Постанова
Іменем України
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 686/22690/20
провадження № 61-3086св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава України в особі Вищої ради правосуддя,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2021 року у складі Шевчик О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
В обґрунтування позову зазначив, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасовано ухвалу судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року у справі № 686/27879/19 про повернення позовної заяви позивачу.
Зазначає, що у зв`язку з незаконною ухвалою судді щодо безпідставного повернення позовної заяви, йому завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, негативних переживаннях, почутті тривоги, душевного болю, страху і занепокоєння за своє психологічне здоров`я та часткову втрату стресостійкості.
Крім того, вказує, що йому завдана майнова шкода, оскільки він витратив три години свого часу на написання та подачу до канцелярії суду апеляційної скарги на ухвалу суду від 20 січня 2020 року, а також витратив кошти на проїзд громадським транспортом.
З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з Держави Україна грошові кошти у розмірі 3 000 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також майнову шкоду у розмірі 30 012,60 грн.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між прийняттям ухвали про повернення позивачу позовної заяви та настанням шкоди.
Також, суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача про стягнення з Держави Україна в особі ВРП шкоди за порушення вимог закону при розгляді судом конкретної цивільної справи не можуть бути вирішені поза зв`язком зі з`ясуванням конкретних обставин її розгляду та оцінкою дій судді у цьому процесі, що відноситься до виключної компетенції ВРП лише у межах відповідних дисциплінарних процедур.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди незаконністю дій чи бездіяльністю саме ВРП, що не пов`язані із здійсненням правосуддя, наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю та наслідками, зазначеними ним у позові.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2021 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У березні 2022 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 лютого 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга містить клопотання про розгляд справи за його участю.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16?ц, Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16, від 23 травня 2019 року у справі № 686/20012/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14, від 25 квітня 2019 року у справі № 638/17403/15-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 638/1892/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 638/12068/16, від 11 липня 2018 року у справі № 638/12259/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 646/1591/18, від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц, від 12 березня 2020 року у справі № 761/991/18, від 27 січня 2020 року у справі № 577/3791/18, від 22 січня 2020 року у справі № 554/4970/18, від 25 березня 2020 року у справі № 554/49/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 17 грудня 2018 року у справ № 509/4156/15?а та Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6?501цс17, від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.
Заявник звертає увагу на те, що висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи.
На переконання заявника, визначити представника відповідача має право відповідач самостійно, оскільки такого обов`язку за позивачем не встановлено законом та не може перекладатися на позивача, як обов`язок.
Зазначає, що суди не врахували, що незаконним рішенням посадової особи Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області порушені права позивача. При цьому розмір відшкодування йому моральної шкоди обчислено ним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини як справедлива сатисфакція за правопорушення.
У червні 2022 року ВРП із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 лютого 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Мартєву С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали справи № 686/22690/20 із Ярмолинецького районного суду Хмельницької області; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2022 року матеріали справи № 686/22690/20 надійшли до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 24 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 разом із матеріалами справи № 686/22690/20 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасовано ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року у справі № 686/27879/19, якою позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Нормативно-правове обґрунтування
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Частиною 7 зазначеної статті встановлено, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
За змістом частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.