Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 199/8279/16-ц
провадження № 61-13873св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави
в особі Дніпровської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб",
треті особи: комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя", товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О.,
Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року перший заступник прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - прокурор, Дніпровська міськрада відповідно) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (далі -ТОВ "Ренессанс-Клуб"), треті особи: комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" (далі - КЖЕП "Лівобережжя"), товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" (далі -
ТОВ "Регіонінвестгрупп"), про витребування майна.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об`єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення № 4, що розташоване за адресою:
АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року № XXIV "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради від
18 серпня 2003 року № 159-р "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя".
На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради
від 18 серпня 2003 року № 159-р рішення Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року № 232-10/XXIV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 07 травня 2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 4 за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міськради від 02 березня 2011 року № 16-9 об`єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема КЖЕП "Лівобережжя" передано на баланс комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" (далі - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю"). Вказане обґрунтовувалося реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов`язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2012 року відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя". Проте на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міськради
від 02 березня 2011 року № 16/9 КЖЕП "Лівобережжя" в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року у справі № 38/5005/6636/2012 КЖЕП "Лівобережжя" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором КЖЕП "Лівобережжя" призначено арбітражного керуючого Барановського О. М., яким у порушення чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міськради з питань управління об`єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 4 за адресою: АДРЕСА_1 з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 350,6 кв. м, оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року № 26, переможцем яких визначено
ТОВ "Регіонінвестгрупп".
На підставі протоколу № 26 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 04 червня 2013 року між КЖЕП "Лівобережжя" та ТОВ "Регіонінвестгрупп" було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою:
АДРЕСА_1 загальною площею 350,6 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 765, внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міськради задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу їх з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі. Зокрема, вказаним рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівобережжя" арбітражного керуючого Барановського О. В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу зазначеного нерухомого майна, оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року № 26, визнано недійсним договір купівлі-продажу
від 04 червня 2013 року № 765, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В., укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_2 та
ТОВ "Регіонінвестгрупп" з відчуження цього нежитлового приміщення.
Однак 51/100 частини вказаного нерухомого майна ТОВ "Регіонінвестгрупп" було відчужено на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу
від 02 липня 2013 року № 2644, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., та
49/100 частини вказаного нерухомого майна ТОВ "Регіонінвестгрупп" на користь ТОВ "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу від 25 липня 2016 року № 6247, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М.
Враховуючи, що договір купівлі-продажу від 04 червня 2013 року № 765, за яким ТОВ "Регіонінвестгрупп" набуло право власності на спірний об`єкт нерухомого майна визнано недійсним, вказане свідчить про вибуття майна поза волею власника. Оскільки спірне нерухоме майно було відчужене
ТОВ "Регіонінвестгрупп", Дніпропетровська міська рада як власник спірного майна, яке вибуло з власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред`явлення віндикаційного позову на підставі статті 388 ЦК України.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міськради 51/100 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 163 740 грн, а також витребувати з незаконного володіння ТОВ "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міськради 49/100 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 293 770 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року позов прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради 51/100 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 163 740,00 грн, а також витребувано з незаконного володіння ТОВ "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради 49/100 частини нежитлового приміщення за адресою:
АДРЕСА_1 вартістю 293 770,00 грн.
Суд першої інстанції керувався тим, що спірне нежитлове приміщення вибуло
з власності територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпропетровської міськради поза волею власника, тому наявні підстави для повернення цього майна шляхом його витребування від добросовісних набувачів.
Короткий зміст судових рішень апеляційної і касаційної інстанцій
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року скасовано в частині задоволення позовних вимог Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ "Ренессанс-Клуб" про витребування майна. Провадження у справі в цій частині закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 51/100 частини нежитлового приміщення № 4 за адресою: АДРЕСА_1, оскільки спірне нежитлове приміщення вибуло з власності територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міськради поза волею власника на підставі недійсного правочину. Позовні вимоги прокурора до відповідача юридичної особи -
ТОВ "Ренессанс-Клуб" з урахуванням суб`єктного складу сторін мають розглядатися в порядку господарського судочинства.
Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в частині позовних вимог прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна скасовано і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1, належним чином не повідомивши останню про дату, час та місце судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, однак апеляційний суд на зміст положення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України уваги не звернув.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року скасовано в частині витребування майна ОСОБА_1 та у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, за таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову до
ОСОБА_1 про витребування майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі керівник Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської радипросить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції статей 387, 388 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 199/7377/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 522/11473/15, від 03 червня 2020 року у справі № 707/584/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі частини першої статті 388 ЦК України. ОСОБА_1 не позбавлена можливості вимагати від особи, яка продала їй спірне приміщення повернення коштів сплачених за договором купівлі-продажу на підставі статті 661 ЦК України. З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судами обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини.
Відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Зазначає, що при вирішенні спору суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц (провадження 61-35744св18), чим виконав вимоги частини четвертої статті 263 ЦПК України, а тому порушень норм чинного законодавства судом апеляційної інстанції допущено не було. Витребування у відповідача спірного нерухомого майна покладе на неї надмірний індивідуальний тягар, спричинений втратою грошових коштів.
У грудні 2020 року від Дніпровської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому міська рада просила задовольнити касаційну скаргу прокурора.
У лютому 2021 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, в яких вона зазначає, що прокурор не мав відповідних повноважень на представлення інтересів Дніпровської міської ради.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 08 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року № 232-10/XXIV "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади
м. Дніпропетровська затверджено розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18 серпня 2003 року "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя".
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року
№ 11/13 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18 серпня 2003 року.
Відповідно до підпункту 2.1 рішення Дніпропетровської міської ради
від 19 листопада 2003 року №11/13 комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів комунального підприємства відповідно до чинного законодавства.
Наказом комітету комунальної власності міської ради від 17 лютого
2004 року № 15-КВ було затверджено нову редакцію статуту
КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, перереєстрованого Виконкомом Дніпропетровської міської ради 25 лютого 2004 року, реєстраційна справа № 04052092Ю0040072.
На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради
від 18 серпня 2003 року № 159-р та рішення Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року №232-10/ХХІУ, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 07 травня 2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 4 на АДРЕСА_1 .
На виконання програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 об`єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КЖЕП "Лівобережжя" передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".
Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов`язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі
КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня
2012 року було відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя".
На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року №16/9
КЖЕП "Лівобережжя" в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року у справі № 38/5005/6636/2012 КЖЕП "Лівобережжя" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП "Лівобережжя" призначено арбітражного керуючого Барановського О. М., яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності, нежитлове приміщення АДРЕСА_1 з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 350,6 кв. м, оформлених протоколом від 27 грудня
2012 року № 26, та переможцем яких визначено ТОВ "Регіонінвестгрупп".
На підставі протоколу № 26 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, 04 червня
2013 року між КЖЕП "Лівобережжя" та ТОВ "Регіонінвестгрупп" укладено договір купівлі-продажу зазначеного нежитлового приміщення. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В. та зареєстровано в реєстрі за № 765, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
02 липня 2013 року між ТОВ "Регіонінвестгрупп" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого остання придбала 51/100 частину нежитлового приміщення
АДРЕСА_1 .
25 липня 2016 року між ТОВ "Регіонінвестгрупп" та ТОВ "Ренессанс-Клуб" укладено договір купівлі-продажу, за яким ТОВ "Регіонінвестгрупп" відчужило на користь ТОВ "Ренессанс-Клуб" 49/100 частин нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня
2016 року справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство
КЖЕП "Лівобережжя", яка була залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 грудня
2016 року та ухвалою Верховного Суду України від 15 вересня 2017 року, задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.
Вказаною ухвалою, окрім іншого, визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівобережжя" арбітражного керуючого Барановського О. В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та продажу його на відкритих біржових торгах, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1, оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року № 26, та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 червня 2013 року, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_2 та
ТОВ "Регіонінвестгрупп" з відчуження нежитлового приміщення
АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах
2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Оскільки в частині позовних вимог прокурора в інтересах Дніпровської міської ради до ТОВ "Ренессанс-Клуб" про витребування майна провадження у справі закрито, то відповідно до статті 400 ЦПК України законність судових рішень переглядається лише в частині вирішення позовних вимог до
ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша
статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 317 та частини першої статті
319 ЦК України власнику належить, зокрема, право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").