ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 826/85/15
адміністративне провадження № К/990/19434/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2021 року (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (судді: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кузьмишина О.М.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
1) скасування наказу відповідача від 01 грудня 2014 року №2723ц;
2) поновлення позивача на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України;
3) стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 грудня 2014 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
4) зобов`язання відповідача проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
2. Зазначаючи про незаконність свого звільнення із займаної посади, позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що оскаржуваний наказ відповідач прийняв всупереч положенням Конституції України, міжнародним договорам, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших норм міжнародного права, практиці Європейського суду з прав людини та чинному законодавству України, з огляду на те, що застосування до позивача положень Закону України "Про очищення влади" не відповідає міжнародним стандартам забезпечення прав людини при здійсненні люстраційних процесів, обмежує право позивача на працю та доступ до державної служби; наказ про звільнення видано в період тимчасової непрацездатності позивача, чим порушено вимоги Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 01 грудня 2014 року №2723ц.
Поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на час звільнення, а саме посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністю і корупцією Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 02 грудня 2014 року.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 229 498,22 грн.
Зобов`язано Офіс Генерального прокурора надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 15 251,24 грн.
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції, викладено абзац третій, четвертий резолютивної частини рішення у такій редакції:
"Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністю і корупцією Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України в Генеральній прокуратурі України починаючи з 02 грудня 2014 року.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 100 682, 47 грн. (2 178 338, 16 грн. із урахуванням ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року про виправлення описки).
5. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що під час розгляду справи, відповідач не надав доказів того, що позивач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, тобто у цьому випадку, відповідач не довів дотримання основоположних принципів очищення влади, визначених Законом України "Про очищення влади".
6. З огляду на недоведеність того, що позивач здійснював заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач не довів правомірність застосування до позивача заборон, передбачених цим законом та звільнення позивача, у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 72 статті 36 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із чим, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
7. Суд апеляційної інстанції вказував на те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 поновлено на посаді рівнозначній тій, яку обіймав позивач на момент звільнення, а саме на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністю і корупцією Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України, з 02 грудня 2014 року.
8. Застосувавши норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), апеляційний суд зазначав, що орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та у статті 240-1 КЗпП України. Відтак суд, встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі; Генеральна прокуратура України не була ліквідована, тому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про поновлення позивача на раніше займаній посаді.
9. В частині середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, суд апеляційної інстанції, із урахуванням вимог Порядку №100, а також того, що пункт 10 указаного Порядку був чинним до 11 грудня 2020 року та того, що середня заробітна плата позивача не може обчислюватися з урахуванням посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, адже його туди з об`єктивних причин не переводили, дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача у середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 2 100 682, 47 грн (2 178 338, 16 грн.):
- з 02 грудня 2014 року по 30 листопада 2015 року: 709, 36 грн х 250 робочих днів = 177 340, 00 грн;
- з 01 грудня 2015 року по 05 вересня 2017 року: 709,36 грн х 441 робочих днів х 1,25 коефіцієнт підвищення = 313 379, 01 грн (391 034, 70 грн.);
- з 06 вересня 2017 року по 11 грудня 2020 року: 709,36 грн х 820 робочих днів х 2,63 коефіцієнт підвищення = 1 529 805, 78 грн;
- з 12 грудня 2020 року по 28 травня 2021 року: 709,36 х 113 робочих днів = 80 157, 68 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
10. Не погодившись, зокрема, із постановою суду апеляційної інстанції в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, яка постановою Верховного Суду від 30 червня 2022 року залишена без задоволення, а постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №826/85/15 в оскаржуваній частині залишена без змін.
11. Окрім того, не погодуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, до Верховного Суду із касаційною скаргою звернувся ОСОБА_1, який, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить Суд:
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №826/85/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаду старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністю і корупцією Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцію Генеральної прокуратури України в Генеральній прокуратурі України з 02 грудня 2014 року - скасувати і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2021 у цій частині;
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2021 в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2014 по 28.05.2021, a також постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 у цій же частині - скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2014 по 28.05.2021 в розмірі 2 744 150,29 грн. (два мільйони сімсот сорок чотири тисячі сто п`ятдесят гривень двадцять дев`ять копійок).
12. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач, посилаючись на:
- пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення без урахування висновку Верховного Суду, який викладено у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2020 року у справі №810/324616, від 29 вересня 2020 року у справі №826/1659/17, від 19 серпня 2020 року у справі №826/1444/15 стосовно арифметичного використання коефіцієнту підвищення посадових окладів, а саме шляхом множення визначеного коефіцієнту на середньоденну заробітну плату до її останнього підвищення, а не на середньоденну заробітну плату на день звільнення з огляду на вимоги порядку застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100;
- пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України (в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні), вказує на те, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи правову позицію Верховного Суду, що викладена в постановах від 11 лютого 2021 року у справі №640/21065/18, від 27 квітня 2021 року у справі №826/8332/17, від 31 травня 2021 року у справі №0840/3202/18, дійшов неправильного висновку, що позивач не може бути поновлений на посаді Офісу Генерального прокурора з урахуванням того, що правовідносини у цій справі та справах, висновки які застосував апеляційний суд в оскаржуваному рішенні, не є подібними. Скаржник акцентує увагу на тому, що спір у цій справі виник щодо порушення законодавчо встановленої процедури звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці; в даній справі відсутні обставини, які викладені у справах, на які посилається апеляційний суд, а у питанні звільненні позивача відсутні зміни в організації виробництва і праці, реорганізації або ліквідації роботодавця. Також позивач наголошує, що апеляційний суд, правильно встановивши обставини, неправильно застосував норми матеріального права, посилаючись на частину першу статті 235 КЗпП України;
- пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на те, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування в часі пункту 10 Порядку №100, враховуючи зміни, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213 (з приводу неможливості скасування вже застосованих коефіцієнтів підвищення), роз`яснення Міністерства економіки України стосовно порядку обчислення середньої заробітної плати у зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213 "Про внесення змін до постанови Уряду від 08 лютого 1995 року №100 (щодо незастосування коефіцієнту коригування заробітної плати при підвищенні тарифних ставок).
13. На переконання позивача, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з урахуванням коефіцієнтів, визнаних Шостим апеляційним адміністративним судом) мав би виглядати наступним чином:
- з 02 грудня 2014 року по 30 листопада 2015 року: 709, 36 грн. Ч 250 робочих днів = 177 340, 00 грн;
- 3 01 грудня 2015 року по 05 вересня 2017 року: 709,36 грн. Ч 441 робочих днів х 1,25 коефіцієнт підвищення = 391 034,70 грн;
- з 06 вересня 2017 року по 28 травня 2021 року: (709,36 грн. Ч 1,25) х 933 робочих днів Ч 2,63 коефіцієнт підвищення = 2 175 775,59 грн.
14. Таким чином, як вважає позивач, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача (із застосуванням коефіцієнтів, визнаних та погоджених апеляційних судом) мала б становити 2 744 150,29 грн. (177 340,00 грн. + 391 034,70 грн. + 2 175 775,59 грн.).
15. Окрім того, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не вірно застосовано положення Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1213 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100", які набрали законної сили 12.12.2020, оскільки скасування п. 10 Порядку № 100 призводить до неможливості застосувати коефіцієнти підвищення в подальшому, але не може скасовувати вже застосовані коефіцієнти. Відтак, на переконання позивача, коефіцієнт, який був застосований у розмірі 2,63 залишається на сталому рівні після скасування п. 10 Порядку № 100.
16. До Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 .
17. Відповідач, зокрема зазначає, що ним судові рішення у цій справі вже були оскаржені в касаційному порядку, в тому числі в частині розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та у постанові від 30 червня 2022 року Верховний Суд дійшов висновків, що "висновки суду апеляційної інстанції про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2015 року по 11 грудня 2020 року необхідно обчислювати із врахуванням підвищених тарифних ставок і посадових окладів шляхом коригування на коефіцієнт їх підвищення, є правильним, а тому відсутні підстави для скасування рішення в цій частині".
18. Щодо доводів скаржника про необхідність поновлення позивача на посаді в Офісі Генерального прокурора, відповідач зазначає, що такі вимоги скаржника ґрунтуютсья на неправильному застосуванні норм матеріального права - статті 235 КЗпП України, без урахування норм Закону № 113-ІХ та висновків Верховного Суду.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
19. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 26 липня 2022 року.
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2022 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
21. Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №826/85/15.
22. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Генерального прокурора України від 01 грудня 2014 року №2723ц, керуючись статтею 15 Закону України "Про прокуратуру" та частиною другою статті 3 Закону України "Про очищення влади", на підставі довідки про результати вивчення особової справи, радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністю і корупцією Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 72 статті 36 Кодексу законів про працю України.
24. Вважаючи наказ про звільнення протиправним, позивач звернувся до суду.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
27. Матеріалами справи підтверджується, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у цій справі вже була предметом розгляду в суді касаційної інстанції, ініційованого поданням Офісом Генерального прокурора касаційної скарги на вказане судове рішення в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.