Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 711/5593/21
провадження № 61-3289св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Благодарагро",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Благодарагро" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою Приватного підприємства "Благодарагро" на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позову
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив поновити його на посаді менеджера Приватного підприємства "Благодарагро" (далі - ПП "Благодарагро") та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указував, що 03 жовтня 2016 року він був прийнятий на посаду менеджера до ПП "Благодарагро", а 28 липня 2021 року наказом відповідача № 68-к його звільнено із займаної посади за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Своє звільнення позивач уважає незаконним, оскільки підстави звільнення ОСОБА_1, зазначені в наказі від 28 липня 2021 року № 68-к, не відповідають дійсності, адже 23, 26, 27-го та в першій половині дня 28 липня 2021 року він був на роботі, виконував робочі завдання, здійснював поїздки (у т. ч. за місто) з робочих питань.З другої половини робочого дня 28 липня до 05 серпня 2021 року позивач перебував на лікарняному, що є поважною причиною для невиходу на роботу.
Саме той факт, що ОСОБА_1 просив надати йому відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не вигаданий відповідачем прогул, є дійсною підставою його звільнення з посади.
За специфікою трудових обов`язків зазвичай роботу позивач виконував поза приміщенням офісу підприємства, тобто у нього фактично не було чітко визначеного робочого місця, також не було посадової інструкції, адже роботодавець його з нею не ознайомлював.
Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Придніпровський районний суд м. Черкаси рішенням від 26 жовтня 2022 року в задоволені позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України проведено з дотриманням норм трудового законодавства, адже він вчинив прогул, який роботодавець належним чином зафіксував та документально підтвердив, що свідчить про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Черкаський апеляційний суд постановою від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав недійсним наказ ПП "Благодарагро" від 28 липня 2022 року № 68-К про звільнення за прогул менеджера ОСОБА_1 та поновив його на посаді менеджера ПП "Благодарагро". Стягнув з ПП "Благодарагро" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на роботі - за період з 28 липня 2021 року до 26 січня 2023 року в розмірі 125 633,20 грн, з відрахуванням із цієї суми при її виплаті належних до сплати податків та обов`язкових платежів. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допустив до негайного виконання.
Постанова апеляційного суду мотивована порушенням відповідачем норм трудового законодавства України при звільненні позивача із займаної посади за прогул, адже ПП "Благодарагро" відповідно до статті 29 КЗпП України не визначило робоче місце ОСОБА_1, тому власне самого факту порушення трудової дисципліни немає, оскільки не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не було його повідомлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 06 березня 2023 року, ПП "Благодарагро" просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 та постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 751/6180/15, від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17, від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20, від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 27 жовтня 2022 року у справі № 569/486/21; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Звільнення позивача із займаної посади було проведено з дотриманням норм трудового законодавства України, що встановив суд першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, неправильно і незаконно виходив із того, що відповідач не довів відсутність ОСОБА_1 на роботі протягом усього робочого дня 23, 26, 27 липня 2021 року і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня 28 липня 2021 року без поважних причин.
Апеляційний суд необґрунтовано дійшов висновку, що роботодавець не визначив ОСОБА_1 робоче місце і не ознайомив із правилами трудового розпорядку. Такий висновок ґрунтується тільки на відсутності в наказі про прийом ОСОБА_1 на роботу інформації (тексту) про робоче місце та критичній оцінці протоколу загальних зборів (учасників) і колективу працівників відповідача від 03 жовтня 2016 року з підстав відсутності на ньому підпису ОСОБА_1, на яких (зборах) йому було прилюдно доведено посадову інструкцію, обов`язки і правила трудового розпорядку, установлено робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 .
20 березня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю рішення апеляційного суду.
Позивач завчасно заявою від 23 липня 2021 року, яку відповідач отримав 26 липня 2021 року, повідомив роботодавця про намір піти у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте після отримання цієї заяви відповідач звільнив його за прогул. Із жовтня 2016 року до 27 липня 2021 року роботодавець не мав до позивача жодних претензій щодо виконання ним роботи, при цьому чітко не визначив робочого місця, не ознайомив його із посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку та жодного разу протягом періоду роботи не застосовував до нього дисциплінарних стягнень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
23 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом ПП "Благодарагро" від 03 жовтня 2016 року № 3-К ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду менеджера з 03 жовтня 2016 року.Інформації щодо визначення робочого місця позивача наказ не містить.
Юридичною адресою ПП "Благодарагро" є офіс 31 на вул. Прикордонника Лазаренка, 9 у м. Черкасах.
Наказом ПП "Благодарагро" від 28 липня 2021 року № 68-К ОСОБА_1 звільнено з посади менеджера за прогул - відсутність на роботі протягом усього робочого дня 23, 26, 27 липня 2021 року без поважних причин і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня 28 липня 2021 року без поважних причин.
Під час інспекційного відвідування ПП "Благодарагро" не надало документів, якими 23, 26, 27 і 28 липня 2021 року визначено робоче місце ОСОБА_1, а саме кабінет № 31 на території підприємства, а також документів, що засвідчують ознайомлення ОСОБА_1 з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією (лист Управління Держпраці у Черкаській області від 30 вересня 2021 року № Г-830/14-08/01/8732).
Матеріали справи містять посадову інструкцію менеджера з експлуатації та ремонту транспортних засобів, затверджену директором ПП "Благодарагро" 03 жовтня 2016 року, та протокол загальних зборів (учасників) і колективу працівників ПП "Благодарагро" від 03 жовтня 2016 року.
Згідно з протоколом загальних зборів (учасників) і колективу працівників ПП "Благодарагро" від 03 жовтня 2016 року, зокрема, директор Пашковський В. В. роз`яснив менеджеру ОСОБА_1 передбачені Конституцією України, КЗпП України його права і обов`язки, інформував про умови праці, відсутність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, ознайомив з Правилами внутрішнього трудового розпорядку і посадовою (робочою) інструкцією, визначив робоче місце, провів інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони, проте протокол містить підписи лише двох осіб - директора та юрисконсульта, доказів присутності інших осіб на цих зборах немає.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;