ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023року
м. Київ
Справа № 9901/94/21
Провадження № 11-19заі22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.,
розглянувши впорядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 грудня 2021 року (судді Шевцова Н. В., Мацедонська В. Е., Кашпур О. В., Радишевська О. Р., Уханенко С. А.),
УСТАНОВИЛА
25 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 23 лютого 2021 року № 428/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" (далі - Рішення) за вчинення істотного дисциплінарного проступку.
Це Рішення ухвалене ВРП на підставі подання Першої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення судді відповідно до рішення цієї палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Обґрунтовуючи протиправність Рішення, позивачка посилалася наприйняття його неповноважним складом ВРП.
На її переконання, члени ВРП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ухвалюючи Рішення, порушили принцип "безсторонності (суду)", оскільки у складі Першої Дисциплінарної палати вже брали участь у розгляді її дисциплінарної справи та ухвалили рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади. Таким чином, ці члени ВРП підтримали своє ж подання, при цьому не заявили самовідводу, хоч і були упередженими.
Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 були обрані членами ВРП з порушенням встановленої Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ)заборони обіймати цю посаду два строки поспіль.
Також позивачка вказує на незаконність ухвалення рішення про її звільнення з посади судді за її відсутності та в період тимчасової непрацездатності.
У позові ОСОБА_1 заявила й вимогу про поновлення її на посаді судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, адже це, на думку позивачки, є належним та ефективним способом захисту її прав після скасування незаконного рішення ВРП про її звільнення.
Позивачка зазначила, що внаслідок порушення ВРП її прав вона відчула певні страждання та приниження у вигляді тривоги, занепокоєння, розчарування, відчуття несправедливості та власної безпорадності. Вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя - шукати нову роботу, витрачати час для захисту прав у судовому порядку, а тому просить суд стягнути на її користь з ВРП 1 млн грн відшкодування моральної шкоди.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 9 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував Рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Скасовуючи рішення, суд виходив з того, що 30 вересня 2021 року Велика Палата Верховного Суду (провадження № 11-98сап21) визнала протиправним і скасувала рішення ВРП від 2 лютого 2021 року № 197/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
За висновками суду, оскільки скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідної Дисциплінарної палати, має наслідком обов`язок ВРП розглянути відповідну дисциплінарну справу повторно, то залишення в силі оскаржуваного в цій справі Рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді суперечить принципу правової визначеності.
Суд першої інстанції зазначив, що дисциплінарне провадження щодо позивачки не закінчене і питання про поновлення її на посаді має бути вирішене у спосіб, встановлений чинним законодавством на час розгляду справи, ВРП як єдиним компетентним органом приймати рішення щодо призначення суддів на посади.
Завдання позивачці моральної шкоди суд визнав недоведеним.
Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 грудня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову щодо поновлення на посаді судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області та стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в названій частині й ухвалити нове - про задоволення цих позовних вимог.
На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що при розгляді справи суд першої інстанції залишив поза увагою положення Закону № 1798-VІІІ та практику Європейського суду з прав людини, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про законність складу ВРП, яким ухвалено оскаржуване Рішення.
Також скаржниця наголошує, що застосування судами того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. У цій справі ефективним способом захисту позивачки проти незаконного звільнення є поновлення її на посаді судді.
Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що, відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд не надав оцінки її аргументам, обмежившись лише твердженням про необґрунтованість цих вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ВРП заперечує наявність підстав для задоволення скарги.
ВРП не погоджується з доводами скаржниці, вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив усі обставини справи та дослідив докази, в результаті чого прийняв законне й обґрунтоване рішення.
Зазначає, що законодавством не визначено механізму поновлення судді на посаді, звільнення якого визнано судом незаконним. Вказує на неможливість застосування до спірних правовідносин норм Кодексу законів про працю України, а також на ненадання позивачкою доказів, які б підтверджували спричинення їй Рішенням моральної шкоди, а також наявність причинного зв`язку між такою шкодою та діями чи бездіяльністю ВРП.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 грудня 2021 року в частині скасування Рішення не оскаржується ні позивачкою, ні ВРП, а тому це рішення в названій частині перевірці апеляційним судом не підлягає.
Надаючи оцінку доводам учасників справи в частині законності чи навпаки - рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення її на посаді судді та відшкодування моральної шкоди, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Статтею 108 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VІІІ, з урахуванням вимог цього Закону.
Положеннями пункту 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIIIвизначено, що одним із видів дисциплінарного стягнення є подання про звільнення судді з посади, що, за змістом пункту 1 частини восьмої цієї ж статті, застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку.
За змістом пунктів 1, 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який із таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Статтею 115 Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).
Повноваження, статус, порядок діяльності та засади організації ВРП визначаються Законом № 1798-VІІІ.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Частиною першою статті 56 Закону № 1798-VIII встановлено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
Згідно із частиною третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
Частиною третьою статті 52 Закону № 1798-VIII передбачено, що у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється ВРП у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 призначено на посаду судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Указом Президента України від 24 лютого 2011 року № 246/2011 строком на п`ять років.
Строк повноважень судді ОСОБА_1 закінчився 25 лютого 2016 року.
30 травня 2018 року рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 837/ко-18 суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді, а рішенням від 21 вересня 2018 року № 1662/ко-18 внесено до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді зазначеного суду.