ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 200/2843/22
адміністративне провадження № К/990/5856/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 200/2843/22
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про визнання дій протиправними, стягнення боргу з бюджетного відшкодування,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду (суддя Христофоров А. Б.) від 21 липня 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Геращенка І. В., Міронової Г. М., Казначеєва Е. Г.) від 14 грудня 2022 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 16 лютого 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" (далі - ТОВ "Дирекція адміністративних будівель"), в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС України у Донецькій області з відмови ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" у праві на отримання бюджетного відшкодування в сумі 2 527 215 грн, що утворилась станом на серпень 2015 року;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в сумі 2 527 215 грн, що утворилась станом на серпень 2015 року та пені у розмірі 138 422, 14 грн.
2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме, надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору на суму 22329 грн.
3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року, з метою надання позивачу права на доступ до правосуддя, ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача та забезпечення всебічного та повного розгляду справи, а також введення в дію воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, позивачу продовжено встановлений судом строк усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме, для надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору на суму 22329 грн.
4. На виконання вимог ухвал Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року та від 17 червня 2022 року позивачем сплачено судовий збір.
5. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року позивачу продовжено встановлений судом строк усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме, для надання суду нового тексту позовної заяви із скорегованим змістом позовних вимог/учасників справи.
6. На виконання вимог ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року позивач надав заяву про усунення недоліків, до якої було додано уточнену позовну заяву, в якій останній зазначив, зокрема, що строк звернення до суду з цим позовом не порушено, оскільки про своє порушене право позивач дізнався лише 20 серпня 2021 року після отримання листа податкового органу від 13 серпня 2021 року. Як на підставу пропуску вказав, що місцем знаходження документів щодо підприємницької діяльності позивача є окупована територія, на якій триває збройний конфлікт, а тому у позивача були перешкоди звернення до суду в більш стислі строки, які від нього не залежали; просив поновити строк звернення до суду з позовом.
7. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено; позовну заяву повернуто заявнику згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
8. Не погоджуючись з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
9. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
10. Ухвалою Верховного Суду зазначену справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
11. Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а неведені у заяві про поновлення цього строку обставини є неповажними.
13. Так, суди попередніх інстанцій зауважили, що остання податкова звітність з ПДВ подана позивачем до податкового органу за серпень 2015 року, в якій від`ємне значення ПДВ у сумі 2 527 215 грн було задекларовано до зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Отже, саме з цього часу у позивача повинно виникнути право на бюджетне відшкодування суми ПДВ.
14. Крім того, позивач, не отримавши бюджетного відшкодування ПДВ, до 23 червня 2021 року (дата звернення із заявою щодо повернення від`ємного значення на додану вартість в сумі 2527215, 00 грн до податкового органу) протягом більш ніж шести років не вчинив жодної дії щодо відновлення свого права на отримання бюджетного відшкодування.
15. Суди попередніх інстанцій також не взяли до уваги посилання позивача на те, що документи підприємницької діяльності знаходяться на окупованій території і наявність збройного конфлікту перешкоджало своєчасному зверненню до суду, як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду, оскільки протягом більше шести років позивачем не вчинялися будь-які дії, спрямовані на перереєстрацію підприємства на підконтрольній території України та дії, спрямовані на відновлення первинних документів податкового і бухгалтерського обліку, як то передбачено пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та, як наслідок, незаконність прийняття рішення про повернення позовної заяви.
17. Скаржник зазначає про те, що через відсутність висновку Верховного Суду суди попередніх інстанцій помилились у визначенні строків звернення до суду, ототожнивши декларування ПДВ (в рахунок майбутніх облікових періодів) з моментом повернення від`ємного значення ПДВ на рахунок і, відповідно, моментом виникнення права на стягнення суми від`ємного значення.
18. Суди попередніх інстанцій не врахували, що право на повернення належного позивачу від`ємного значення ПДВ (майна) не припиняється, таке невитребуване майно не звертається в дохід держави, а тому спірні правовідносини є триваючими і строки звернення до суду не збігли.
19. Крім того, скаржник зауважує, що про порушення свого права дізнався не в серпні 2015 року, як зазначили суди попередніх інстанцій, а 20 серпня 2021 року, коли він отримав лист податкового органу від 13 серпня 2021 року, в якому його повідомили, що право на отримання бюджетного відшкодування у нього відсутнє.
20. Скаржник зазначає, що під час подачі податкової декларації за серпень 2015 року він не реалізував своє право на повернення від`ємного значення ПДВ і не був зобов`язаний його реалізувати. Вперше він реалізував своє право на повернення від`ємного значення ПДВ, коли звернувся до відповідача із відповідною заявою від 23 червня 2021 року.
21. На думку скаржника, податкове законодавство, а саме пункт 184.9 статті 184 ПК України, не обмежує строки протягом яких може бути реалізоване право на отримання бюджетного відшкодування після анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість. Це пов`язано з тим, що після анулювання реєстрації платника податку на додану вартість неможливо подати декларацію із заявою про повернення від`ємного значення податку на додану вартість.
22. Також скаржник зазначає про те, що не був своєчасно повідомлений про анулювання його реєстрації статусу платника податку на додану вартість, що не дозволило своєчасно (до скасування реєстрації статусу платника податку) подати заяву з майновими вимогами щодо від`ємного значення ПДВ.
22.1 При цьому, оскільки позивач має місцезнаходження на окупованій території Сходу України, то його не було повідомлено про початок процедури анулювання статусу платника податку і, відповідно, у позивача не було можливості подати відповідну звітність в останній звітний (податковий) період, який настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.
23. Ураховуючи те, що законом не встановлені строки і порядок повернення від`ємного значення в ситуації, коли платник податків не зміг використати своє право на повернення від`ємного значення податку на додану вартість до скасування статусу платника податку, беручи до уваги те, що відсутній з цього приводу і правовий висновок Верховного Суду, на думку позивача, ця касаційна скаргу стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24 Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
25. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
26. Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.
27. Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
28. Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.
29. Право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі шляхом звернення до суду.
30. Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
31. На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.