Постанова
Іменем України
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 552/4179/20
провадження № 51-167 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі ОСОБА_4,
за участю прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020170020000759 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтава, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду міста Полтави від 31 серпня 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Скасовано арешт, накладений на автомобіль ЗАЗ 110307 (реєстраційний номер " НОМЕР_1"), та ухвалено повернути його власнику або володільцю ОСОБА_8 за наявності відповідних повноважень.
Скасовано арешт, накладений на автомобіль ВАЗ 2108 (реєстраційний номер " НОМЕР_2"), та ухвалено повернути власнику.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Суд першої інстанції оцінивши досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що, відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, послугувало підставою для ухвалення виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 .
Вироком Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року вказаний вище вирок в частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК України - скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі терміном на 5 років з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
Строк покарання ОСОБА_7 ухвалено обраховувати з 17 жовтня 2022 року, взявши ОСОБА_7 під варту із зали суду.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 залишено без розгляду.
Вирішено питання про процесуальні витрати.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За вироком суду апеляційної інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за наступних обставин.
Так, 25 березня 2020 року приблизно о 19 год 50 хв ОСОБА_7, перебуваючи поряд з будинком розташованим за адресою: вул. Маршала Бірюзова, 58, в м. Полтава, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою (матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження) маючи злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, без дозволу власника, не маючи права на користування транспортним засобом, шляхом зламу замку лівих дверей водія, проник до салону автомобіля марки ВАЗ 2108 (реєстраційний номер " НОМЕР_3"), що знаходився неподалік вказаного будинку.
В подальшому ОСОБА_7, за попередньою змовою разом з невстановленою слідством особою, згаданою вище, використовуючи автомобіль марки ЗАЗ 110307 шляхом закріплення на вказаних автомобілях буксирувального тросу та подальшого буксирування, незаконно заволоділи автомобілем марки ВАЗ 2108 (реєстраційний номер " НОМЕР_3"), належного потерпілій ОСОБА_9 .
Після цього, ОСОБА_7 разом з невстановленою слідством особою, заволодівши вказаним автомобілем, з місця вчинення злочину зникли, спричинивши потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 29 633, 50 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що вирок суду апеляційної інстанції, ухвалено з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, оскільки судом належним чином не перевірено доводи, на які посилався суд першої інстанції в обґрунтуванні виправдання ОСОБА_7, а також не надано належної оцінки окремим доказам, що могли істотно вплинути на його висновки, не зазначено прийняті та відхилені судом докази та не надано належної оцінки тим доказам, які покладено в основу обвинувального вироку згідно ч. 3 ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Підкреслює, що допитані під час судового засідання в суді першої інстанції свідки, зокрема потерпіла ОСОБА_9, не підтвердили факт вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, саме ОСОБА_7 . А свідки сторони обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 фактично спростували обставини, викладені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7, та вказали, що їм не відомо про те хто здійснив заволодіння автомобілем марки ВАЗ 2108 (реєстраційний номер " НОМЕР_3").
Вважає, що обвинувальний вирок апеляційного суду ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах. Так, під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_7, старший оперуповноважений СКП ВП №1 ПВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_12 (якого було допитаного в якості свідка по даному кримінальному провадженню) надав неправдиві показання щодо факту особистого виявлення ним в приміщенні гаражу, що належить ОСОБА_7, викраденого автомобіля ВАЗ 2108 (реєстраційний номер " НОМЕР_3"). Однак під час допиту в суді першої інстанції змінив свої показання та зазначив, що інформацію про наявність в гаражі ОСОБА_7 вказаного вище автомобіля було повідомлено йому особою, яка побажала залишитись невідомою.
Зазначає, що протокол обшуку квартири АДРЕСА_3 за місцем проживання ОСОБА_7 та протоколи обшуку гаражів, якими, на думку слідства, користувався ОСОБА_7 є недопустимими доказами, оскільки ухвалу про надання дозволу на обшук вказаних приміщень було винесено, зокрема, на підставі вказаних вище показань ОСОБА_12, а також показань свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які під час допиту в суді першої інстанції фактично спростували вину засудженого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Зауважує, що матеріали за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НСРД) (а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) в рамках кримінального провадження № 12019170020002559 за підозрою ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, як доказ вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, долучено судом апеляційної інстанції до матеріалів справи з порушенням ч. 1 ст. 257 КПК України, оскільки матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 не містять відповідної ухвали слідчого судді про використання таких матеріалів НСРД. До того ж поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що вказані матеріали НСРД так і не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому ч. 12 ст. 290 КПК України, під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її повністю задовольнити.
Також захисник просив змінити засудженому запобіжний захід та звільнити ОСОБА_7 з-під варти.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просила залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Отже, вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК України, а його зміст має відповідати вимогам ст. 374 цього Кодексу.