Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 621/4155/21
провадження № 61-1505св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація виробничого підрозділу "Основ`янська дистанція електропостачання" регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" Вільної профспілки Південної залізниці,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасниківкасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області у складі судді Бібіка О. В. від 27 липня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П., від 17 листопада 2022 року, і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "Українська залізниця", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація Виробничого підрозділу "Основ`янська дистанція електропостачання" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" Вільної профспілки Південної залізниці, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 02 липня 2008 року він почав працювати у виробничому підрозділі "Основ`янська дистанція електропостачання" регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця". 22 липня 2013 року був переведений на посаду електромеханіка контактної мережі цього ж підприємства.
25 листопада 2021 року його було ознайомлено з листом, згідно з пунктом 1.5 якого він повинен був пред`явити безпосередньому керівнику не пізніше
08 грудня 2021 року документи, які б підтверджували вакцинацію від COVID-19, або висновки лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень від COVID-19 форми 028О. Крім того, був наданий лист начальника юридичної служби, в якому зазначено, що згідно з наказом МОЗ України від 01 листопада 2021 року № 2393 розширено перелік професій, для яких щеплення проти COVID-19 є нібито обов`язковим. При цьому, роботодавець не надав можливість повторно пройти медичний огляд, із збереженням середньомісячної заробітної плати та місця роботи, згідно з яким лікарська комісія визначалася б чи необхідно проводити вакцинацію та ревакцинацію за станом здоров`я. 23 грудня 2021 року йому було вручено наказ про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. Позивач вважав, що наказ АТ "Українська залізниця" є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач порушив його право на працю.
3. Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати наказ № 93/ОС від 23 грудня 2021 року про відсторонення від роботи з 23 грудня 2021 року та поновити його на роботі за основним місцем роботи та за внутрішнім сумісництвом (чергування на дому) з 23 грудня 2021 року і виплатити заробітну плату з 23 грудня 2021 року по день поновлення на роботі.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 липня
2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем його права на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що обмеження трудових прав позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей, а за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір з ним не припинений. Враховуючи законодавче врегулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку із відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вимога про обов`язкову вакцинацію працівників окремих професій проти особливо небезпечних хвороб з метою охорони громадського здоров`я визнана виправданою та такою, що не порушує право на повагу до приватного життя особи.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 липня 2022 року - без змін.
7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач, будучи працівником АТ "Українська залізниця" підлягає обов`язковому щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, доказів того, що він має медичні протипоказання до щеплення суду не надав, отже відсторонення ОСОБА_1 від роботи було здійснено у відповідності до вимог статті 46 Кодексу законів про працю Українита статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Узагальнені доводи касаційної скарги
8. 25 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 липня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
9. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 46 КЗпП України, з урахуванням статті 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", пункту а) статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", в частині відсторонення працівника від роботи у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66 "Про затвердження Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності", наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19 липня 1995 року № 133 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки
(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
10. У касаційній скарзі заявниквказує, що він має право на працю, вільно заробляти собі на життя, це право гарантоване Конституцією України та трудовим законодавством. Обмеження зазначених прав не допускається навіть за умови, якщо ці вимушені дії направлені на забезпечення суспільного блага. Заявник зазначає, що відповідач поставив його у скрутне матеріальне становище, позбавив засобів існування. Законодавством України не передбачено можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19. Наказ відповідача про відсторонення від роботи позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
11. Заявник зазначає, що у трудовому договорі та інших нормативно-правових актах, що укладені із роботодавцем і стосуються сфери трудового права, відсутній обов`язок працівника робити час від часу профілактичні щеплення від коронавірусної хвороби COVID-19. Жодна вакцина у світі від коронавірусної хвороби не завершила повний цикл клінічних випробувань, тому її застосування має бути виключно добровільним, а примус до її застосування є нічим іншим, ніж проведенням незаконного медичного експерименту на людях. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Примушування до участі у медичному експерименті є очевидно аморальним і неправомірним діянням, особливо якщо примус пов`язаний з явною дискримінацією, втручанням у приватне життя або введенням обмежень, що ускладнюють людині отримання засобів для існування.
12. Заявник зазначає, що профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи, у разі відсутності відповідних медичних протипоказань.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 621/4155/21.
14. Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 рокусправу № 621/4155/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
15. У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач займає посаду електромеханіка контактної мережі відокремленого підрозділу "Основ`янська дистанція електропостачання" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця. Кількість працюючих працівників у цеху становить 30 чоловік. Свої робочі обов`язки електромеханік може та зобов`язаний виконувати тільки на робочому місці, та саме з причин необхідності соціального контакту з великою кількістю осіб при виконанні своїх робочих обов`язків збільшується вірогідність зараження
COVID-19. Саме тому існувала нагальна потреба у відстороненні позивача від роботи.
16. У поданій відповіді на відзив позивач вважає безпідставними доводи відповідача щодо характеру його роботи та його контакту із великою кількістю людей, що не відповідає дійсності. Роботодавець не надав інформації, з якою кількістю працівників під час виконання своїх професійних обов`язків він знаходиться у прямому контакті в приміщенні чи на свіжому повітрі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17. 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 на ім`я начальника ВП "Основ`янська дистанція електропостачання" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" Рогова В. А. подано заяву - заперечення, в якій він просив забезпечити йому безкоштовне проходження
ПЛР-тестування кожні 72 години або в разі відсутності відповідного фінансування на підприємстві перевести його на дистанційний режим роботи чи оплатити простій не з вини працівника, згідно з чинним законодавством України, про що видати відповідний наказ.
18. 26 листопада 2021 року за вих. № ЄЧ-7-01-7/442 на заяву - заперечення ОСОБА_1 від 16 листопада 2021 року начальником ВП "Основ`янська дистанція електропостачання" направлено лист, в якому повідомлено про те, що зважаючи на те, що АТ "Українська залізниця" входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, та враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2", працівники
АТ "Укрзалізниця" підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2. Таким чином, починаючи з 09 грудня 2021 року працівники, які вчасно не проінформували керівника підрозділу, що пройшли перший етап щеплення або відмовляються чи ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, відповідно до вимог статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення, окрім тих, які мають постійні або тимчасові протипоказання та надали медичний висновок форми № 028-1/О. Зазначені вимоги стосуються всіх працівників, зокрема, тих, які працюють дистанційно.
19. Наказом начальника дистанції виробничого підрозділу "Основ`янська дистанція електропостачання" № 93/ОС від 23 грудня 2021 року відсторонено з 23 грудня 2021 року від роботи, як особу, що відмовляється (ухиляється) від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, та/або не надала медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 або не пред`явила електронний COVID-сертифікат про одужання з мобільного застосунку "Дія" (з визначенням терміну дії), ОСОБА_1, електромеханіка (контактної мережі) Зміївського району контактної мережі, до моменту усунення причин відсторонення.
20. Згідно з довідкою про доходи, сума доходу за період з червня 2021 року по листопад 2021 року за основним місцем роботи ОСОБА_1 склала
79 199, 83 грн, за додатковим - 8 590, 34 грн.
21. Згідно з розрахунком, наданим позивачем, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року становить 36 906, 09 грн.
22. Згідно з поясненнями ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції з березня
2022 року він допущений до роботи на підставі наказу МОЗ України
від 25 лютого 2022 року № 380 "Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
24. Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
25. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
26. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
27. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
28. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
29. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
30. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
31. У відповідності до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19.
32. У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі
№ 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
33. Частиною першою статті 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
34. Термін "законодавство" використовується у правовій системі в основному в значенні - сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.
35. Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (Рішення від 09 липня 1998 року
№ 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
36. Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
37. Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
38. Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
39. Згідно зістаттею 11 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
40. Частиною першою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
41. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина друга статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
42. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").