1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року

м. Київ

справа №640/21776/20

адміністративне провадження № К/9901/14884/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/21776/20

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби України з питань праці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці №83-кт від 08 вересня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1";

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області № 328-к від 08 вересня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1";

1.3. зобов`язати Державну службу України з питань праці та Головне управління Держпраці у Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 08 вересня 2020 року, та допустити, рішення суду, до негайного виконання в даній частині.

1.4. Позовні вимоги мотивовано тим, що при звільненні позивача із займаної посади відповідачами не було дотримано принципів державної служби, визначених ст. 4 Закону України "Про державну службу". При цьому, позивача було звільнено із займаної посади без попередньої згоди виборного органу, членом якого є позивач. Також, позивач зазначає, що його було звільнено в період перебування на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності серії АДШ №249158, а тому відповідач грубо порушив норми трудового законодавства.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, задоволено позовні вимоги повністю.

2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Держаної служби України з питань праці №83-кт від 08 вересня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1".

2.3. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області № 328-к від 08 вересня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1".

2.4. Зобов`язано Державну службу України з питань праці та Головне управління Держпраці у Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 08 вересня 2020 року та допустити рішення суду до негайного виконання в даній частині.

2.5. Встановлено Державній службі України з питань праці та Головному управлінню Держпраці у Донецькій області 15-денний строк для подання звіту про виконання судового рішення по справі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області.

2.6. Задовольняючи позов повністю суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні накази прийняті із порушенням встановленої процедури, без дотримання вимог чинного законодавства України, що мало наслідком порушення прав позивача, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна служба України з питань праці звернулася із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

4. Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач зазначив пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору, та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

6. Головне управління Держпраці у Донецькій області подало пояснення на касаційну скаргу, у якому підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

7. Автор касаційної скарги подав відповідь на відзив позивача, у якому заперечив проти доводів позивача та підтримав вимоги касаційної скарги.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Позивач з 03 червня 2019 року обіймав посаду інспектора Головного управління Держпраці у Донецькій області.

9. Наказом Державної служби України з питань праці від 14.02.2020 №18-кт позивача призначено на посаду заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 17.02.2020, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, як переможця конкурсу, за переведенням з посади заступника начальника управління - начальника відділу нагляду у хімічній промисловості та газовому комплексі управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Донецькій області.

10. Наказом Держпраці Держаної служби України з питань праці від 28.02.2020 №22-кт, з урахуванням змін, внесених наказом Держаної служби України з питань праці №43-кг від 04.07.2020 року, позивача переведено з посади заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області на посаду першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 09.06.2020, відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 41 Закону України "Про державну службу".

11. Також, питання щодо переведення позивача з 09.06.2020 на посаду першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області було вирішено Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 04.06.2020.

12. 08 вересня 2020 року Держпраці видано наказ №83-кт про звільнення позивача з посади Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області 08 вересня 2020 року, відповідно до пункту 1 частини першої статті 88 Закону України "Про державну службу".

13. 08 вересня 2020 року з посиланням на наказ №83-кт та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року у справі № 200/5429/20-а Головне управління Держпраці у Донецькій області видало наказ №328-к про звільнення позивача.

14. Позивач, вважаючи накази № 83-кт та № 328-к і звільнення такими, що порушують його права незаконними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

15. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18. Спірні правовідносини регулюються як загальними нормами трудового законодавства - КЗпП України, так і спеціальним законодавством, яким, у даному випадку, є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII, оскільки позивач проходить державну службу.

19. Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну службу", державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, визначних частиною першою цієї статті.

20. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

21. Згідно з п.7 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну службу" державна служба здійснюється з дотриманням принципу забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.

22. За змістом ч.ч. 7-8 ст. 11 Закону України "Про державну службу" захист права на державну службу, порушені права державного службовця підлягають безумовному поновленню, а перешкоди в реалізації цих прав - усуненню. Заявник має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних органів та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації прав, наданих йому цим Законом, до суду.

23. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

24. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

25. Частиною 1 статті 83 Закону України "Про державну службу" визначено перелік підстав припинення державної служби:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

26. Відповідності до статті 1 КЗпП України Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

27. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

28. Частиною 6 статті 43 КЗпП України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

29. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

30. Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.


................
Перейти до повного тексту