Постанова
Іменем України
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 591/4134/21
провадження № 61-11710св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Національної поліції в Сумській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2022 року у складі судді Клименко А. Я. та постанову Сумського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Рунова В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - ГУ НП в Сумській області) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів, що здійснюють досудове розслідування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неефективно здійснювалось досудове розслідування за фактом вчинення злочину посадовими особами Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області. Так кримінальне провадження № 42016201010000076 від 09 червня 2016 року, у якому заявник є потерпілою особою, тривало більше 4 років, що призвело до порушення права позивача на повернення безпідставно стягнутих органом Пенсійного фонду України грошових коштів. Відповідач не дотримався розумних строків слідства, не здійснив належним чином розслідування у кримінальному провадженні. На думку позивача наявний причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача та заподіянням шкоди в сумі 98 726,00 грн, а також моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн.
З огляду на викладене позивач просив суд забезпечити виконання норми прямої дії статті 3 Конституції України та визнати невчинення відповідачем імперативно встановлених обов`язків про здійснення заходів на негайне при припинення порушень конституційних прав пенсіонера щодо повернення коштів, а також, що заборонена законодавством непряма дискримінація громадянина похилого віку щодо забезпечення прав мала місце, доказ про їх відсутність покласти на відповідача; покласти цивільну відповідальність за завдання шкоди відповідачу на ГУ НП в Сумській області; стягнути з державного бюджету України на користь позивача на відшкодування завданої шкоди незаконними діями посадових осіб відповідача майнову шкоду в сумі 98 726,00 грн та моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскарження позивачем процесуальних рішень органу досудового розслідування під час кримінального провадження є механізмом реалізації права заявника на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства. Реалізація такого механізму оскарження постанов слідчого у розумінні статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦПК України) не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем заподіяння йому моральної шкоди, відсутність доказів спричинення йому душевних страждань внаслідок прийняття постанов про закриття кримінального провадження, а також відсутність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями посадових осіб.
Крім того, суд першої інстанції, дійшов висновку про недоведеність факту наявності заявленої позивачем майнової шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і шкодою.
Постановою Сумського апеляційного суду 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2022 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Підстав для зміни чи скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не надали належної оцінки тому, що кримінальне провадження № 42016201010000076 від 09 червня 2016 року за весь час безпідставно закривалось слідчими ГУ НП в Сумській області 4 рази: 25 листопада 2017 року, 20 червня 2019 року, 31 грудня 2020 року та 31 березня 2021 року за пунктом 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), і такі постанови слідчих скасовувалися у судовому порядку;
- не врахували, що відповідач, як орган державної влади, всупереч вимогам чинного законодавства, умисно з порушенням розумних строків, не вживав жодних можливих дієвих заходів на поновлення прав пенсіонера, самоусунулося від виконання прямих обов`язків згідно статусу суб`єкта владних повноважень з Конституцією України та Законами України "Про національну поліцію", "Про судоустрій і статус суддів", іншими нормативно-правовими актами щодо захисту конституційних прав особи;
- проігнорували, що наданий позивачу відзив відповідача був поданий без додатків, тому він підлягав поверненню заявнику;
- не врахували, що відповідач не довів, що його тривала протиправна бездіяльність не викликала у позивача психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішень, розчарування в діяльності народних обранців громади та додаткове психічне напруження, викликане дискримінацією під час розгляду його заяв порівняно із заявами інших громадян, які належно вирішувались;
- не дослідили матеріалів кримінального провадження та судових рішень про скасування постанов слідчих, як доказ неефективності діяльності відповідача;
- не розглянули та не дослідили вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, у постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 823/795/17, від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 14 серпня 2019 року у справі № 0640/4434/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 0640/4248/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 201/7621/17, від 27 квітня 2021 року у справі № 910/23066/15.
Також у касаційній скарзі заявник вказує на те, що в ухваленні оскаржуваного судового рішення апеляційного суду брав участь суддя Рунов В. Ю., який підлягав відводу у зв`язку з конфліктом інтересів.
Крім того, у касаційній скарзі заявник просить розглянути справу за його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановити окрему ухвалу про порушення законодавства та невиконання судових рішень, що набрали законної сили в діяльності відповідача.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ НП в Сумській області на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 28 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Усику Г. І.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав визначених пунктом 1 частини другої статті 389, пунктом 2 частини першої та пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України; витребувано із Зарічного районного суду м. Суми матеріали цивільної справи № 591/4134/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У січні 2023 року матеріали справи № 591/4134/21 надійшли до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 24 січня 2023 року касаційну скарги ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2022 року, постанову Сумського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року разом із матеріалами справи № 591/4134/21 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 червня 2016 року ОСОБА_1 звернуся до Сумської місцевої прокуратури з письмовою заявою про вчинення злочину посадовими особами Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, а саме щодо безпідставного відрахування ними коштів за період часу з квітня 2013 року до вересня 2014 року за постановою виконавчого провадження № НОМЕР_1.
09 червня 2016 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42016201010000076 за фактом вчинення злочину посадовими особами Сумського об`єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області за частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України.
Органом досудового розслідування були проведені і проводяться слідчі дії.
Кримінальне провадження № 42016201010000076 за весь цей час закривалось чотири рази: 25 листопада 2017 року, 20 червня 2019 року, 31 грудня 2020 року та 31 березня 2021 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, які скасовувались в судовому порядку.
На час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанції досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016201010000076 від 09 червня 2016 року тривало.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, вішкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.