ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/11021/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Марченко О.В.)
від 07.11.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Євсіков О.О., судді - Демидова А.М., Корсак В.А.)
від 15.02.2023
за заявою Фізичної особи-підприємця Чорного Олексія Васильовича
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Чорного Олексія Васильовича
до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
про визнання недійсною односторонньої відмови від договору №ДНП-2017-12/08 від 01.12.2017 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування,
Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову
1. У жовтні 2022 року Фізична особа - підприємець Чорний Олексій Васильович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - Підприємство) про визнання недійсною односторонньої відмови від договору №ДНП-2017-12/08 від 01.12.2017 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - договір).
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
3. 03.11.2022 Підприємець звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій просив до набрання рішенням у цій справі законної сили заборонити Підприємству та Товариству з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування" (далі - Товариство) чинити перешкоди у користуванні фіксованими місцями для паркування - 23 місцями для платного паркування транспортних засобів, а також двома спеціальними місцями для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику за адресою: вул. Героїв Дніпра, 45, Оболонський район, м. Київ, які були отримані Підприємцем за договором.
4. Заява мотивована таким:
- Підприємець і Підприємство уклали договір, за умовами якого Підприємець має право користування фіксованими місцями для паркування. Додатковою угодою №5 строк дії договору продовжено до 31.12.2025;
- Підприємство прийняло рішення про розірвання договору в односторонньому порядку з 12.06.2021, про що зазначило в листах від 28.05.2021 та від 18.06.2021;
- починаючи з 30.08.2022 Підприємство перешкоджає Підприємцю в користуванні територію паркувального майданчика, прислало невідомих осіб (як потім з`ясувалось, представників Товариства), які нібито є уповноваженими на користування переданим позивачу паркувальним майданчиком;
- на території майданчика для паркування вказані невстановлені особи почали чинити перешкоди у користуванні паркувальним майданчиком, грубо себе поводили, погрожували застосувати фізичну розправу, самовільно встановили приміщення для перебування "охорони" та повідомили, що Підприємство передало цю територію Товариству;
- на момент звернення зазначені особи продовжують чинити перешкоди Підприємцю у користуванні територією майданчика для паркування.
- у зв`язку з наведеними обставинами Підприємець 04.10.2022 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінальних правопорушень.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, заяву про забезпечення позову задоволено повністю.
6. Судові рішення обґрунтовані таким:
- між Підприємцем та Підприємством укладено договір на експлуатацію паркувального майданчика, одностороння відмова від якого є предметом розгляду справи по суті, а тому забезпечення пов`язано з предметом спору;
- заявник надав докази, які підтверджують обставини щодо перешкоджання у користуванні паркувальним майданчиком (акт від 13.10.2022, складений та підписаний Підприємцем та його працівниками; листи Офісу генерального прокурора, Оболонської окружної прокуратури м. Києва та Київської міської прокуратури до компетентних органів; відомості про результати опитування адвокатом позивача громадянина Косовця Миколи Миколайовича, який підтверджує факт перешкоджання у користуванні майданчиком);
- вирішуючи питання щодо наявності / відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, суд досліджує наявність обґрунтованих підстав саме для забезпечення позову та не здійснює розгляд справи по суті;
- договір діє до 31.12.2025. Інші, окрім оскаржуваної односторонньої відмови від договору, докази, які б свідчили про закінчення дії договору, відсутні;
- можливість виконання договору від 06.06.2022 між Підприємством і Товариством (про користування тим самим майданчиком) до вирішення спору по суті може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
7. 01.03.2023 Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
8. Підприємство визначило підставами касаційного оскарження неправильне застосування судами норм права, а саме:
- частини одинадцятої статті 137 ГПК України, оскільки дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, якими фактично задовольнили заявлені позовні вимоги та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.10.2021 у справі № 910/5668/21, від 08.11.2021 у справі № 911/1141/21 (суд не повинен вживати заходи забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів практично є задоволенням позовних вимог);
- частини четвертої статті 137 ГПК України, оскільки порушили критерії співмірності. Відповідачу буде завдано більше шкоди ніж позивачу, та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 908/964/21, від 20.07.2020 у справі 914/2157/19, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 (під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору).
9. 03.04.2023 до Верховного Суду від Підприємця надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона заперечила проти вимог касаційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.
10. Відзив мотивовано таким:
- суд заборонив відповідачу вчиняти певні дії в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 137 ГПК України, а не примусив відповідача до виконання зобов`язання, яке є предметом позовних вимог у справі, що за свою суттю не є одним із способів захисту порушеного права, передбаченого статтею 16 ЦК України;
- під час вжиття заходів забезпечення позову суди не здійснювали оцінку умов спірного договору або обґрунтованості позовних вимог та не вирішували спір по суті, а тому не порушили вимоги частини одинадцятої статті 137 ГПК України;
- вчинення перешкод у користуванні паркувальним майданчиком до набрання рішенням у цій справі законної сили може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача, адже Підприємство та Товариство перешкоджають у використанні майна, чим блокують господарську діяльність Підприємця. А тому заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
11. Згідно з частиною першою статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
12. Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
13. Предметом розгляду справи по суті є вимога про визнання недійсною односторонньої відмови від договору. Тобто вимога немайнового характеру, у разі задоволення якої судове рішення не вимагатиме примусового виконання.
14. У такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
15. Підприємство, оскаржуючи судові рішення щодо забезпечення позову, вказує, що суди попередніх інстанцій фактично вжили заходів забезпечення позову, які є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що є порушенням частини одинадцятої статті 137 ГПК України.
16. Відповідно до частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
17. Підприємець звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання недійсною односторонньої відмови від договору. Такий предмет спору відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України (визнання правочину недійсним).