ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 816/689/17
адміністративне провадження № К/9901/1392/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспрессервіс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 (Довгопол М.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (головуючий суддя Курило Л.В., судді Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспрессервіс" до Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будекспрессервіс" (далі - ТОВ "Будекспрессервіс", Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (яке замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 №0003911405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 379 995,00 грн, у тому числі за основним платежем 303 996,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 75 999,00 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Такі рішення суди мотивували тим, що операції між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ "Агропромінвест-К", ТОВ "Техкомпроект" у спірний період не мали реального характеру, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами, які повинні супроводжувати фактичне виконання такого роду відносин, а тому останні не можуть слугувати підставою для формування ТОВ "Будекспрессервіс" податкового кредиту з ПДВ у відповідності до статті 198 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Будекспрессервіс" подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У скарзі Товариство зазначає, що судами не в повній мірі досліджено обставини здійснення спірних господарських операцій, які є реальними та спричинили зміни майнового стану платника податку. Посилався на наявність у матеріалах справи як доказів придбання товару у вищезазначених контрагентів, так і подальшого використання у власній господарській діяльності, що залишено судами поза увагою.
Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Вказує, що встановлені у акті перевірки та підтверджені у ході судового розгляду обставини свідчать про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит Товариства.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Будекспрессервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Агропромінвест-К" за період з 01.08.2016 по 31.08.2016, ТОВ "Техкомпроект" за період з 01.10.2016 по 31.10.2016 та правомірності їх відображення в податковій звітності.
За результатом перевірки контролюючий орган склав акт №428/16-31-14-05-09/38252517 від 31.03.2017, згідно із висновками якого встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 303996 грн, у тому числі за серпень 2016 року - 115530 грн., за жовтень 2016 року - 188466 грн.
На акт перевірки позивачем подано заперечення, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Полтавській області залишено висновки акту перевірки без змін, про що повідомлено позивача листом від 20.04.2017 №5833/10/16-31-14-05-18.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0003911405 від 25.04.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 379995 грн, в тому числі за основним платежем - 303996 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 75999 грн.
В подальшому позивач оскаржив зазначене рішення контролюючого органу в судовому порядку.
Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За приписами пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положеннями пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
У відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ "Агропромінвест-К" (постачальник) та ТОВ "Будекспрессервіс" (покупець) укладено договір поставки від 25.08.2016 №25/08-16, відповідно до умов якого поставка товару (цемент, дошка, швелер, брус) на склад покупця здійснюється на умовах DDP транспортом постачальника й за його рахунок за адресою та у строк, зазначені в письмовій або усній заявці покупця.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач подав до суду видаткові накладні, податкову накладну від 25.08.2016 №8, товарно-транспортні накладні.
У всіх товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1, замовником - ТОВ "Будекспрессервіс".
У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу №363 від 14.10.1997 (надалі - Правила перевезень вантажів), надано визначення поняттю "замовник", яким є вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.
Виходячи зі змісту товарно-транспортних накладних, особою, яка уклала договір із перевізником є ТОВ "Будекспрессервіс" (замовник, вантажоодержувач), однак згідно із поясненнями представника позивача договір із автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 . Товариством не укладався, натомість обов`язок із доставки товару покладався на постачальника - ТОВ "Агропромінвест-К", а у товарно-транспортних накладних допущено помилку у зазначенні найменування замовника.
Разом з тим, в акті перевірки зафіксовано, що за даними АІС "Податковий блок" взаємовідносини ТОВ "Агропромінвест-К" із ФОП ОСОБА_1 за період серпень 2016 року відсутні, що також підтверджується наявними в матеріалах справи розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Агропромінвест-К".
Враховуючи встановлені обставини, суди констатували, що надані позивачем документи щодо перевезення товару від ТОВ "Агропромінвест-К" не дають можливості встановити факт укладення вантажовідправником (вантажоодержувачем) договору перевезення із ФОП ОСОБА_1, а відтак і здійснення останнім транспортування товару.
Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
У товарно-транспортних накладних щодо перевезення товарів від ТОВ "Агропромінвест-К" до позивача пункт розвантаження товару зазначено м. Кременчук, вул. Артема, буд. №9, тоді як згідно із поясненнями представника позивача пунктом розвантаження товарів було с. Солонці, Полтавська область, де знаходилося орендоване майно позивача відповідно до договорів суборенди майна від 01.04.2016 №Д-4 та №С-2, від 03.10.2016 №С-4, а також актів приймання-передачі такого майна.
Товарно-транспортні накладні із зазначеним пунктом розвантаження містять підписи відповідальної особи вантажоодержувача щодо прийняття товарів, при цьому зауваження щодо помилкового визначення пункту розвантаження відсутні. У свою чергу жодних документів щодо перевезення товару від пункту розвантаження м. Кременчук, вул. Артема, буд. №9 до с. Солонців позивачем не надано. Крім того, судами вказано на те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували право Товариства на користування земельною ділянкою у с. Солонці, Полтавської області.