Постанова
Іменем України
07 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 183/4167/20
провадження № 61-9808св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року в складі судді Сороки О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про зняття з реєстрації місця проживання та виселення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 липня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNК0GА0000000073, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 17 754,83 доларів США строком до 16 липня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
На забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором 16 липня 2008 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно якого відповідач передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 44,80 кв. м, житловою площею 19,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належав іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1842.
Позивач зазначав, що умовами договору іпотеки передбачено право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Проте відповідачем, всупереч вимог договору іпотеки, без отримання відповідної згоди іпотекодержателя, у житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровано неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та має відбуватись на підставі рішення суду.
Враховуючи наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд зняти відповідачів з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та виселити їх з указаного житлового приміщення.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, відмовлено АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позивачем не доведено, що реєстрація у спірному будинку членів сім`ї іпотекодавця, серед яких є неповнолітні діти, порушує права позивача та перешкоджає йому у реалізації прав іпотекодавця у передбачений законом спосіб. Позивачем не надано доказів невиконання позичальником умов кредитного договору та як наслідок звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, виселення відповідачів із іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла неможливе без надання іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог статті 109 ЖК України має бути надане особам одночасно з їхнім виселенням.
Позивачем не доведено підстави та суспільна необхідність втрати відповідачами права користування житловим будинком, який належить відповідачці ОСОБА_1 на праві власності.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
06 жовтня 2022 року АТ КБ "ПриватБанк", засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в указаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував:
- норму частини 2 статті 109 ЖК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 209/2032/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19;
- норму статті 405 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 127/17899/21 та від 18 грудня 2018 року у справі № 355/689/16-ц.
Також заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовано до спірних правовідносин статтю 40 Закону України "Про іпотеку" та не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 570/3689/16-ц.
Крім того, заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що16 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", правонаступником прав та обов`язків якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNК0GА0000000073, відповідно до якого позивач надав відповідачеві кредит на строк до 16 липня 2018 року у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 17 754,83 доларів США шляхом видачі готівки через касу зі сплатою відсотків за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 16 липня 2008 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № DNК0GА0000000073.
Згідно з пунктом 35.3 договору іпотеки, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме житловий будинок загальною площею 44,8 кв. м, житловою площею 19,90 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1842.
За відомостями, наданими відділом реєстрації та обліку громадян Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.