Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 591/2583/21
провадження № 61-10992св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Сумська обласна прокуратура,
третя особа - Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 грудня 2021 року у складі судді Шелєхової Г. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської обласної прокуратури, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють досудове розслідування.
В обґрунтування позову зазначив, що йому була завдана майнова та моральна шкода, спричинена, на його думку, неефективністю ведення досудового розслідування, що призвело до надмірної тривалості кримінального провадження № 420142000100000030 від 06 травня 2014 року за фактом порушення службовими особами Сумської міської ради обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, де він є потерпілим.
Вказував, що Сумська обласна прокуратура, як орган державної влади, не дотрималася розумних строків слідства, не здійснила належним чином розслідування у вказаному кримінальному провадженні, не встановила складу злочину в діях посадових осіб виконкому Сумської міської ради, чим не забезпечила усунення порушень у реалізації його права як звільненого офіцера на отримання житла в особисту власність першочергово.
Також Сумська обласна прокуратура не виконала статтю 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та судове рішення, а саме постанову Верховного Суду від 14 квітня 2020 року щодо негайного припинення порушень органом місцевого самоврядування його прав та усунення порушень територіальної підслідності.
Неефективність здійснення кримінального провадження № 420142000100000030 від 06 травня 2014 року, зокрема слідчим відділом прокуратури Сумської області, було підтверджено постановою Першого заступника Генерального прокурора України від 10 липня 2018 року, якою досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні доручено слідчому відділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Тому позивач, стверджував, що йому було завдано відповідачем майнової шкоди у розмірі вартості неотриманого протягом 30 років в особисту власність житла у сумі 2 984 915,32 грн.
Крім того, позивач зазначав, що йому завдано і моральної шкоди у розмірі 700 000,00 грн, яка полягає у незаконних, безвідповідальних діях та злочинній бездіяльності посадових осіб відповідача, незабезпечення відновлення його конституційного права на особисте житло. Також вказував, що він постійно відчуває душевні страждання, нервові стреси, незручності та від негараздів та суперечок в нього постійно змінюється кров`яний тиск, болить голова, порушився нормальний сон, пропав апетит. Прийняті відповідачем незаконні рішення, змусили його неодноразово звертатися до суду, внаслідок чого він поніс значні матеріальні витрати на оформлення заяв та юридичну допомогу, поїздки в судові засідання.
З огляду на викладене, позивач просив суд забезпечити виконання норми прямої дії - статті 3 Конституції України та визнати невчинення відповідачем імперативно встановлених обов`язків про негайне здійснення заходів щодо негайного припинення порушень конституційних прав звільнених офіцерів на особисте житло, а також, визнати що заборонена законодавством непряма дискримінація громадянина похилого віку щодо забезпечення права володіння відповідним майном мала місце, доказ про їх відсутність покласти на відповідача; покласти цивільну відповідальність за завдання шкоди на Сумську обласну прокуратуру за визнанням постановою від 10 липня 2018 року заступника Генерального прокурора України неефективності ведення відповідачем досудового розслідування та надмірну більш 4 років тривалість кримінального провадження № 420142000100000030 від 06 травня 2014 року, в якому позивач є потерпілою особою, що призвело до порушення його права на першочергове отримання житла та наявний причинно-наслідковий зв`язок між діями і бездіяльністю відповідача та заподіяння шкоди позивачу; стягнути з державного бюджету України на користь заявника на відшкодування завданої шкоди незаконними діями майнову у шкоду в сумі 2 984 915,32 грн та моральну шкоду в розмірі 700 000,00 грн; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Судові витрати покладено на рахунок держави. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскарження процесуальних рішень органу досудового розслідування (прокурора) під час кримінального провадження в порядку вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) є механізмом реалізації права заявника на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства. Реалізація такого механізму оскарження постанов слідчого у розумінні статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи.
Водночас, суд першої інстанції визнав факт заподіяння позивачу моральної шкоди діями відповідача через тривалу бездіяльності посадових осіб, пов`язаних з невиконанням своїх обов`язків, не проведенні комплексу дій, передбачених КПК України. Відтак, урахувавши характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, суд вважав достатнім розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3 000,00 грн.
Крім того, вирішуючи спір в частині заявлених вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неотримання квартири, суд першої інстанції виходив з того, що питання надання житла не відноситься до безпосередньої компетенції відповідача, а держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Суду не надано будь-яких доказів того, що зазначені позивачем втрати є майновою шкодою, спричиненою внаслідок протиправних дій чи бездіяльності відповідача, а відтак суд відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Постановою Сумського апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури і Державної казначейської служби України задоволено. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 грудня 2021 року в частині стягнення із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі. В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 грудня 2021 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення із відповідача відшкодування моральної шкоди та відмовляючи у задоволені цих позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діяннями службової (посадової) особи органу державної влади.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що сам по собі факт неефективного досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420142000100000030 від 06 травня 2014 року, засвідчений у постанові прокурора Генеральної прокуратури України від 10 липня 2018 року, не тягне безумовний наслідок цивільно-правового характеру і саме по собі не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.
Водночас залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, апеляційний суд погодився із висновками районного суду в цій частині та виходив із того, що позивач не довів, що внаслідок дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача йому завдано майнової шкоди у розмірі вартості неотриманої квартири у сумі 2 984 915,32 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 грудня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Також заявник просить постановити окрему ухвалу про порушення законодавства та невиконання судових рішень, що набрали законної сили в діяльності прокуратури Сумської області, неналежного виконання професійних обов`язків її посадових осіб та встановити строк для надання відповіді, необхідного для її виконання.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не виконали завдання цивільного судочинства щодо ефективного поновлення прав позивача;
- не звернули увагу на те, що інтереси Сумської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України у справі представляли особи, які не мали на це повноважень;
- проігнорували, що відзив Сумської обласної прокуратури та пояснення Державної казначейської служби України були подані без додатків, тому вони підлягали залишенню без розгляду та поверненню заявникам;
- не надали належної оцінки тому, що завдана позивачу моральна шкода полягає в незабезпеченні його конституційних прав на отримання належного в особисту власність житла за невиконанням основного обов`язку правоохоронного органу щодо негайного припинення порушень посадовими особами виконкому Сумської міської ради та відновлення його конституційного права на житло за протиправним невиконанням правоохоронним органом держави - Сумською обласною прокуратурою статті 2 КПК України за неефективності досудового розслідування надмірної його тривалості;
- не звернули увагу на те, що Сумська обласна прокуратура всупереч вимогам статей 129-1, 131-1 Конституції України та статті 8 Закону України "Про прокуратуру" протиправно не виконала наведених імперативних вимог чинного законодавства та судових рішень, які набрали законної сили, що спричинило надмірну тривалість кримінального провадження № 420142000100000030 від 06 травня 2014 року та неефективність досудового розслідування;
- не врахували, що відповідач не довів, що його тривала протиправна бездіяльність не викликала у позивача психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішень, розчарування в діяльності народних обранців громади та додаткове психічне напруження, викликане дискримінацією під час розгляду його заяв порівняно із заявами інших громадян, які належно вирішувались;
- не відновили конституційні права позивача на житло;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 201/7621/17 від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на рішення Конституційного Суду України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), статтю 1 Першого протоколу до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) і вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції їх порушили.
19 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Сумської обласної прокуратури на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності завданої йому шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправними діями службової (посадової) особи органу державної влади, що в силу статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є його процесуальним обов`язком.
22 грудня 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив Сумської обласної прокуратури, в якому заявник вказує на те, що підстави зазначеного відзиву жодним чином не спростовують доводів його касаційної скарги та просить не брати його до уваги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 грудня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 08 червня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року поновлену ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 грудня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 08 червня 2022 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав визначених пунктами 1,4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Зарічного районного суду м. Суми матеріали цивільної справи № 591/2583/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У грудні 2022 року матеріали справи № 591/2583/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Сумської області з письмовою заявою про вчинення злочину головою виконкому м. Суми ОСОБА_3 за ознаками частини другої статті 382, частини другої статті 364, статті 442 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
06 травня 2014 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) у кримінальному провадженні № 420142000100000030 від 06 травня 2014 року, за фактом порушення службовими особами органів місцевого самоврядування м. Суми обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, що призвело до порушення права ОСОБА_1 на першочергове отримання житла.
04 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до першого заступника прокурора Сумської області Сидоренка І. А. з письмовим клопотанням про прийняття рішень та здійснення заходів на усунення порушень у досудовому розслідуванні, внесеному до ЄРДР за № 420142000100000030 від 06 травня 2014 року та проведення слідчих дій.
07 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до першого заступника прокурора Сумської області Сидоренка І. А. з письмовою заявою про вчинення злочину посадовими особами правоохоронних органів в кримінальному провадженні № 420142000100000030 від 06 травня 2014 року.
13 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Сумської області з письмовим клопотання про проведення слідчих дій у досудовому розслідування в кримінальному провадженні № 420142000100000030 від 06 травня 2014 року.
13 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Сумської області з письмовою скаргою на порушення у проведенні слідчих дій у досудовому розслідуванні за ЄРДР № 420142000100000030 від 06 травня 2014 року.
Постановою першого заступника Генерального прокурора Сторожука Д. А. від 10 липня 2018 року здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420142000100000030 від 06 травня 2014 року за частиною першою статті 364, частиною першою статті 382 КК України доручено Слідчому відділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Згідно з текстом постанови, досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється понад 4 роки різними органами Слідчого відділу Сумського ВМ УМВС України в Сумській області, слідчого відділу прокуратури Сумської області, а з 15 листопада 2016 року - слідчим управлінням Головного правління Національної поліції в Сумській області. Протягом вказаного періоду слідство проводиться неефективно, без дотримання вимог щодо повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження.
Після передачі кримінального провадження № 420142000100000030 від 06 травня 2014 року за частиною першою статті 364, частиною першою статті 382 КК України до Слідчому відділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області 26 серпня 2019 року ОСОБА_1 звертався до прокурора Сумської області з письмовим клопотанням про стан справи в досудовому розслідуванні вказаного кримінального провадження.
Відповідно до витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42020200000000109 від 24 березня 2020 року, 24 березня 2020 року внесено відомості до ЄРДР згідно ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 13 березня 2020 року, за якою прокуратуру Сумської області зобов`язано внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 12 березня 2020 року про вчинення службовими особами прокуратури Сумської області злочину, пов`язаного з невиконанням ухвал Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2020 року, 07 та 29 лютого 2020 року.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10 вересня 2021 року зобов`язано службову особу Сумської обласної прокуратури внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР відповідно до заяви ОСОБА_1, яка направлена до керівника Сумської обласної прокуратури Тубелець О. Л.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2021 року зобов`язано службову особу Сумської обласної прокуратури надати відповіді на клопотання ОСОБА_1 від 31 серпня 2021 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.