ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 207/317/18
провадження № 51- 32 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5 ,
а також в режимі відеоконференції:
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 липня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040780001672, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2018 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Думанці Черкаського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 липня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років з конфіскацією майна; за п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років з конфіскацією майна.
ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років з конфіскацією майна; за п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років з конфіскацією майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_11, судові рішення щодо якого не оскаржуються у касаційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінено. Постановлено вважати його засудженим за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років з конфіскацією майна; за п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років,
а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 15 березня 2018 року більш суворим покаранням за новим вироком визначено вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років з конфіскацією майна.
В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано винуватими у тому, що вони за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 09 грудня 2017 року приблизно о 01 год. 20 хв., знаходячись на другому поверсі залізничного вокзалу в м. Кам`янське, розташованого за адресою: м. Кам`янське Дніпропетровської області, пр. Свободи, 107, маючи умисел на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, вступили в попередню змову між собою.
Реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, підійшли до раніше незнайомого їм потерпілого ОСОБА_12 та, утримуючи його попід руки, поза волею потерпілого, вивели останнього з приміщення залізничного вокзалу на платформу прибуття, а далі повели його до буд.
АДРЕСА_3 . Знаходячись біля вказаного будинку, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи узгоджено, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_12, збили з ніг останнього та одночасно завдали йому множинні удари руками та ногами по голові, корпусу тіла, верхніх та нижніх кінцівках, від яких потерпілий впав на землю та втратив свідомість, чим спричинили йому тяжкі тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_11 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, скориставшись тим, що ОСОБА_12 не може контролювати своє майно, обшукали кишені його одягу та заволоділи грошовими коштами потерпілого в сумі 400 грн.
Заволодівши викраденими у ОСОБА_12 грошовими коштами, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдали потерпілому матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 09 грудня 2017 року в період часу
з 01 год. 30 хв. по 03 год. 30 хв. ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи узгоджено за попередньою змовою між собою, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_12, з метою приховати раніше вчинений відносно нього злочин, утримуючи в руках фрагмент шлакоблоку, почергово почали наносити ним множинні удари по голові та шиї потерпілого, чим спричинили ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого настала смерть останнього.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях. Посилається на порушення вимог статей 17, 94, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки, на її думку, суди достатньою мірою не врахували обставин справи, не надали оцінки зібраним доказам окремо та в їх сукупності, обґрунтували своє рішення на суперечливих доказах, взявши до уваги лише доводи сторони обвинувачення, фактично не оцінивши показань ОСОБА_6, не проаналізувавши їх у взаємозв`язку з іншими дослідженими доказами. При цьому стверджує, що судом не було доведено умислу ОСОБА_6 саме на вбивство потерпілого. Зазначає, що під час проведення слідчого експерименту на ОСОБА_6 здійснювався тиск. Також вказує, що пред`явлення особи для впізнання за участю підозрюваного ОСОБА_11, свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 проведено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому, на думку захисника, процесуальні документи, складені за їх результатами, не можуть бути визнані допустимими доказами. Також зазначає, що судами не було встановлено знаряддя злочину, механізм та спосіб вбивства потерпілого.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати іпризначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на порушення судом першої інстанції вимог статей 17, 94,
370 КПК. Зазначає, що суд, на думку захисника, необґрунтовано та незаконно відмовляв у задоволенні заявлених стороною захисту клопотань про проведення процесуальних дій, які могли підтвердити або спростувати обставини, з`ясування яких могло мати істотне значення для прийняття законного і справедливого судового рішення. Окрім цього вказує, що стороною обвинувачення не надано для дослідження витяги з ЄРДР, внаслідок чого не було перевірено, чи були внесені відомості по заяві ОСОБА_15 в ЄРДР та чи дійсно номера ЄРДР було присвоєно даному кримінальному провадженню. Також вказує, що судом не було перевірено повноваження слідчих ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та прокурора ОСОБА_20 . Вказує, що стороною обвинувачення не було надано суду постанову керівника прокуратури про створення групи прокурорів чи доручення прокурору ОСОБА_21 . Також посилається на порушення вимог ст. 290 КПК та зазначає, що суду не надано чіткий перелік документів, які відкриває сторона обвинувачення стороні захисту, вказує про ненадання в повному обсязі матеріалів кримінального провадження для ознайомлення обвинуваченому ОСОБА_7 і захиснику ОСОБА_22 . Вважає, що в ході досудового розслідування прокурором було порушено вимоги ст. 384 КПК, оскільки до обвинувального акту не долучено письмове роз`яснення обвинуваченому про можливість, особливості та правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних. Крім того зазначає, що в матеріалах справи відсутні підтвердження про роз`яснення судом обвинуваченому права на розгляд судом присяжних. Вказує про порушення вимог ч. 3 ст. 214 КПК, посилаючись на те, що біологічні зразки були відібрані у ОСОБА_7 без згоди останнього на добровільне освідування та без роз`яснення прав, а також без участі захисника. Поряд з цим захисник звертає увагу на застосування до ОСОБА_7 недозволених методів слідства та надання пояснень під час слідчого експерименту під моральним та психологічним тиском. При цьому зазначає, що судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування з ДБР результатів досудового розслідування, розпочатого за вказаними фактами. Крім того, стверджує, що у ОСОБА_7 під час затримання було вилучено його особисті речі, але рішення про арешт тимчасового вилученого майна відсутнє, а тому, на думку захисника, вважати їх допустимими доказами неможливо. Вказує, що сторона обвинувачення не надала суду відомостей про те, що 09 грудня 2017 року у ОСОБА_7 були кровоточиві тілесні ушкодження, від яких на його одязі могла залишитись кров, тоді
як у висновках експертів зазначено на можливість утворення цих слідів за рахунок крові потерпілого та ОСОБА_7 . Вважає, що судом не встановлено знаряддя злочину, механізм на спосіб вбивства потерпілого. Вказує, що експерт констатував лише можливість отримання потерпілим тілесних ушкоджень при взаємному розташуванні обвинувачених, зазначених в ході проведення слідчого експерименту, тобто не встановив механізм завдання тілесних ушкоджень. Стверджує, що жоден зі свідків не вказав на причетність ОСОБА_7 до настання смерті потерпілого. Також зазначає, що у порушення вимог статей 404, 405 КПК суд апеляційної інстанції повторно не дослідив обставин кримінального провадження, не провів повної перевірки доказів. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки в ній не наведено вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги захисника, а лише перераховано докази, покладені в основу вироку. Крім того звертає увагу на те, що у вступній частині вироку не вказано прізвище потерпілого ОСОБА_15 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_22, які брали участь у судовому розгляді, що, на її думку, є порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 підтримали касаційну скаргу останньої та вважали обґрунтованою касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 .
Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_9 підтримали касаційну скаргу останньої та вважали обґрунтованою касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_10 вважав касаційні скарги захисників обгрунтованими та просив їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційні скарги захисників необґрунтованими та просив судові рішення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9, засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, захисника ОСОБА_10 та прокурора ОСОБА_23, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").
Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Цей стандарт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на думку колегії суддів касаційного суду, було дотримано.
Зі змісту касаційних скарг захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вбачається, що вони не погоджуються із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження та вказують на неповноту судового розгляду, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дослідив зібрані у ньому докази в їх сукупності за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК.
У суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6, визнавши вину частково, показував, зокрема, що 09 грудня 2017 року він дійсно перебував з іншими обвинуваченими на вокзалі та мав намір пограбувати ОСОБА_12 .
У судовому засіданні в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину не визнав та показував, зокрема, що перебував в районі залізничного вокзалу 09 грудня 2017 року і зустрічався зі своїм знайомим.
Показання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про їх непричетність до вчинення розбою та умисного вбивства суд першої інстанції всебічно й повно дослідив та з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано оцінив критично, зазначивши, що вина обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень є встановленою згідно з критерієм її доведеності "поза розумним сумнівом", підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні.
При цьому суд послався у вироку на показання потерпілого ОСОБА_24 про те, що вбитий ОСОБА_12 - це його рідній брат, про вбивство останнього він дізнався зі слів працівників поліції та був присутній при впізнанні трупу. Він впізнав свого вбитого брата за рисами обличчя та за одягом.
Крім того, судом досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_25 та дані протоколу проведення за його участю слідчого експерименту від 28 грудня 2017 року, згідно з якими 09 грудня 2017 року він бачив на залізничному вокзалі, як ОСОБА_7 та ОСОБА_11 били ОСОБА_12 на першій платформі, потім вивели його з вокзалу та продовжували завдавати удари потерпілому руками та ногами. Йому також пропонували побити потерпілого, але він відмовився та, злякавшись, пішов.
Водночас суд, перевіривши посилання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що його доставили до відділу поліції, хоча працівники поліції шукали хлопця на ім`я ОСОБА_26, зазначив у вироку, що свідок ОСОБА_25 помилково вказав ім`я обвинуваченого ОСОБА_27 як " ОСОБА_26", при цьому маючи на увазі ОСОБА_28 .
Також суд першої інстанції оцінив та врахував показання свідка ОСОБА_14 про те, що 09 грудня 2017 року вона разом з подругою ОСОБА_13 знаходились на залізничному вокзалі в м. Кам`янське, де вони бачили ОСОБА_7, ОСОБА_6 та потерпілого, а також спілкувались з останнім, після чого вона пішла.
Разом з тим, у вироку судом наведено й показання свідка ОСОБА_13, котра підтвердила показання свідка ОСОБА_14 та пояснила, що після того, як потерпілий пішов за кавою, ОСОБА_7 сказав ОСОБА_6 і ОСОБА_11, щоб вони подивилися чи у нього є гроші. Потім за вказівкою ОСОБА_7 вони вивели ОСОБА_12 з приміщення вокзалу, а коли повернулись вже без останнього, ОСОБА_7 сказав, що вони прибили потерпілого та забрали в нього грошові кошти. Наступного дня їй дзвонив ОСОБА_7 та цікавився обстановкою на вокзалі з приводу того, що вони накоїли.
Суд обґрунтовано визнав належними та допустимими доказами показання свідків ОСОБА_25, ОСОБА_14 та ОСОБА_13, якими підтверджується, що обвинувачені дійсно перебували на залізничному вокзалі разом з потерпілим. При цьому свідок ОСОБА_13 показувала, що обвинувачені мали намір заволодіти грошовими коштами потерпілого, для чого вивели його з вокзалу і про заподіяння смерті потерпілому вона дізналась саме від ОСОБА_7, а свідок ОСОБА_25 вказував на те, що бачив як ОСОБА_7 та ОСОБА_6 завдавали удари потерпілому.
При цьому суд вказав, що свідки ОСОБА_25, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 попереджались про кримінальну відповідальність, вони не є зацікавлені в результатах розгляду кримінального провадження стосовно обвинувачених, мотивів для надання неправдивих показань суду й обмови обвинувачених вони не мали. До того ж, як зазначив суд, про достовірність показань свідків свідчать ті обставини, що деякі з них знайомі з обвинуваченими та між собою, неприязні стосунки між ними відсутні, а наявність незначних протиріч не спростовують висновків про винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів.
Крім того, судом досліджено та наведено у вироку дані протоколу огляду трупа ОСОБА_12 від 09 грудня 2017 року з фототаблицею та протоколу огляду місяця події від 09 грудня 2017 року, відповідно до якого оглянута ділянка місцевості, розташована в дворі будинку АДРЕСА_3 .
Судом досліджено та наведено у вироку дані, що містились у висновку судово-медичного експерта № 1449-Е від 10 січня 2018 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_12 настала від сполученої тупої травми голови, шиї з множинними переломами кісток черепу та обличчя, під`язичної кістки, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки, в речовину та шлуночки мозку, про що свідчить наявність множинних ран, саден в області голови, множинних переломів кісток лицевого черепу, кісток основи мозку, під`язичної кістки, крововиливів під м`якими мозковими оболонками, речовину мозку та шлуночку мозку, набряку головного мозку, рідкої крові в порожнинах серця та просвітку судин. Сполучена тупа травма голови, шиї з множинними переломами кісток черепу та обличчя, під`язичної кістки відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, що в даному випадку викликала смерть і виникла внаслідок сукупності травматичних дій з місцем прикладання сили відповідно вказаних пошкоджень в області голови, шиї, незадовго до настання смерті; а виявлені пошкодження у вигляді саден на правій гомілці, синців на лівій гомілці відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки, виникли внаслідок дії тупого твердого предмету, предметів, незадовго до настання смерті та в причинному зв`язку з настанням смерті не знаходяться.
Крім того, судом досліджено та наведено у вироку дані, що містились у висновку судово-медичного експерта № 1449 від 29 січня 2018 року, згідно з яким враховуючи стан трупних явищ під час огляду трупу на місці події та під час дослідження трупу в морзі, смерть ОСОБА_12 настала близько 01.30 - 3.30 годин 09 грудня 2017 року; враховуючи характер, масивність пошкоджень, їх розташування, при їх виникненні зазвичай виникає втрата свідомості, що унеможливлює виконання активних дій; смерть ОСОБА_12 настала від сполученої тупої травми; враховуючи характер та розташування пошкоджень, вони виникли внаслідок не менше 25-ти травматичних дій; пошкодження розташовані поряд в області голови, в одній анатомічній зоні, не виключено могли виникати одномоментно; виявлені у ОСОБА_12 пошкодження, від яких наступила смерть, не є характерним для виникнення при падінні з висоти власного росту на площині; враховуючи характер ступеню вираженості запальної реакції в області пошкоджень, вони виникли в незначний проміжок часу, який не може вимірюватися хвилинами, можливо десятками хвилин; враховуючи характер та розташування пошкоджень в області голови, найбільш вірогідне, що під час їх виникнення потерпілий знаходився в положенні лежачі, здебільшого, обличчям до гори; виявлені пошкодження у потерпілого ОСОБА_12 могли виникнути при взаємному розташуванні потерпілого та нападників, як відображено в наданих протоколах проведення слідчих експериментів.
Судом першої інстанції покладено в основу вироку й дані, що містились у протоколах пред`явлення особи для впізнання від 09 грудня 2017 року
та 10 грудня 2017 року, відповідно до яких свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 впізнали ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як чоловіків, котрі знаходились на залізничному вокзалі 09 грудня 2017 року.
Суд у вироку послався й на дані, що містились у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 10 грудня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_7 як чоловіка, з яким разом вбивав потерпілого 09 грудня 2017 року; протоколі пред`явлення особи для впізнання від 10 грудня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_7 як чоловіка, з яким разом вбивав потерпілого 09 грудня 2017 року;протоколі пред`явлення особи для впізнання від 10 грудня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_6 як чоловіка з яким разом вбивав потерпілого 09 грудня 2017 року.
Також судом було досліджено та надано оцінку й даним протоколу огляду
від 04 січня 2018 року та відеозапису з камер відеоспостереження магазину "АТБ" на залізничному вокзалі, відповідно до якого о 03 год. 15 хв. обвинувачені разом зайшли до магазину, закупились та вийшли разом з нього.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості й обґрунтовано послався у вироку на дані протоколів проведення слідчих експериментів від 09 грудня 2017 року, 10 грудня 2017 року, 11 грудня 2017 року та відеозаписи цих слідчих (розшукових) дій за участю ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з яких убачається, що вони в присутності понятих і захисника розповідали та на місці показували, яким чином вони вчинили злочин відносно ОСОБА_12 .
Також суд у вироку послався й на дані, що містились у протоколах відібрання зразків для експертизи від 09 грудня 2017 року та 11 грудня 2017 року, огляду предмету від 09 грудня 2017 року, затримання від 09 грудня 2017 року, 10 грудня 2017 року, відповідно до яких у ОСОБА_11 вилучено куртку, на якій під час огляду були виявлені плями бурого кольору, у ОСОБА_6 - спортивні штани та кросівки, у ОСОБА_7 - штани, черевики та куртку.