ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 925/1573/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Зуєв В. А., Мачульський Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Байс-Агро"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 (головуючий суддя Козир Т. П., судді Агрикова О. В., Коробенко Г. П.)
у справі № 925/1573/20
за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма "Байс-Агро" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Посівна Компанія"
до Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2 і 3) ОСОБА_3,
про визнання права власності,
(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Синєгуб Р. П.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. У грудні 2020 року Дочірнє підприємство "Агрофірма "Байс-Агро" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Посівна Компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області (далі - відповідач, Бабанська селищна рада), в якому (з урахуванням заяви про виправлення арифметичної помилки), просило суд визнати за позивачем право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124355300:03:001:2845 площею 2,0 га, 7124355300:03:001:2846 площею 2,0 га, 7124355300:03:001:2847 площею 2,0 га, 7124355300:03:001:2848 площею 0,6272 га та 7124355300:03:001:2849 площею 0,213 га.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Бабанка" (далі - КСП "Бабанка"), якому належала на праві колективної власності земельна ділянка з кадастровим номером 7124355300:03:001:2844 площею 6,8402 га, яка не була розпайована і яку позивач обробляв.
3. Однак в подальшому вказану земельну ділянку було розділено на п`ять спірних земельних ділянок і 09.10.2020 відповідачем було прийняте рішення № 58-15/VII, яким надано дозвіл на розробку відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність щодо трьох земельних ділянок, чим порушується право власності позивача.
4. Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що 24.12.2019 Бабанською селищною радою було прийняте рішення щодо інвентаризації земельних ділянок колективної власності № 52-16/VII "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки колективної власності, сіножаті та передачі її до земель комунальної власності", однак станом на час прийняття вказаного рішення будь-яких правовстановлюючих документів щодо права власності на зазначені земельні ділянки у позивача не було.
5. В процесі розгляду справи судом першої інстанції до участі у справі залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яким, як учасникам АТО, були виділені земельні ділянки з кадастровими номерами 7124355300:03:001:2847, 7124355300:03:001:2846, 7124355300:03:001:2845.
6. Треті особи, заперечуючи проти позову, посилались на те, що існує чинне рішення Бабанської селищної ради № 52-16/VII від 24.12.2019 про вилучення та передачу спірної земельної ділянки до земель комунальної власності, також вважали, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки вони є фізичними особами і не являються суб`єктами господарювання.
Короткий зміст судових рішень
7. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.04.2021 позов задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124355300:03:001:2845 площею 2,0 га, 7124355300:03:001:2846 площею 2,0 га, 7124355300:03:001:2847 площею 2,0 га, 7124355300:03:001:2848 площею 0,6272 га. У решті позовних вимог (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124355300:03:001:2849 площею 0,213 га) в позові відмовлено.
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що належна позивачу земельна ділянка з кадастровим номером 7124355300:03:001:2844 площею 6,8402 га була розподілена на чотири на земельні ділянки, з кадастровими номерами: 7124355300:03:001:2845 площею 2,0 га, 7124355300:03:001:2846 площею 2,0 га, 7124355300:03:001:2847 площею 2,0 га, 7124355300:03:001:2848 площею 0,6272 га, і право позивача на вказані ділянки не визнається відповідачем, тому порушене право позивача підлягає захисту.
9. Відхиляючи заяву третіх осіб про закриття провадження у справі, суд послався на те, що виходячи із суб`єктного складу сторін (юридичні особи) спір підлягає розгляду саме господарським судом.
10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 рішення Господарського суду Черкаської області від 05.04.2021 скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
11. Зариваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір у цій справі стосується захисту цивільного права, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення пов`язано із реалізацією прав фізичних осіб, яким передано у власність земельні ділянки, які позивач вважає частинами свої земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. Товариство з обмеженою відповідальністю "Байс-Агро" (далі - ТОВ "Байс-Агро") подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 10.11.2022, а рішення суду першої інстанції від 05.04.2021 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
13. Скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята судом апеляційної інстанції з неправильним застосуванням частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України, порушенням норм процесуального права, а саме: статей 14, 45, 162 ГПК України, а також без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 09.10.2018 у справі № 910/2062/18, від 16.12.2020 у справі № 278/1258/16-ц, від 25.11.2020 у справі № 233/1950/19 та від 17.02.2021 у справі № 902/416/20. Також скаржник посилається на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі № 916/401/17, від 24.09.2020 у справі № 921/388/19, від 27.08.2020 у справі № 916/372/18, від 13.08.2020 у справі №917/1060/19 щодо дотримання принципу змагальності і вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
14. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розгляд цього спору не відноситься до юрисдикції господарського суду, оскільки його вирішення пов`язано з реалізацією прав фізичних осіб, яким передано земельні ділянки у власність, які позивач вважає частинами своєї земельної ділянки.
15. Скаржник наголошує на тому, що у спірному випадку земельні ділянки не стали об`єктами цивільних прав фізичних осіб, у зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на них згідно з вимогами частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
16. Водночас, на думку скаржника, апеляційний суд, встановивши пред`явлення позову до неналежного відповідача, мав прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а не закривати провадження у справі.
Позиція інших учасників справи
17. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів скаржника і висновків суду апеляційної інстанції
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
18. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Водночас, згідно з частиною другою статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Щодо суті касаційної скарги
20. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
21. За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
22. Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
23. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
24. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
25. При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
26. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
27. Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
28. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).
29. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
30. Водночас, за змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
31. Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства.