У Х В А Л А
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 585/2436/21
провадження № 14-8цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Штелик С. П.
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Скиби Ліни Валентинівни
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2022 року під головуванням судді Шульги В. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Скиби Л. В. (далі - державний виконавець) в якій просила визнати протиправними дії та бездіяльність державного виконавця Скиби Л. В. при винесенні постанов у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а саме:
- від 23 квітня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 1 700 грн;
- від 13 квітня 2021 року про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн;
- від 28 липня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400 грн,
- від 29 липня 2021 року про закінчення виконавчого провадження та скасувати вказані постанови.
Доводи скарги обґрунтовані тим, що виконавчим листом № 585/919/20, виданим 09 квітня 2021 року Роменським міськрайонним судом Сумської області боржника зобов`язано повернути стягувачу ОСОБА_2 будівлі та споруди, загальною площею 3 908,7 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
13 квітня 2021 року державний виконавець Скиба Л. В. відкрила виконавче провадження № НОМЕР_1 та запропоновала боржнику добровільно виконати судове рішення.
Постанову про відкриття виконавчого провадження боржник отримала 17 квітня 2021 року, а тому вважає, що перебіг 10-денного строку для добровільного виконання почався 18 квітня 2021 року та мав закінчитися 27 квітня 2021 року.
23 квітня 2021 року боржник була присутня за місцем виконання судового рішення, проте державний виконавець не з`явилася, натомість державний виконавець склала акт про невиконання судового рішення, згідно з яким понятими залучено працівників державної виконавчої служби ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тобто зацікавлених осіб. Крім того на боржника накладено 1 700 грн штрафу.
У зв`язку з апеляційним переглядом судового рішення виконавче провадження зупинялось, постановою від 14 липня 2021 року поновлено вчинення виконавчих дій та зобов`язано виконати рішення суду у строк до 27 липня 2021 року.
Дану вимогу боржник отримала 20 липня 2021 року, проте вже 28 липня 2021 року державним виконавцем складено акт про невиконання у добровільному порядку рішення суду.
Боржник заперечує проти передачі майна стягувачу, оскільки у будівлях перебуває сільськогосподарське майно, устаткування та велика рогата худоба, для якої у заявника немає іншого місця.
28 липня 2021 року вдруге накладено штраф у розмірі 3 400 грн.
Вважає, що державний виконавець повинна була описати її майно та передати на відповідальне зберігання, але цього зроблено не було.
29 липня 2021 року виконавче провадження закінчено.
Також зазначає, що документальне підтвердження розміру витрат на виконавче провадження відсутнє, а оскаржені постанови були прийняті не як виконавчі документи через автоматизовану систему шляхом розподілу, а самовільно внесені в реєстр виконавчих проваджень, що свідчить про зацікавленість державного виконавця, є корупційною складовою та свідченням протиправних дій та бездіяльності.
Роменський міськрайонний суд Сумської області ухвалою від 10 січня 2022 року закрив провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій та бездіяльності державного виконавця Скиби Л. В.: при винесенні постанови ВП № НОМЕР_1 від 23 квітня 2021 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1 700 грн та скасування постанови; при винесенні постанови ВП № НОМЕР_1 від 13 квітня 2021 року про стягнення витрат виконавчого провадження з ОСОБА_1 у розмірі 269 грн та скасування постанови; при винесенні постанови ВП № НОМЕР_1 від 28 липня 2021 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 3 400 грн та скасування постанови.
У задоволенні скарги в частині визнання протиправними дій та бездіяльності державного виконавця Скиби Л. В. при прийнятті постанови ВП № НОМЕР_1 від 29 липня 2021 року про закінчення виконавчого провадження та скасування постанови відмовив.
Сумський апеляційний суд постановою від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2022 року без змін.
Вирішуючи скаргу в частині вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності державного виконавця щодо накладення штрафів на ОСОБА_1 та стягнення з неї витрат виконавчого провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вказані вимоги підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, що визначено частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", яка є спеціальною нормою відносно статті 447 ЦПК України і підлягає застосуванню в даному випадку, а тому суд закрив провадження у цій частині.
Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності державного виконавця Скиби Л. В. при прийнятті постанов у виконавчому провадженні від 29 липня 2021 року № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження та скасування цієї постанови суд вказав, що заявником не вказано, які саме дії державного виконавця підлягають визнанню протиправними та яка саме бездіяльність підлягає визнанню протиправною. При цьому заявник оскаржує лише дії та бездіяльність виконавця безпосередньо при прийнятті постанови про закриття виконавчого провадження, а не дії і бездіяльність державного виконавця в цілому, внаслідок яких виконавче провадження було закрито.
Заявником не доведено, яким чином і які саме дії та бездіяльність виконавця порушили права чи свободи ОСОБА_1, тобто не доведено, що внаслідок закриття виконавчого провадження порушено права чи інтереси сторони виконавчого провадження.
Апеляційний суд також додатково зазначав, що місцевий суд правильно вказав, що боржником не доведено порушення її прав чи свобод як учасниці виконавчого провадження. Судом підтверджено невиконання рішення суду боржником у добровільному порядку впродовж встановлених державним виконавцем строків. При цьому, під час проведення виконавчих дій не встановлено порушення прав боржника державним виконавцем.
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, в якій просила оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити в повному обсязі.
У поданій касаційній скарзі заявник вказує на ту обставину, що державний виконавець, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження повинна була пересвідчитись коли боржник може отримати постанову про відкриття виконавчого провадження та виконати рішення суду, проте таких дій не здійснила.
Крім того зазначає, що боржник заперечувала проти передачі майна стягувачу та не могла самостійно виконати судове рішення, адже у будівлях перебувало сільськогосподарське майно, устаткування та велика рогата худоба, іншого підходящого місця для якої у неї немає. Про вказане ОСОБА_1 неодноразово повідомляла державному виконавцю. Наразі худоба ходить по селу, решта залишилась у приміщенні, сіно та увесь інвентар також залишився у переданих будівлях. Вважає, що вказане свідчить про бездіяльність та протиправність дій державного виконавця.
Аргументом касаційної скарги також є те, що державний виконавець не дотримався десятиденного строку, встановленого частиною шостою статті 26 та статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", адже у постанові про накладення штрафу від 28 липня 2021 року надавав строк для виконання до 07 серпня 2021 року, а 29 липня 2021 року прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження, яка є результатом неправомірних дій державного виконавця.
Також заявник зазначає, що під час розгляду скарги у суді першої інстанції нею було заявлено клопотання про об`єднання в одне провадження цієї справи разом із справою № 585/2195/21, проте вказане клопотання у судовому засіданні було відхилене, а оскаржена ухвала жодних відомостей про нього не містить.
Доводом касаційної скарги також є те, що державним виконавцем було порушено вимоги законодавства щодо залучення понятих під час проведення виконавчих дій, адже 23 квітня 2021 року під час складання акта державного виконавця, понятими було залучено працівників відділу державної виконавчої служби.
Додатково заявник зазначає, що державний виконавець, встановивши, що боржник відмовляється звільнити приміщення від свого майна, повинна була описати це майно та передати його на відповідальне зберігання, проте таких дій нею вчинено не було.
Крім того ОСОБА_1 також зазначає, що постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 липня 2021 року про стягнення штрафів, виконавчого збору та витрат були відкриті не як виконавчі документи через автоматизовану систему шляхом розподілу, а самовільно занесені у реєстр виконавчих проваджень, що свідчить про зацікавленість державного виконавця та є корупційною складовою і свідченням його протиправних дій та бездіяльності.
У серпні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому у задоволенні вимог касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Зазначає, що державний виконавець не повинен пересвідчуватись в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, адже копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається боржнику рекомендованим поштовим відправленням, а боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Вважає, що державним виконавцем було здійснено всі передбачені заходи для виконання рішення. Рішення виконане, а тому підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відсутні.
У серпні 2022 року державний виконавець Скиба Л. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому у задоволенні вимог касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
У поданому відзиві державний виконавець зазначає, що всі дії при примусовому виконанні рішення нею були вчинені відповідно до норм законодавства.
Боржник була належним чином повідомлена про початок здійснення виконавчих дій. Вважає аргументи касаційної скарги щодо порушень при залученні понятих необґрунтованими, адже Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено заборони залучати інших працівників відділу виконавчої служби в якості понятих, тим більше ці особи не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою та учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками та не є підлеглими учасників виконавчого провадження.
За наслідком вчинення виконавчих дій рішення виконане у примусовому порядку.
Після закінчення виконавчих дій постанова про стягнення виконавчого збору від 13 квітня 2021 року, постанова про накладення штрафу від 23 квітня 2021 року, постанова про накладення штрафу від 23 квітня 2021 року та постанова про накладення штрафу від 29 липня 2021 року були передані на реєстрацію в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із Роменського міськрайонного суду Сумської області справу № 585/2436/21.
21 листопада 2022 року справа № 585/2436/21 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19).
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів керувалася такими міркуваннями.
Велика Палата Верховного Суду в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) виходила з того, що частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням вищенаведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
У цій справі заявниця звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Скиби Л. В. при винесенні постанов у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а саме:
- від 23 квітня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 1 700 грн;
- від 13 квітня 2021 року про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн;
- від 28 липня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400 грн,
- від 29 липня 2021 року про закінчення виконавчого провадження та скасувати вказані постанови.
Тобто заявник просить скасувати постанови, які були прийняті державним виконавцем під час виконання рішення суду про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, виконавче провадження у якій завершилось із прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що не можуть розглядатись пов`язані між собою питання за правилами різних юрисдикцій, оскільки постанови про накладення штрафу та стягнення витрат виконавчого провадження були прийняті за наслідками виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі.
З урахуванням "методу чесного читання" зі змісту частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби при виконанні постанов про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
Отже, вказаною нормою не передбачено оскарження до адміністративного суду самих постанов про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
Таким чином, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що розділяти питання оскарження постанов про накладення штрафу та стягнення витрат виконавчого провадження в порядку КАС України одночасно із оскарженням постанови про закінчення виконавчого провадження у порядку ЦПК України недоцільно.
Крім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 13 квітня 2021 року зазначено також, що із боржника підлягає стягненню і виконавчий збір, тому колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження та оскарження питання стягнення виконавчого збору, вирішеного нею, не можуть розглядатись за правилами різних юрисдикцій.
Водночас у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) відсутня аргументація, що скарги саме на постанови про накладення штрафу та стягнення витрат виконавчого провадження, що стягується з боржника на користь стягувача у справах про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів, мають розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції, а не за правилами цивільної юрисдикції.
Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність відступлення від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятих постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19).
Велика Палата Верховного Суду вважає висновки про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду помилковими.
Справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 403 ЦПК України.
Частиною четвертою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
У статті 8 Конституції України закріплено, що вУкраїні визнається і діє принцип верховенства права.