УХВАЛА
06 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 560/4122/19
Провадження № 11-57зва23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
перевірила матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, і
ВСТАНОВИЛА:
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Прокуратури Хмельницької області від 13 листопада 2019 року №1001к, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 15 листопада 2019 року;
- поновити ОСОБА_1 на публічній службі в органах прокуратури на зазначеній або рівнозначній посаді органів прокуратури України на умовах безстрокового трудового договору;
- зобов`язати Прокуратуру Хмельницької області зарахувати ОСОБА_1 весь час вимушеного прогулу в загальну вислугу (стаж) і стаж роботи на посаді прокурора;
- стягнути з Прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи із 15 листопада 2019 року, до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на публічній службі в органах прокуратури на зазначеній або рівнозначній посаді в органах прокуратури України, на умовах безстрокового трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вимоги мотивував тим, що в тексті оскаржуваного наказу про звільнення не відображено, з якої саме конкретної підстави (ліквідація, реорганізація чи скорочення кількості прокурорів) його було звільнено з посади та з органів прокуратури. Позивач наголошує, що станом на день видання оскаржуваного наказу Прокуратура Хмельницької області не була ліквідована, не перебувала в стані припинення, жодних розпорядчих рішень про скорочення штату чи чисельності прокурорів та працівників Прокуратури Хмельницької області не видавалося. Послався також на те, що оскаржуваний наказ виданий тоді, коли він з 07 листопада 2019 року по 06 грудня 2019 року був тимчасово непрацездатним.
2. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 02 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправним і скасував наказ Прокуратури Хмельницької області від 13 листопада 2019 року № 1001к, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 15 листопада 2019 року та поновив позивача на цій посаді.
Стягнув з Прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 листопада 2019 року по 02 вересня 2020 року у розмірі 235 661 грн 58 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що у рамках спірних правовідносин не було доведено здійснення реорганізації чи ліквідації Прокуратури Хмельницької області або скорочення кількості прокурорів цього органу прокуратури на момент звільнення позивача, а наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" двох окремих підстав для звільнення зобов`язувала роботодавця зазначати в наказі про звільнення конкретну підставу, визначену цим пунктом.
Суди зауважили, що посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на цю норму Закону України "Про прокуратуру" без відповідної конкретизації підстави для звільнення (ліквідація, реорганізація чи скорочення кількості прокурорів) породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
3. Хмельницька обласна прокуратура не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подала касаційну скаргу.
4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) постановою від 25 січня 2023 року скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.
5. 31 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд рішення КАС ВС 25 січня 2023 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), за виключними обставинами.
Виключною обставиною вважає рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 3-5/2022(9/22) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ.
6. Відповідно до частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.