Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 206/26/22
провадження № 61-8378св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Вільна профспілка залізничників України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасниківкасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Маштак К. С. від 05 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., від 10 серпня 2022 року, і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
АТ "Українська залізниця", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Вільна профспілка залізничників України, про поновлення конституційного права на працю та на заробітну плату.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що працює машиністом електровозу цеху експлуатації в АТ "Українська залізниця" регіональної філії "Придніпровська залізниця" структурного підрозділу "Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол". У листопаді 2021 року відповідач почав вимагати медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. 24 грудня 2021 року йому було вручено наказ № 448/ос про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від вказаної хвороби.
3. Позивач вважав, що наказ АТ "Українська залізниця" є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач не врахував той факт, що вакцинація від COVID-19 є добровільною. На думку позивача, роботодавець не мав права застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, якщо останній не бажає проходити вакцинацію. Крім того, відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, визначених законом. Відповідач порушив його право на працю, а також право на заробітну плату, яка є складовою права на працю. Також позивач вказував, що щеплення проти COVID-19 відсутнє в переліку обов`язкових щеплень, визначених законодавством. Крім того, ні в трудовому контракті, ні в посадових інструкціях, ні в будь-якому іншому документі, що підписаний між позивачем та відповідачем, такого зобов`язання з боку позивача немає, так само як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення позивача від роботи з підстав відсутності щеплення від COVID-19.
4. Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити: скасувати наказ від 24 грудня 2021 року № 448/ос про відсторонення його від роботи; поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська
від 05 травня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивача було законно відсторонено від роботи, а тому підстав для визнання незаконним та скасування відповідного наказу роботодавця, поновлення його на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати немає. Суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що тимчасове обмеження права позивача на працю, який відмовився від вакцинації за власним бажанням і був відсторонений від роботи, не є проявом дискримінації, оскільки такі дії вчинені в інтересах суспільства, які превалюють над інтересом однієї особи, ґрунтуються на законі та переслідують законні цілі.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2022 року - без змін.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач, який працює машиністом електровоза цеха експлуатації у структурного підрозділу "Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" підлягає обов`язковій вакцинації. З урахуванням того, що позивач відмовився від обов`язкової вакцинації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що роботодавець правомірно відсторонив його від роботи.
9. Апеляційний суд зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян. Індивідуальне право працівника відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву інших працівників, які зробили щеплення, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я.
Узагальнені доводи касаційної скарги
10. У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, з урахуванням її уточнень, просить скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року і ухвалити нове судове рішення.
11. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі у справі № 755/6458/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України),
а також вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. У касаційній скарзі заявниквказує, що він не відмовлявся й не ухилявся від проведення профілактичного щеплення від COVID-19. Матеріали справи не містять жодних доказів наявності його відмови від проведення профілактичного щеплення від COVID-19 у порядку, встановленому законом. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що у трудових спорах тягар доказування законності і обґрунтованості своїх наказів (розпоряджень) покладається не на працівника, а на роботодавця. Стверджує, що оскаржені судові рішення ухвалені на підставі недопустимих доказів.
13. ОСОБА_1 посилається також на те, що законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення. Вказує на порушення порядку його відсторонення від роботи, допущені роботодавцем.
14. Заявник зазначає, що дії відповідача щодо його незаконного відсторонення від роботи позбавили його можливості заробляти на життя, оскільки він був відсторонений без збереження заробітної плати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 206/26/22.
16. Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 рокусправу № 206/26/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
17. У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач свідомо відмовився від щеплення, що підтверджується не наданням довідки про щеплення або відповідного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, а тимчасове обмеження права позивача на працю, який відмовився від вакцинації за власним бажанням, шляхом відсторонення від роботи, не є проявом дискримінації, оскільки такі дії вчиненні в інтересах суспільства, які перевалюють над інтересом однієї особи, ґрунтуються на законі та переслідують законні цілі. Факт відмови або ухилення скаржником від профілактичного щеплення проти COVID-19 підтверджується відсутністю такого щеплення як на момент відсторонення скаржника від роботи, так і на момент подання ним касаційної скарги.
18. У поданому відзиві, а також доданому до відзиву клопотанні,
АТ "Українська залізниця" просило зупинити провадження у справі
№ 206/26/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21.
19. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
20. Зазначене клопотання до задоволення не підлягає, оскільки Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 14 грудня 2022 року у справі
№ 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. Згідно з копією посвідчення № 1876 Державної адміністрації залізничного транспорту України, виданого 21 грудня 2016 року, ОСОБА_1 працював помічником машиніста електровозу.
22. Відповідно до копії наказу № 448/ОС від 24 грудня 2021 року структурного підрозділу "Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" ОСОБА_1, машиніста електровоза цеха експлуатації, відсторонено від роботи з 24 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19.
23. Наказ виданий на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" № 1645-ІІІ, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, листа-ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 29 листопада 2021 року.
24. ОСОБА_1 були подані письмові пояснення начальнику ВП № 12 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до яких він вважає, що його конституційні права порушено та з наказом № 448/ОС від 24 грудня 2021 року він не згоден.
25. За період з липня 2021 року по грудень 2021 року ОСОБА_1, який працює в структурному підрозділі "Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на посаді машиніста електровоза, нараховано заробітну плату, без урахування податку з доходів фізичних осіб, 119 882, 99 грн, що підтверджується довідкою про доходи № 11876 від 03 січня 2022 року.
26. Згідно з копією наказу № 102/а від 28 лютого 2022 року структурного підрозділу "Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" ОСОБА_1, машиніста електровозу цеху експлуатації, з 28 лютого 2022 року допущено до роботи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
28. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
29. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
30. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
31. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
32. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
33. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
34. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
35. У відповідності до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19.
36. У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі
№ 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
37. Частиною першою статті 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
38. Термін "законодавство" використовується у правовій системі в основному в значенні - сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.
39. Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (Рішення від 09 липня 1998 року
№ 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
40. Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
41. Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
42. Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
43. Згідно зістаттею 11 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
44. Частиною першою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
45. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина друга статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
46. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
47. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.
48. Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
49. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).