ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 826/2849/15
адміністративне провадження № К/9901/2413/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Служби безпеки України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року (головуючий суддя - Амельохін В.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді: Бужак Н.П., Парінов А.Б.)
у справі №826/2849/15
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України
про визнання нечинним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 24 жовтня 2014 року №10/14-ос у частині зарахування в розпорядження та звільнення його з посади офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України з одночасним виключенням із діючого резерву Служби безпеки України;
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 31 грудня 2015 року №1489-ос у частині зарахування його в розпорядження начальника Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України;
- поновити його на посаді офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України та одночасно зарахувати його в діючий резерв Служби безпеки України;
- стягнути зі Служби безпеки України на його користь розмір грошового забезпечення, недоотриманого, у зв`язку зі звільненням з посади офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів з одночасним виключенням із діючого резерву Служби безпеки України та зарахуванням у розпорядження начальника Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України наказами Голови Служби безпеки України від 24 жовтня 2014 року №10/14-ос і від 31 грудня 2015 року №1489-ос, за період з 24 жовтня 2014 року по день ухвалення судового рішення у цій справі у розмірі, який буде обчислений після отримання відповідних документів від Служби безпеки України;
- зобов`язати Службу безпеки України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання та вилучення відомостей про застосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", а також, з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України за Інтернет-адресою http://lustration.minjust.gov.ua.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Служби безпеки України від 24 жовтня 2014 року №10/14-ос у частині зарахування в розпорядження та звільнення ОСОБА_1 з посади офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України з одночасним виключенням із діючого резерву Служби безпеки України.
Визнано протиправним та скасовано наказ Служби безпеки України від 31 грудня 2015 року №1489-ос у частині зарахування ОСОБА_1 в розпорядження начальника Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України та одночасно зараховано його в діючий резерв Служби безпеки України з 27 жовтня 2014 року.
Стягнуто з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2014 року по 05 серпня 2020 року у розмірі 770 213,90 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України та одночасно зарахувати його в діючий резерв Служби безпеки України з 27 жовтня 2014 року.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 11 726,44 грн.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено абзаци четвертий та п`ятий резолютивної частини рішення наступного змісту:
"Поновити ОСОБА_1 на посаді офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України та одночасно зарахувати його в діючий резерв Служби безпеки України з 24 жовтня 2014 року.
Стягнути зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 розмір грошового забезпечення, недоотриманого, у зв`язку зі звільненням з посади офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів з одночасним виключенням із діючого резерву Служби безпеки України та зарахуванням у розпорядження начальника Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України наказами Голови Служби безпеки України від 24 жовтня 2014 року № 10/14-ос та від 31 грудня 2015 року № 1489-ос, за період з 24 жовтня 2014 року по 05 серпня 2020 року в розмірі 1 230 687,66 грн.".
Доповнено резолютивну частину рішення суду новим абзацом наступного змісту:
"Зобов`язати Службу безпеки України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх змінити, виклавши абзац п`ятий резолютивної частини в такій редакції: "Стягнути зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 розмір грошового забезпечення, недоотриманого, у зв`язку зі звільненням з посади офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів з одночасним виключенням із діючого резерву Служби безпеки України та зарахуванням у розпорядження начальника Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України наказами Голови Служби безпеки України, за період з 24 жовтня 2014 року по 05 серпня 2020 року в розмірі 247 512, 31 грн.".
5. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом Голови Служби безпеки України від 24 жовтня 2014 року №14/10-ос "По особовому складу", відповідно до пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, підполковника ОСОБА_1 (Б-001139) по посаді заступника начальника управління (полковник) зараховано в розпорядження за підпунктом "б" пункту 48 (у зв`язку з проведенням організаційних заходів, згідно з розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 8 січня 2014 року №1/ДСК) з 24 жовтня 2014 року до 24 січня 2015 року начальника Департаменту оперативно-технічних заходів, звільнивши його з посади офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління (полковник) в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів та одночасно виключивши його з діючого резерву Служби безпеки України (у період з 20 липня 2010 року по 22 липня 2011 року обіймав посаду заступника начальника Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області).
7. Наказом Голови Служби безпеки України від 31 грудня 2015 року №1489-ос "По особовому складу", відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України полковника ОСОБА_1 (Б-001139) зараховано в розпорядження за підпунктом "ж" пункту 48 (у зв`язку з застосуванням до військовослужбовця заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади") з 12 серпня 2015 року начальника Департаменту оперативно-технічних заходів.
8. Не погоджуючись із зазначеними наказами, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
9. Суд першої інстанції вказуючи на протиправність прийняття Службою безпеки України спірних наказів, дійшов висновку про їх скасування. При цьому, поновлюючи позивача на посаді офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України та зарахування його в діючий резерв Служби безпеки України, зазначив, що він підлягає поновленню з 27 жовтня 2014 року, оскільки 25 та 26 жовтня 2014 року - вихідні дні.
10. Також, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2014 року по 05 серпня 2020 року в розмірі 770 213,90 грн.
11. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо визначення дати поновлення позивача на посаді та змінив рішення в цій частині, вказуючи, що порушення прав позивача відбулось саме з 24 жовтня 2014 року, а тому саме з цієї дати позивач підлягає поновленню на посаді офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України.
12. При цьому зазначив, що саме 24 жовтня 2014 року відбулося переміщення позивача по службі в розпорядження начальника Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України. Після звільнення з займаної посади й надалі позивач перебував на військовій службі в Службі безпеки України та продовжував виконувати свій військовий обов`язок на нижчеоплачуваній роботі.
13. У зв`язку з цим, апеляційний суд зазначив, що в даному випадку не було вимушеного прогулу, як про це було зазначено судом першої інстанції.
14. Крім того, апеляційний суд вказав, що з 01 березня 2018 року по 05 серпня 2020 року грошове забезпечення ОСОБА_1 мало б становити 1 102 133,22 грн, а з 24 жовтня 2014 року (дата звільнення з займаної посади та переміщенням на нижче оплачувану роботу) по 05 серпня 2020 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції) - 1 881 868,55 грн.
15. Враховуючи виплату позивачу грошового забезпечення у розмірі 651 180,89 грн, апеляційний суд дійшов висновку, що різниця між належним ОСОБА_1 грошовим забезпеченням і виплаченим за час виконання нижчеоплачуваної роботи, внаслідок незаконного звільнення (переміщення), становить - 1 230 687,66 грн. У зв`язку з чим, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині розміру грошового забезпечення недоотриманого позивачем, у зв`язку зі звільненням з посади.
16. Водночас, апеляційний суд вказав на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, оскільки встановивши в мотивувальній частині свого рішення щодо наявності підстав для зобов`язання Служби безпеки України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей щодо застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", суд не вказав про це в резолютивній частині свого рішення. У зв`язку з цим, апеляційний суд доповнив резолютивну частину рішення суду першої інстанції новим абзацом щодо вирішення вказаного питання.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. У касаційній скарзі Служба безпеки України не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у частині визначення розміру недоотриманого позивачем грошового забезпечення, у зв`язку зі звільненням з посади.
18. На думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваних рішень у вказаній частині не дотримано обов`язкових вимог до судового рішення - законності та обґрунтованості, чим порушено положення статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктів 2, 4, 6, абзацу п`ятого підпункту 10.4 пінку 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі".
19. Зазначає, що у даному випадку не мав місце вимушений прогул позивача, оскільки наказом Голови Служби безпеки України від 24 жовтня 2014 року №14/10-ос його звільнено саме з посади, а не з військової служби, після звільнення із вказаної посади та переміщення по службі в розпорядження начальника Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України позивач і надалі перебував на військовій службі в Службі безпеки України, продовжуючи виконувати свій військовий обов`язок на нижчеоплачуваній роботі (посаді).
20. Посилається на положення абзацу 3 частини другої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якого у разі поновлення на посаді одночасно вирішується питання про виплату військовослужбовцю різниці матеріального і грошового забезпечення за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, яку він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення).
21. Скаржник наголошує, що звільнення позивача з посади офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління (полковник) в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів, з одночасним виключенням його з діючого резерву Служби безпеки України, внаслідок якого відбулися зменшення розміру та періодичні невиплати грошового забезпечення, обумовлені реалізацією положень Закону України "Про очищення влади", а тому такі дії та рішення Служби безпеки України є правомірними.
22. При цьому, скаржник зазначив, що у випадку незастосування до позивача заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади", та подальшого проходження військової служби (тобто, після 24 жовтня 2014 року) на посаді офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів СБУ обчислення розміру його місячного грошового забезпечення здійснювалось би не лише виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, але, також, і з урахуванням інших видів грошового забезпечення (надбавок і преміювання) та їх відповідних підвищень.
23. Водночас, незважаючи на те, що розрахунки розміру недоотриманого грошового забезпечення за період з 24 жовтня 2014 року по 05 серпня 2020 року, наведені позивачем ґрунтуються на приписах нормативно-правових актів та є арифметично правильними, позивач з 24 жовтня 2014 року хоч і перебував на військовій службі в Службі безпеки України та виконував військовий обов`язок, проте вже не займав посаду офіцера діючого резерву СБУ по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України, оскільки був звільнений з неї у зв`язку із застосуванням до нього заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
24. У зв`язку з цим, скаржник вказав на відсутність підстав для стягнення розміру грошового забезпечення за період з 24 жовтня 2014 року по 05 серпня 2020 року в розмірі 1 230687 грн 66 коп.
25. Зазначив, що в періоди з 22 червня 2015 року по 11 серпня 2015 року, з 01 липня 2016 року по 28 липня 2016 року та з 15 червня 2019 року по 05 серпня 2020 року позивачу не виплачувалося грошове забезпечення.
26. Тому, на думку скаржника, невиплачене позивачу грошове забезпечення за період з 24 жовтня 2014 року по 05 серпня 2020 року складає 247 512,31 грн., у зв`язку з чим просив змінити рішення судів попередніх інстанцій, виклавши абзац п`ятий резолютивної частини в іншій редакції.
27. У відзиві на касаційну скаргу позивач не погоджується з нею, вважає її доводи необґрунтованими, надуманими та такими, що не спростовують висновків оскаржуваних судових рішень, тому задоволенню не підлягає.
28. Позивач зазначив, що апеляційним судом встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення справи, їм надано правильну правову оцінку та ухвалено законне рішення з чітким дотриманням норм матеріального і процесуального права.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
30. Касаційне провадження за касаційною скаргою Служби безпеки України відкрито з підстави, передбаченої .
31. Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині розміру грошового забезпечення недоотриманого позивачем, у зв`язку зі звільненням з посади, а в іншій частині судові рішення не оскаржуються, то Верховний Суд перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.
32. Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач серед іншого просив стягнути розмір грошового забезпечення, недоотриманого, у зв`язку зі звільненням з посади офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді заступника начальника управління в 2 управлінні Департаменту оперативно-технічних заходів з одночасним виключенням із діючого резерву Служби безпеки України та зарахуванням у розпорядження начальника Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України наказами Голови Служби безпеки України від 24 жовтня 2014 року №10/14-ос і від 31 грудня 2015 року №1489-ос, за період з 24 жовтня 2014 року по день ухвалення судового рішення у цій справі у розмірі, який буде обчислений після отримання відповідних документів від Служби безпеки України.