ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С.
на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 провадження № 12-16гс22 у господарській справі за заявою до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про банкрутство.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Історія справи
Акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк") звернулось до суду із заявою про визнання грошових вимог на суму 3 213 642 017,92 грн. - до боржника ПрАТ "Азовелектросталь".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 січня 2021 року, серед іншого, визнано кредитором Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" акціонерне товариство "Сбербанк" на суму більш як три мільярди гривень.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "Азовелектросталь" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 19 січня 2021 року в частині визнання вимог АТ "Сбербанк" на суму 3 213 642 017,92 грн. задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва в частині визнання вимог АТ "Сбербанк" скасовано та прийнято в цій частині нове рішення. Визнано вимоги АТ "Сбербанк" на суму 2 921 245 282,39 грн.
До Верховного Суду від АТ "Міжнародний резервний банк" (що є правонаступником АТ "Сбербанк") та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшли касаційні скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 листопада 2021 року по справі № 910/4518/16.
Ухвалою від 29 червня 2022 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як таку, у якій наявна невирішена на даний момент виключна правова проблема щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 липня 2022 року справа прийнята до провадження, а Постановою від 5 квітня 2023 року судове рішення апеляційного суду залишено без змін.
Не погоджуюся із таким рішенням та вважаю, що Велика Палата Верховного Суду не мала підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на положення статті 303 ГПК України, оскільки із вказаних касаційним судом питань Великою Палатою неодноразово висловлювалася правова позиція і судова практика є сталою. Свою правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловлювала, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17. Тому у даній справі відсутня правова проблема, яку не міг би вирішити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
У той же час, загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року російська федерація почала повномасштабне воєнне вторгнення в Україну.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (стаття 4 ГПК). Правосуддя здійснюється заради забезпечення справедливості. Неприпустимість зловживання процесуальними правами - належить до основних засад (принципів) господарського судочинства.
російська федерація та усі ті, хто матеріальними ресурсами забезпечують ведення збройної агресії в Україні, не мають права на судовий позов в результаті задоволення якого можуть отримати додаткові ресурси для фінансування загарбницької війни. Подібні звернення до Українського суду з метою стягнення коштів з тих, хто постраждав, був вбитий чи знищений через бойові дії російських окупантів повинні кваліфікуватися як зловживання правом.
Відповідно до відомостей про структуру власності АТ "Міжнародний Резервний банк" станом на 01 січня 2022 року власником 100% акцій АТ "Міжнародний Резервний банк" є Публічне акціонерне товариство "Сбєрбанк Росії" (росiйська федерацiя, 117997, місто москва, вулиця Вавілова, 19). Акціонером та власником 50,000000004427% статутного капіталу (тобто контролером) ПАТ "Сбєрбанк Росії" є російська федерація в особі міністерства фінансів російської федерації. Відповідно, контролером АТ "Міжнародний резервний банк" через ПАТ "Сбєрбанк Росії" є російська федерація, яка є державою-агресором та розпочала війну проти Держави Україна.