ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа №120/433/20-а
касаційне провадження № К/9901/27630/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року (головуючий суддя - Жданкіна Н.В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року (головуючий суддя - Іваненко Т.В.; судді - Граб Л.С., Сторчак В.Ю.)
у справі № 120/433/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фермерське господарство "Абшерон"
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 18 липня 2019 року № 252668-5506-0214; від 19 серпня 2019 року № 10111225-5506-0214, № 10111226-5506-0214, № 10111224-5506-0214, № 10111222-5506-0214, № 10111223-5506-0214, № 10111220-5506-0214, № 10111227-5506-0214, № 10111228-5506-0214, № 10111221-5506-0214; від 22 серпня 2019 року № 259383-5506-0214.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновок контролюючого органу, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, про те, що позивач має податковий обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками, які були взяті в оренду для ведення фермерського господарства, є помилковим, адже з моменту створення ним Фермерського господарства "Абшерон" такий обов`язок покладається саме на вказану юридичну особу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що фактично земельні ділянки використовувалися фермерським господарством, а фізична особа, яка їх отримала з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства", здійснює на них діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, тому обов`язок зі сплати земельного податку покладається саме на фермерське господарство, до якого перейшли права й обов`язки орендаря.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що використання земельних ділянок через створене платником Фермерське господарство "Абшерон" не змінює статусу позивача як орендаря земельних ділянок та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки. На обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10 липня 2020 року у справі № 0240/2978/18-а.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Вінницькій області.
14 вересня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у березні - квітні 2016 року між ОСОБА_1 - (орендарем) та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області - (орендодавцем) укладено договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
07 вересня 2016 року проведено державну реєстрацію Фермерського господарства "Абшерон", одноособовим засновником (власником) якого є ОСОБА_1 .
26 серпня 2019 року відповідачем поштовим відправленням № 2270001047943 направлено позивачу податкові повідомлення-рішення, якими платнику нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2019 рік, від 18 липня 2019 року № 252668-5506-0214; від 19 серпня 2019 року № 10111225-5506-0214, № 10111226-5506-0214, № 10111224-5506-0214, № 10111222-5506-0214, № 10111223-5506-0214, № 10111220-5506-0214, № 10111227-5506-0214, № 10111228-5506-0214, № 10111221-5506-0214; від 22 серпня 2019 року № 259383-5506-0214, в загальній в сумі 1 008 065,51 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).
Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.