Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 2-436/24/12
провадження № 61-2561св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
стягувач (позивач) - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
боржники (відповідачі): ОСОБА_1, ОСОБА_2,
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп") звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчих листах, посилаючись на те, що рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") заборгованість за кредитним договором від 15 липня 2008 року № 852370/ФЛ в розмірі 2 456 315,16 грн, судовий збір в сумі 3 219 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 250 грн. 17 березня 2020 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" було укладено нотаріально посвідчений договір № GL48N718070_І_3 про відступлення права вимоги, за умовами якого товариство набуло права вимоги за укладеним між банком та ОСОБА_1 кредитним договором та забезпечувальними договорами. Враховуючи викладене, ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" просило замінити стягувача ПАТ "КБ "Надра" на нього.
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року у складі судді Нестеренко Т. В. заяву ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" задоволено. Замінено стягувача ПАТ "КБ "Надра" на його правонаступника- ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" у виконавчих листах у справі № 2/436/24/12, виданих Самарським районним судом міста Дніпропетровська щодо боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржниками, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин звернення ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" як правонаступника кредитора ПАТ "КБ "Надра" із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII"Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" про заміну стягувача у виконавчих документах відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що якщо виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, в його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків такого звернення. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення вказаного строку відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. У виконавчих листах, якими стягнуто солідарноз ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором, строк їх пред`явлення до виконання встановлено до 11 липня 2013 року. 26 січня 2021 року згадані виконавчі листи були повернуті стягувачу без виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII. Однак суд першої інстанції не встановив, чи закінчився строк пред`явлення виконавчих документів до виконання, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" про заміну стягувача у виконавчих листах.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.
В лютому 2023 року ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, а ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що апеляційний суд залишив поза увагою те, що законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як виконавчих листів, виданих після набрання чинності 05 жовтня 2016 року Законом № 1404-VIII, так і виконавчих листів, які були видані на виконання судових рішень до 05 жовтня 2016 року та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05 жовтня 2016 року. В цій справі ПАТ "КБ "Надра" неодноразово пред`являв до органу державної виконавчої служби виконавчі листи через їх повернення без виконання. Зокрема, востаннє постановою заступника начальника Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 26 січня 2021 року виконавчий лист № 2-436/24/12 щодо боржника ОСОБА_1 було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, а тому немає правових підстав вважати, що на час подання заяви про заміну стягувача трирічний строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив.
У березні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кононенко О. Р. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Самарського районного суду міста Дніпропетровська.
17 березня 2023 року справа № 2-436/24/12 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 28 частини першої статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими(частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Судами встановлено, що рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року, яке набрало законної сили 11 липня 2012 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 15 липня 2008 року № 852370/ФЛ в розмірі 2 456 315,16 грн, судовий збір в сумі 3 219 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 250 грн.
19 березня 2013 року ПАТ "КБ "Надра" були видані два виконавчі листи у справі № 2-436/24/12, строк пред`явлення яких до виконання визначено до 11 липня 2013 року.
17 березня 2020 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" було укладено нотаріально посвідчений договір № GL48N718070_І_3про відступлення права вимоги, за умовами якого товариство набуло права вимоги за укладеним між банком та ОСОБА_1 кредитним договором та забезпечувальними договорами.
Апеляційним судом також встановлено, що 26 січня 2021 року виконавчий лист № 2-436/24/12 щодо боржника ОСОБА_1 було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчому провадження.
Зазначена норма кореспондується з частиною п`ятою статті 15 Закону № 1404-VIII.
Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. На правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХVІ "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час набрання законної сили рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року (далі - Закон № 606-ХVІ), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.