Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 128/2656/22
провадження № 61-547св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Немирівське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - Немирівський РУП ГУНП у Вінницькій області), ГУНП у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись на те, що 06 вересня 2021 року працівники поліції склали протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а також - акт № 239 про вилучення в нього транспортного засобу. Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 21 грудня 2021 року у справі № 128/2590/21 було закрито провадження у справіу зв`язку з відсутністю в його діях складу вищевказаного правопорушення. Закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що він незаконно був притягнутий до адміністративної відповідальності. Неправомірні дії працівників поліції щодо вилучення транспортного засобу та складання протоколу про адміністративне правопорушення є підставою для відшкодування моральної шкоди. Крім того, він був змушений сплатити грошові кошти за евакуацію автомобіля в розмірі 2 100 грн та його зберігання на штрафмайданчику - в сумі 1 770 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь:
- з державного бюджету - 234 000,34 грн на відшкодування моральної шкоди та 3 891 грн - в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди;
- з Немирівського РУП ГУНП у Вінницькій області - 2 100 грн на відшкодування майнової шкоди;
- з ГУНП у Вінницькій області - 1 770 грн на відшкодування майнової шкоди.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 09 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що вона не містила підпису позивача або його представника з долученням документа, що підтверджує його повноваження.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 25 листопада 2022 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 09 листопада 2022 року повернуто заявнику на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України у зв`язку з тим, що подання цієї апеляційної скарги визнано судом зловживанням процесуальними правами.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Обґрунтування вимог поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги зводиться в основному до образливих тверджень на адресу суду. Зокрема, в апеляційній скарзі заявник використав висловлювання, які не притаманні для написання ділових документів (в тому числі апеляційної скарги), такі як: "… у зв`язку з відсутністю у них повноважень та знань розглядати таку категорію справ …", позивачем допускаються образливі висловлювання щодо судового збору ("судові побори"). Використання вжитих ОСОБА_1 висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Звертаючись в суд з відповідними процесуальними документами, скаржник хоч і має право викладати їх на власний розсуд з дотриманням загальних вимог щодо форми та змісту, проте це не повинен свавільно використовувати неоднозначні звернення до учасників процесу та до суду, що можуть слугувати виявом неповаги до честі, гідності цих осіб, а також - власні судження, твердження, роздуми, які трактуються, інтерпретуються двозначно та образливо в цілому, що є неприпустимим та свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами. У зверненні до апеляційного суду з апеляційної скаргою, в якій використано некоректну лексику, що має цинічний (зневажливо-знущальний характер), апеляційний суд вбачав в діях ОСОБА_1 зловживання процесуальними правами, у зв`язку з чим повернув подану ним апеляційну скаргу на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
В січні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що подана ним апеляційна скарга відповідала вимогам процесуального законодавства та не містила некоректних, образливих, зневажливих висловлювань. Крім того, питання про повернення апеляційної скарги має вирішуватися судом у складі колегії з трьох судів, а не суддею-доповідачем одноособово, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20).
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Вінницького районного суду Вінницької області.
24 лютого 2023 року справа № 128/2656/22 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вказаним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, другої, пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.