ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Гриціва М. І. та Ткача І. В.
щодо ухвалиВеликої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 2-215/2006 (провадження № 14-106свц22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, Глибоцької селищної ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання недійсним розпорядження про передачу квартири у власність, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права користування житловим приміщенням
Короткий виклад історії справи
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, Глибоцької селищної ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання недійсним розпорядження про передачу квартири у власність, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права користування житловим приміщенням.
Позов обґрунтований тим, що з 25 серпня 1985 року вона проживала спільно з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1 . Протягом всього часу їхнього проживання вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, турбувалися один про одного. До 1991 року з ними у квартирі мешкав син ОСОБА_4 - ОСОБА_3, який після реєстрації шлюбу переїхав на постійне місце проживання у м. Чернівці.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті стало відомо про те, що за життя (у 1993 році) він приватизував вищезазначену квартиру і отримав свідоцтво про право власності на неї, а відповідно до складеного ним заповіту (у 2003 році) квартиру заповів своєму онукові ОСОБА_2, 1992 року народження.
Позивачка зазначала, що ця квартира є її єдиним житлом, яким вона мала намір користуватися і після смерті ОСОБА_4, проте квартира незаконно була приватизована останнім і як спадкове майно перейшла у власність ОСОБА_2 . Її інтереси як особи, яка постійно протягом тривалого часу мешкала у цій квартирі як член сім`ї наймача, враховані не були.
З огляду на зазначене вище ОСОБА_1 просила: встановити факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 1985 року і до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним розпорядження органу приватизації від 11 серпня 1993 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_4 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на зазначену квартиру, видане 11 серпня 1993 року на ім`я ОСОБА_4 ; визнати за нею право користування спірною квартирою.
Глибоцький районний суд Чернівецької області рішенням від 10 листопада 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Апеляційний суд Чернівецької області рішенням від 25 січня 2007 року рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 листопада 2006 року скасував та ухвалив нове рішення у справі про задоволення позову ОСОБА_1 .
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 1985 року і до дня смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсним розпорядження органу приватизації від 11 серпня 1993 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_4 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності на вищезазначену квартиру, видане 11 серпня 1993 року на ім`я ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_1 право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_3 та заступник прокурора Чернівецької області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду України з касаційними скаргами на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 25 січня 2007 року.
Ухвалою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 жовтня 2007 року касаційні скарги ОСОБА_3 та заступника прокурора Чернівецької області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 відхилено, рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 25 січня 2007 року залишено без змін.
22 травня 2008 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду України скаргу про перегляд рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 25 січня 2007 року та ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 жовтня 2007 року у зв`язку з винятковими обставинами впорядку пункту 1 частини першої статті 354 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)у редакції, що діяла на час подачі скарги до суду, яка передбачає, що судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв`язку з винятковими обставинами після їх перегляду в касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону.
Скарга мотивована неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції (Верховним Судом України) в аналогічних справах одного і того самого положення закону, а саме норм Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Ухвалою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2008 року скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 25 січня 2007 року та ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 жовтня 2007 року скасовано, рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 листопада 2006 року залишено в силі.
28 листопада 2022 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2008 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК, тобто у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
Як на підставу для перегляду за виключними обставинами зазначеного вище судового рішення заявниця посилається на рішення, ухвалене 22 вересня 2022 року Європейським судом з прав людини у справі "Шевчук проти України"за результатами розгляду її заяви № 30854/09,яке набуло статусу остаточного (далі - рішення ЄСПЛ, ЄСПЛ або Суд відповідно).
У червні 2009 році ОСОБА_1 звернулася до ЄСПЛ із заявою № 30854/09, яку в подальшому уточнила та обґрунтовувала свої вимоги порушенням національними судами пункту 1 статті 6, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
22 вересня 2022 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "Шевчук проти України" (заява № 30854/09), яким оголосив прийнятними скарги заявниці за пунктом 1 статті 6 і за статтею 8 Конвенції щодо провадження, яке призвело до постановлення ухвали Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2008 року, а решту вимог - неприйнятними. Суд у § 14-20 свого рішення постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції (щодо порушення права на змагальний судовий процес, тісно пов`язаний з основоположним принципом рівності сторін, під час провадження в Судовій палаті у цивільних справах Верховного Суду України. При цьому ЄСПЛ постановив, що немає необхідності розглядати скаргу заявниці за статтею 8 Конвенції. Суд присудив заявниці 500 євро на відшкодування моральної шкоди та 1 000 євро судових та інших витрат. Відхилив решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Велика Палата Верховного Судуухвалою від 22 березня 2023 року закрила провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом у зв`язку з виключними обставинами ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2008 року.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 22 березня 2023 року дійшла висновку про таке.
У рішенні в справі "Шевчук проти України" ЄСПЛ не вказав на те, що відновлення цивільного провадження було б найбільш належним способом відновлення становища заявниці. Заявниця не зазначала, що вонадалі зазнає негативних наслідків від дії ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2008 року. ОСОБА_1 у заяві про перегляд стверджувала, що, зареєструвавшись у спірній квартирі після набрання законної сили рішенням апеляційного суду, незабаром приватизувала її на своє ім`я. Ніякої інформації про юридичну долю спірної квартири ОСОБА_1 у заяві про перегляд у зв`язку з виключними обставинами ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2008 року, а також у відзиві на скаргу ОСОБА_3 про перегляд судових рішень за винятковими обставинами не навела.
З урахуванням зазначеного, а також принципу res judicata більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2008 року. Тому провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами треба закрити.
Разом із цим Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення ЄСПЛ, яке стало підставою для звернення заявниці із заявою про перегляд судових рішень, набуло статусу остаточного після спливу десятирічного строку з дня набрання законної сили рішенням національного суду. Отже, сплив такого строку не пов`язаний з несвоєчасним вчиненням заявницею дій щодо звернення до національного суду з відповідною заявою, а зумовлений тривалим розглядом справи в ЄСПЛ. Тому пропуск десятирічного строку для звернення із заявою про перегляд судових рішень не можна ставити за провину заявниці. Однак це не означає, що лише в силу цього такий перегляд є можливим.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
З висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в ухвалівід 22 березня 2023 року, про закриття провадження за заявою ОСОБА_1 не погоджуємось, зважаючи на таке.