Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 130/173/22
провадження № 61-7070св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, в складі судді Маліщук Н. А.,
від 19 квітня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Копаничук С. Г., від 30 червня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства в особі виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за період відсторонення від роботи та поновлення на посаді.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працює інженером 2 категорії комерційного відділу АТ "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця".
28 грудня 2021 року її було відсторонено від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2.
Посилаючись на те, що наказ про відсторонення є незаконним, оскільки порушує її конституційне право на працю, ОСОБА_1 просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ АТ "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" від 28 грудня 2021 року № 1365/ос "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1";
- поновити її на роботі на посаді інженера 2 категорії комерційного відділу у АТ "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця";
- зобов`язати АТ "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" виплатити їй заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 19 квітня 2022 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" від 28 грудня 2021 року
№ 1365/ос "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера 2 категорії комерційного відділу АТ "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця".
Зобов`язано АТ "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного:
- фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджений лише "Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" (далі - Перелік);
- з прийняттям відповідного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими, не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який входить до Переліку, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України
від 04 жовтня 2021 року № 2153, є незаконним, оскільки саме до компетенції Міністерства охорони здоров`я України входять повноваження визначати Перелік проти інших відповідних інфекційних хвороб, які встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що відповідно і зобов`язує Міністерство охорони здоров`я України самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції;
- профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби
COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, є незаконним;
- посилання в оскаржуваному наказі відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 не може будь-яким чином змінити процедуру відсторонення, визначену Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", оскільки вказана постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу силу і не може змінювати правове регулювання, визначене законом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" задоволено частково, рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 квітня
2022 року в частині вирішення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не довів правомірності відсторонення позивача від роботи, у тому числі наявності у даному конкретному випадку встановлених законодавством підстав для відсторонення, не довів належними, допустимими доказами факт відмови чи ухилення її від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, а також не дотримався встановленого статтею 7, частиною другою статті 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", який має вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти, порядку відсторонення позивача від роботи.
Оскільки ОСОБА_1 не була звільнена з роботи, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині поновлення на роботі є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ "Укрзалізниця", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про скасування наказу, стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21 липня 2022 року АТ "Укрзалізниця" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 19 квітня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У вересні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що вакцинація від COVID-19 до Календаря профілактичних щеплень в Україні, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, дійсно не включена, однак це не повинно слугувати перешкодою для забезпечення з боку держави оперативного і ефективного захисту населення від цієї небезпечної хвороби.
Вимагаючи інформацію про обов`язкове щеплення, роботодавець не вдався до збирання конфіденційної інформації та передусім - таємниці про стан здоровся працівника, а зажадав лишу тієї, що являла собою вимушену необхідність.
Суди неправильно витлумачили пункт 5 частини першої статті 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та безпідставно не застосував статтю 46 КЗпП України, яка підлягала застосуванню.
При вирішенні питання про тимчасове відсторонення позивача від роботи роботодавець не порушив вимоги статті 43 Конституції України, оскільки ОСОБА_1 не була позбавлена вибору - звільнитись за власним бажанням чи залишитись на роботі, прийнявши умови, пов`язані з вимушеними заходами профілактики від захворювання під час епідемії, до яких вдався відповідач, виконуючи свої обов`язки в рамках чинного законодавства та переймаючись упередженням більшої небезпеки, ніж тимчасове позбавлення ОСОБА_1 заробітку, тобто, надаючи перевагу суспільним інтересам.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив ОСОБА_1 мотивований тим, що чинним законодавством не передбачено можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19.
Вважає оскаржені судові рішення законними і обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працює інженером 2 категорії комерційного відділу АТ "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця".
25 листопада 2021 року ОСОБА_1 була ознайомлена з необхідністю не пізніше 08 грудня 2021 року пред`явити документ, який підтверджує щеплення від коронавірусу, затвердженою Міністерством охорони здоров`я України вакциною, у разі неотримання зазначеного щеплення або не надання оригіналу довідки щодо наявності протипоказань до вакцинації, її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 09 грудня
2021 року.
Відповідно до наказу в. о. начальника АТ "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 28 грудня 2021 року
№ 1365/ос ОСОБА_1 після закінчення щорічної відпустки відсторонено від роботи з 28 грудня 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою видання наказу зазначено подання від 28 грудня 2021 року № 69-м-234, акт про відмову пред`явлення документа про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).