Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 760/17467/17
провадження № 61-12164св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва, у складі судді Кушнір С. І., від 07 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А., від 25 жовтня 2022 року та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 25 жовтня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та вимог зустрічного позову
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, збільшення розміру аліментів.
У червні 2019 року ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги вимогами про зміну прізвища дитини.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 23 квітня 2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 .
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року шлюб між нею та відповідачем розірвано.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року визначено спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в присутності матері, за наступним графіком: 1, 3 субота кожного місяця з 16:00 год до 19:00 год;
2, 4 неділя кожного місяця з 16:00 год до 19:00 год.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня
2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 жовтня 2011 року і до повноліття дитини.
Зазначала, що спілкування з батьком негативно впливає на моральний та психологічний розвиток дитини, а примусово стягнутих коштів не вистачає для повноцінного розвитку дочки, придбання товарів першої необхідності, лікування.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 07 вересня 2017 року у справі № 382/992/17 було відмовлено в задоволенні її позову про зміну прізвища дитини. Проте, після спливу двох років, відбулися зміни в психологічній поведінці дівчинки, змінився її вік, ставлення до батьків.
У школі дитина перестала реагувати на прізвище " ОСОБА_3" та самостійно зазначає прізвище " ОСОБА_3" або тільки своє ім`я.
Згідно із психологічного висновком, за даними експериментально-діагностичного дослідження, на запитання: " Чиє це прізвище ОСОБА_3 ?" дитина не відповідає, в неї з`являється психовегетативна реакція у вигляді задишки, сліз та психоемоційного збудження. Заспокоїти дитину та налагодити контакт майже не вдається. Психологом рекомендовано змінити прізвище дитини з " ОСОБА_3" на " ОСОБА_3" для уникнення травматизму дитини.
Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- змінити спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, встановивши новий регламент побачень з дитиною, а саме: лише в присутності матері ОСОБА_1 за наступним графіком:
1 і 3 суботи місяця із 16:00 до 18:00 год з урахуванням стану здоров`я дитини;
- збільшити розмір аліментів, стягнувши із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини від всіх доходів ОСОБА_2, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття із індексацією;
- змінити прізвище дитини з " ОСОБА_3" на " ОСОБА_3" та внести відповідні зміни в актовий запис про її народження.
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зміну способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини.
На обґрунтування зустрічного позову вказав, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 дочка залишилась проживати з матір`ю, а він став проживати окремо. З того часу позивач розпочала створювати перешкоди у спілкуванні з дочкою, у зв`язку із чим він звернувся до органу опіки і піклування, а у подальшому до суду.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року та додатковим рішенням цього ж суду від 29 листопада 2012 року зобов`язано ОСОБА_1 усунути йому перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 та визначено спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини в присутності матері.
Однак ОСОБА_1 ухиляється від виконання вказаного рішення та продовжує чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною.
У рішенні суду від 11 вересня 2012 року були обумовлені побачення батька з дочкою у присутності матері з урахуванням віку дитини, оскільки на час ухвалення рішення дитині виповнилося 1 рік 8 місяців. На даний час необхідність присутності матері при зустрічах батька з дочкою відпала. Побачення у присутності матері фактично унеможливлює виконання судового рішення, оскільки матір дитини цьому протидіє, виховує дитину в дусі неповаги до батька. Він позбавлений можливості спілкуватися з дочкою в межах школи, через мережу інтернет і телефоном. Всі його намагання врегулювати спір мирним шляхом призводять лише до конфліктів, оскільки позивач перешкоджає йому в зустрічах з дитиною.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд:
- встановити порядок спілкування батька з малолітньою дочкою
ОСОБА_3 без присутності матері ОСОБА_1 відповідно наступного графіку: 1, 3 субота кожного місяця з 16:00 год до 19:00 год;
2, 4 неділя кожного місяця з 16:00 год до 19:00 год; кожного року 27 грудня (день народження дитини) з 16:00 год до 18:00 год; кожного року у літній період з 01 липня по 15 серпня;
- дозволити ОСОБА_2 безперешкодно: щоденно спілкуватися з дитиною телефоном та через мережу Інтернет; відвідувати навчальний заклад дочки, спілкуватися з дочкою та вчителями, мати можливість бути присутнім на батьківських зборах; у випадку хвороби дитини відвідувати її за місцем проживання або перебування та мати можливість піклуватися про неї.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено прізвище дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на " ОСОБА_3", внесено відповідні зміни до актового запису № 23
від 05 січня 2011 року про її народження. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в частині зміни прізвища дитини з " ОСОБА_3" на " ОСОБА_3", суд першої інстанції виходив з того, що зміна прізвища буде відповідати її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку. При цьому судом враховано особисте бажання самої дитини змінити прізвище.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині збільшення розміру стягуваних за рішенням суду аліментів, суд вказав на необґрунтованість цих вимог, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, врахувавши обставини, які позитивно характеризують батька, та його прояви щодо участі у вихованні та спілкуванні з дочкою, психоемоційний стан дитини, взаємовідносини дитини з батьком, суд першої інстанції констатував відсутність підстав для зміни способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, визначеного рішенням Солом`янського районного суду
м. Києві від 11 вересня 2012 року.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд вважав виправданими та такими, що відповідають критерію реальності, розумності та співмірності понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про зміну способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким змінено спосіб участі
ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні з малолітньою дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлений рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня
2012 року.
Встановлено наступний графік участі у спілкуванні та вихованні батька з дитиною: 1, 3 субота місяця з 16:00 год до 19:00 год, 2, 4 неділя місяця з 16:00 год до 19:00 год, кожного року 27 грудня (день народження дитини) з 16:00 год до 18:00 год, кожного року у літній період з 01 липня по 15 серпня.
Дозволено ОСОБА_2 безперешкодно: щоденно спілкуватися з дочкою по телефону та через мережу Інтернет, відвідувати навчальний заклад дочки, спілкуватися з дочкою та її вчителями, бути присутнім на батьківських зборах, у випадку хвороби дитини відвідувати її за місцем проживання або перебування та мати можливість піклуватися про неї.
Перші десять зустрічей та спілкувань батька з дитиною визначено провести в присутності психолога Центру соціальних служб та сім`ї Солом`янського району міста Києва.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 800 грн.
В решті рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 грудня
2021 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 152,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1 000 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про зміну способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, а також про збільшення розміру аліментів не було предметом апеляційного розгляду.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про зміну способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, колегія суддів виходила з того, що батько має бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою, вживав активних дій щодо спілкування з дитиною згідно установленого судом графіку побачень. Наявні між сторонами неприязні відносини та конфлікти, негативно впливають на ставлення дитини до батька, а тому проведення зустрічей батька з дочкою у присутності матері не сприятиме налагодженню відносин між ними.
При цьому суд вважав необхідним обумовити проведення перших десяти зустрічей батька з дитиною в присутності психолога, що з одного боку буде враховувати інтереси дитини, а з іншого - сприяти поступовому налагодженню відносин між ними.
Погоджуючись з рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зміну прізвища дитини з " ОСОБА_3" на " ОСОБА_3", апеляційний суд врахував бажання дитини змінити прізвище, яке виявилось у своїй ідентифікації з прізвищем " ОСОБА_3" в суді та школі, ту обставину, що через конфлікт між батьками, дитина фактично не бачила свого батька та має бажання мати прізвище людей, яких вона знає та любить, психологічний стан дитини, зокрема, у липні
2012 року після огляду лікаря-невролога встановлено діагноз - невротичні реакції, висновок лікаря-психолога про психовегетативну реакцію дитини на саме лише запитання про прізвище " ОСОБА_3" у вигляді задишки, сліз, емоційного збудження та неможливості заспокоїти дитину.
За таких обставин, колегія суддів з метою уникнення подальшої травматизації дитини вважала, що зміна прізвища дитини відповідатиме її найкращим інтересам.
Здійснюючи розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_2 на правову допомогу в суді першої інстанції у розмірі 7 800 грн, апеляційний суд врахував відсутність заперечень ОСОБА_1 щодо їх стягнення.
Щодо судових витрат, понесених ОСОБА_2 на правову допомогу в апеляційному суду, колегія суддів дійшла висновку про їх часткове відшкодування у розмірі 1 000 грн, з огляду на часткове задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 про зміну прізвища дитини скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір за позовною вимогою про зміну прізвища дитини та відмовити у стягненні судових витрат з нього.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року.
Ухвалами Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду та ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
ОСОБА_2 підставою касаційного оскарження зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вважає, що наявні підстави для скасування оскаржених судових рішень, передбачені пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зміни прізвища дитини на підставі недопустимих доказів, вирішили спір лише з огляду на існуючий між батьками конфлікт, не з`ясувавши причину описаного лікарем психологічного стану дитини, а також не навели доказів того, що батько дитини свідомо та умисно не піклувався про її фізичний і духовний розвиток.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги вимогою про зміну прізвища дитини, не сплативши за цю вимогу судовий збір та обґрунтувавши її обставинами, які виникли вже під час розгляду цієї справи. При цьому судом першої інстанції з порушенням приписів статті 83 ЦПК України були прийнятті нові докази на підтвердження обставин, які виникли після подання ОСОБА_1 позовної заяви.
З урахуванням викладеного, вважає, що ОСОБА_1 мала звертатись з окремим позовом про зміну прізвища дитини, а не доповнювати свої вимоги у справі, яка перебувала на розгляді суду майже два роки.
Стверджує, що рішенням Яготинського районного суду Київської області
від 07 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про зміну прізвища дитини вже було відмовлено. Докази, на які посилається позивач в даному провадженні щодо невиконання або неналежного виконання ним батьківських обов`язків були досліджені, оцінені та враховані під час розгляду справи з тим же предметом та між тими самими сторонами. Позивач не зазначила, які відбулися зміни за час, що минув з дня набрання цим рішенням суду законної сили.
Зазначає, що характеристика на дочку зі школи, психологічні висновки лікаря-психолога належним чином не обґрунтовані. Дослідження проведені лікарем, який є фахівцем за медичною спеціальністю, а не юридичною психологією. Висновки психолога ґрунтуються виключно на поясненнях матері, тоді як психолог не спілкувався з батьком. Не було проведено обстеження умов проживання та психологічного обстеження дитини в порядку, визначеному статтею 19 СК України, щодо чого заперечувала ОСОБА_1 .
Не погоджується з тим, в якій спосіб та в якій формі була отримана згода дитини на зміну прізвища. Допит дочки в судовому засіданні відбувався без участі батьків, в присутності представника служби у справах дітей, який за освітою був педагогом, а не психологом. З`ясування думки дитини щодо зміни прізвища можливо було отримати шляхом психологічного обстеження дитини психологом Міського центру дитини Київської міської державної адміністрації, від співпраці з яким позивач категорично відмовлялася. Допит дочки не відбувся, оскільки вона почала плакати і її психологічний стан не дозволив його продовжити. Проте суд в оскаржуваному рішенні думку дитини щодо зміни прізвища викладає як ствердну, самостійну та об`єктивну. При цьому суд також не звернув увагу, що дитина у такому віці за обставин відсутності реального спілкування не може надати об`єктивну відповідь на поставлені їй питання.
Оскільки упродовж дев`яти років він не міг спілкуватися з дочкою, останній раз спілкувався з дитиною у липні 2012 року, у віці 1 рік 8 місяців, весь цей час мати впливала на дочку, зазначаючи негативну інформацію про батька, що відобразилось на психологічному стані дитини, тому без налагодження психологічного зв`язку між батьком і дочкою думка дитини щодо зміни прізвища не була об`єктивною та самостійною.
Вказує, що апеляційний суд, задовольнивши його зустрічний позов, не здійснив перерозподіл судових витрат, понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу в суді першої інстанції.
ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Стверджує, що батько з дня народження дочки не виконував покладені на нього обов`язки щодо належного виховання та розвитку дитини, не піклувався про її стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Звертає увагу, що у справі № 760/20474/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про передачу дитини на проживання з батьком було встановлено, що після зустрічей батька з дочкою, остання отримала психологічну травму та проходила лікування у невролога, з дитиною постійно працював психолог. Психічні травми сформувалися у дочки у зв`язку з агресивною та непередбачуваною поведінкою батька. Дочка не виявляє жодного бажання спілкуватись з батьком та бачитись з ним.
Вказує, що у 2011 році батько двічі з`явився в неохайному стані до дочки. Він був обізнаним про те, що дочка постійно оглядалась неврологом, з діагнозом: невротичні реакції. У подальшому батько пропав з життя її родини до 2018 року.
Зустрічі батька з дочкою без присутності матері є неможливими та не відповідатимуть інтересам дитини. Вважає, що вона не може примушувати дочку до таких зустрічей за відсутності на це згоди дитини.
Наголошує на тому, що з ОСОБА_2 неодноразово проводились профілактичні бесіди щодо належного виконання ним своїх батьківських обов`язків. Також вона неодноразово зверталась до поліції зі зверненням з метою фіксації факту невиконання та недотримання батьком раніше встановленого рішенням суду графіку побачень з дочкою, що мали місце у липні, лютому, березні, вересні 2018 року, травні 2019 року, липні, серпні 2022 року.
Зазначає, що апеляційний суд у випадку хвороби дитини дозволив батьку відвідувати її за місцем проживання, тоді як він не є власником квартири в якій проживає їхня дочка, а тому не має права заходити до цієї квартири без окремої згоди її власника.
Вважає, що апеляційний суд надав неправильну оцінку відеозапису, зробленому 10 липня 2022 року батьком, на якому, на думку ОСОБА_2, ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною.
У січні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду письмові пояснення, які фактично є доповненнями до касаційної скарги та не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки подані поза межами строку на касаційне оскарження та до яких, всупереч вимог частини другої статті 398 ЦПК України, не додані докази надсилання копії доповнень іншим учасникам справи.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про зміну способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, а також про збільшення розміру аліментів в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень в частині задоволення її вимог про зміну прізвища дитини, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Наполягає, що висновки лікаря-психолога від 12 вересня 2017 року,
18 лютого 2019 року, 01 червня 2021 року, характеристика з ліцею
від 29 травня 2019 року, особиста думка дочки, які були враховані судами при задоволенні позовних вимог про зміну прізвища, є належними доказами.
Вказує, що дочка відгукується на прізвище " ОСОБА_3" ще з дитячого садка, тоді як при згадуванні прізвища " ОСОБА_3" одразу засмучується, у неї погіршується емоційний стан, стає пригніченою.
Звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові
від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16-ц, відповідно до яких інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни її прізвища.
Наголошує на тому, що батько належним чином не виконує свої батьківські обов`язки.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 квітня 2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 .
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року шлюб між сторонами розірвано.
Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом з матір`ю.
Розпорядженням Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 26 серпня 2011 року № 550, на підставі заяви ОСОБА_2, встановлено регламент його побачень з малолітньою дочкою ОСОБА_3, 2010 року народження, щомісяця кожного понеділка та неділі з 16:00 год до 18:00 год.
05 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з повідомленням про те, що у жовтні 2011 року ОСОБА_2 з`явився на зустріч з дитиною два рази. Приходив брудний, небритий, із запахом перегару, застуджений тощо. У дитини відсутні щеплення. Коли
ОСОБА_2 приходить до дитини в такому вигляді, вона боїться за її здоров`я. Для дитини він чужа людина, вона його не знає та боїться, плаче, виривається від нього, хватається за неї. Своєю присутністю ОСОБА_2 психологічно травмує як її, так і дитину.
Заступник головного лікаря Дитячої клінічної лікарні № 3 Солом`янського району м. Києва 20 грудня 2011 року повідомила в. о. начальника служби у справах дітей про те, що при відвідуванні педіатром вдома та на прийомі в поліклініці дитина знаходилась в супроводі матері. За інформацією щодо стану здоров`я дочки батько до педіатра не звертався.
Заступник головного лікаря Дитячої клінічної лікарні № 3 Солом`янського району м. Києва 12 грудня 2012 року надала відповідь ОСОБА_2 на його заяву з приводу стану здоров`я дочки. Зокрема повідомила про те, що в лютому, травні та липні 2012 року дитина оглядалась неврологом, діагноз: невротичні реакції.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня
2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 жовтня 2011 року і до повноліття дитини.
У січні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини. ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом про зміну способу участі батька у спілкуванні з дитиною.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини задоволено частково. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про зміну способу участі батька у спілкуванні з дитиною задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в присутності матері дитини за наступним графіком: 1,3 субота кожного місяця з 16:00 до 19:00 год, 2,4 неділя кожного місяця з 16:00 год до 19:00 год.
Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва
від 29 листопада 2012 року зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з малолітньою дочкою
ОСОБА_3
19 грудня 2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 35720171 з виконання виконавчого листа про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з малолітньою дочкою.
09 січня 2013 року, 22 січня 2013 року, 21 лютого 2013 року головним державним виконавцем складено акти про те, що при виході за адресою:
АДРЕСА_1 з метою виконання рішення суду з`ясовано, що боржниця двері квартири не відкрила. Про час і день проведення виконавчих дій повідомлена належним чином.
23 січня 2013 року, 22 лютого 2013 року головним державним виконавцем винесено постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником.
На підставі заяви ОСОБА_2 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110090003096 від 06 березня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України.
31 березня 2014 року заступником головного лікаря, зав. Центру медико-психологічної, соціально-реабілітаційної допомоги, лікарем-психологом надано психологічне заключення про те, що дитина ОСОБА_3,
3 роки, малоконтактна, на звернену до неї мову реагує вираженим страхом, тривогою, що проявляється у намаганні знайти захист у матері. Замкнена, скута. Ігрова діяльність предметна, самостійна, без сторонньої участі, відповідає віку. Психоемоційний та мовний розвиток відповідає віку. На запрошення до колективної гри та малювання відповідає протестом, збудженням та проявами тривоги і страху. Результати психологічного обстеження: проведення діагностичного обстеження ускладнене через протестну реакцію з боку дитини - збудження, прояви тривоги та страху, плач, намагання знайти захист у матері, що свідчить про наявність невротичних реакцій у дитини. Висновок: неврозоподібний стан, пов`язаний з хронічним стресом. Рекомендовано: психологічний супровід, психологічна корекція із застосуванням арт-терапевтичних методів та медикаментозних засобів. Налагодження психологічного клімату в родині.
У квітні 2014 року складено акт за підписами трьох мешканців будинку АДРЕСА_1 про те, що батько ОСОБА_3 з дня її народження за цією адресою ніколи не проживав, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . З моменту народження дитини декілька разів з`являвся за місцем проживання дитини в нетверезому стані, вчиняв сварки, до дитини уваги та турботи не проявляв, принижував та ображав матір дитини та намагався побити, погрожуючи фізичною розправою.
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного хворого № 21
від 27 січня 2017 року, ОСОБА_3 в травні, липні 2012 року, листопаді 2013 року, квітні 2014 року була оглянута неврологом. Діагноз: невротичні реакції, см. нервово-рефлекторної збудливості, порушення сну.
ОСОБА_3 надано путівку у дитячий санаторно-курортний заклад (психо-неврологічний профіль) терміном із 04 по 30 березня 2017 року.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 07 вересня 2017 року (справа № 382/992/17), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Солом`янська районна у місті Києві державна адміністрація, про зміну прізвища дитини.
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація, про передачу дитини на проживання з батьком.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року (справа № 760/20474/17), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року та постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні зазначеного позову, суд першої інстанції виходив з того, що розлучення з матір`ю може вплинути на психологічний стан дитини, наразі проживання дитини з матір`ю відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.
06 січня 2018 року, 07 квітня 2018 року, 22 квітня 2018 року, 13 травня
2018 року ОСОБА_2 надіслано повідомлення Солом`янського УП ГУНП у м. Києві про те, що його заява з приводу перешкоджання колишньою дружиною ОСОБА_1 у побаченнях зі спільною дочкою ОСОБА_3 зареєстрована та розглянута. У працівників ювенальної превенції це питання знаходиться на контролі. Опитати по суті справи ОСОБА_1 не виявилось можливим, оскільки під час неодноразового відвідування адреси її проживання вхідні двері ніхто не відчинив, на запрошення з`явитися до управління поліції остання не відреагувала.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року
(справа № 11-сс/796/714/2018) скасовано постанову слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 23 листопада 2017 року про закриття у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення кримінального провадження № 12013110090003096 від 06 березня
2013 року за частиною першою статті 382 КК України. Матеріали кримінального провадження повернуто для організації досудового розслідування.
Відповідно до висновку інспектора сектору ювенальної превенції Солом`янського УП ГУНП у місті Києві від 02 лютого 2018 року, 06 січня
2018 року по спецлінії 102 надійшов виклик від ОСОБА_2 про те, що за адресою: АДРЕСА_3, колишня дружина перешкоджає у спілкуванні з дитиною. В ході перевірки встановлено, що
06 січня 2018 року близько 15.39 год ОСОБА_2 приїхав за вказаною адресою, щоб побачити свою дочку. Вхідні двері квартири ніхто не відчинив. На час виконання матеріалу опитати по суті справи ОСОБА_1 не виявилося можливим, оскільки під час неодноразового відвідування адреси проживання вхідні двері до квартири ніхто не відчинив, на запрошення з`явитися до управління поліції остання не відреагувала.
Відповідно до змісту висновку інспектора сектору ювенальної превенції Солом`янського УП ГУНП у місті Києві від 30 квітня 2018 року, ОСОБА_2 07 квітня 2018 року в черговий раз приїхав за адресою:
АДРЕСА_3, щоб побачити свою дочку, яка мешкає зі своєю матір`ю, але вхідні двері квартири ніхто не відчинив. На час виконання матеріалу опитати по суті справи ОСОБА_1 не виявилося можливим, оскільки під час неодноразового відвідування адреси проживання вхідні двері до квартири ніхто не відчинив, на запрошення з`явитися до управління поліції остання не відреагувала.
Відповідно до змісту висновку інспектора сектору ювенальної превенції Солом`янського УП ГУНП у місті Києві від 16 травня 2018 року,
ОСОБА_2 22 квітня 2018 року в черговий раз приїхав за адресою:
АДРЕСА_3 щоб побачити свою дочку, яка мешкає зі своєю матір`ю, але вхідні двері квартири ніхто не відчинив. На час виконання матеріалу опитати по суті справи ОСОБА_1 не виявилося можливим, оскільки під час неодноразового відвідування адреси проживання вхідні двері до квартири ніхто не відчинив, на запрошення з`явитися до управління поліції остання не відреагувала.