Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 173/192/22
провадження № 61-13322св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року в складі судді Петрюк Т. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову зазначала, що 09 грудня 2021 року її було відсторонено від роботи на підставі наказу начальника структурного підрозділу "Верхівцевське вагонне депо АТ "Українська залізниця" № 205/ОС, який мотивованим тим, що їй відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" та пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1096 від 20 жовтня 2021 року) необхідно здійснити в обов`язковому порядку щеплення від COVID-19 та надати роботодавцю документ, що підтверджує проходження такого щеплення, або висновок лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-1/о).
Зазначений наказ є неправомірним, оскільки на сьогодні законом не встановлений окремий порядок відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплень від COVID-19.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 205/ОС від 09 грудня 2021 року, виданий начальником структурного підрозділу "Верхівцевське вагонне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період відсторонення від роботи з 10 грудня 2021 року по 08 червня 2022 року в сумі 102 814, 74 грн з відрахуванням необхідних податків і зборів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні наказу про відсторонення позивачки від роботи у відповідача було відсутнє належним чином оформлене подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, тому вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Наказу № 205/ОС від 09 грудня 2021 року про відсторонення її від роботи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.Обґрунтованими також є вимоги про стягнення на користь позивачки невиплаченої заробітної плати з моменту відсторонення від роботи по день фактичного допущення до неї.
Вимоги про зобов`язання відповідача відновити становище в трудових відносинах, яке існувало до видачі наказу про відсторонення, задоволенню не підлягають, оскільки внаслідок ухвалення рішення про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи відбувається відновлення становище позивача, яке існувало до його видачі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року змінено в частині правового обґрунтування підстав задоволення позовних вимог в частині скасування наказу № 205/ОС від 09 грудня 2021 року.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року змінено в частині стягнення середнього заробітку, стягнуто середній заробіток за період з 10 грудня 2021 року по 01 березня 2022 року в розмірі 36 391, 92 грн.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" не передбачена обов`язковість щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, тому відсторонення працівника з підстав частини другої статті 12 вищевказаного закону є безпідставним. Законом не встановлено окремого порядку відсторонення працівників від роботи з вищевказаних підстав та воно можливе лише на підставі статті 46 КЗпП України.
Таким чином, з огляду на порушення АТ "Українська залізниця" права ОСОБА_1 на працю, наказ № 205/ОС від 09 грудня 2021 року є незаконним та підлягає скасуванню.
Оскільки ОСОБА_1 було допущено до роботи з 01 березня 2022 року на підставі наказу № 170 від 28 лютого 2022 року, на її користь підлягає стягненню середній заробіток за період з 10 грудня 2021 року по 01 березня 2022 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2022 року АТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позивач не надала медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, а також інформацію про щеплення проти COVID-19.
АТ "Українська залізниця" включене до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Наказом Міністерства охорони здоров`я № 2153 від 04 жовтня 2021 року затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Міністерство юстиції України дійшло висновку, що вищевказаний наказ Міністерства охорони здоров`я відповідає статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обтяження, тому в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції України таке втручання дозволене виключно законами України, а не підзаконними актами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.
07 лютого 2023 року справа № 173/192/22 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові рішення в частині вирішення вимог про зобов`язання відповідача відносити становище в трудових відносинах, яке існувало до видачі наказу про відсторонення, в касаційному порядку не оскаржуються та в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 працює на посаді бухгалтера 1 категорії структурного підрозділу "Верхівцевське вагонне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця".
Наказом № 205/ОС від 09 грудня 2021 року позивачку відсторонено від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, до дня фактичного щеплення або висновку щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19.
Наказом № 170 від 28 лютого 2022 року допущено до роботи бухгалтера ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України № 380 від 25 лютого 2022 року "Про зупинення дії наказу Міністерства здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо вимог про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.