ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 824/1094/19-а
адміністративне провадження № К/9901/4293/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Дашутіна І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №824/1094/19-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 (головуючий суддя Гонтарук В.М., судді: Курко О.П., Біла Л.М.),
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2018 № Ф-140885-54 у розмірі 3874,69 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вказана вимога є необґрунтованою, протиправною, прийнятою з порушенням вимог чинного податкового законодавства та законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування, а відтак підлягає скасуванню.
Зауважує, що вона була зареєстрована як фізична особа - підприємець, перебувала на спрощеній системі оподаткування; здійснювала діяльність за кількома видами КВЕД, зокрема, 69.10 "Діяльність у сфері права" (основний).
Посилаючись на положення пунктів 63.1, 63.2, 63.5 статті 63, пунктів 65.2, 65.4 статті 65 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), які регулюють порядок обліку платників податків та порядок обліку самозайнятих осіб, позивачка доводить, що особа, взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, і наголошує на тому, що оскільки діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, то доходи, отримані від здійснення такої діяльності, підлягають оподаткуванню згідно зі статтею 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа - підприємець.
Крім того вказує, що виконання вимоги призведе до подвійної сплати єдиного внеску за результатами здійснення тієї ж самої господарської діяльності.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.06.2020 адміністративний позов задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 скасовано рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.06.2020 та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса зареєстрованого місця проживання фізичної особи: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, 16.01.2013 зареєстрована як фізична особа-підприємець, номер запису: 20380000000033274. Основний вид економічної діяльності: код КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права".
На підставі рішення Ради адвокатів Чернівецької області від 10.08.2015 № 57/18 позивачка має право на заняття адвокатською діяльністю, про що видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2 від 18.09.2015.
02.04.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність, номер запису: 20380060007033274.
12.04.2018 позивачка звернулась з заявою до Ради адвокатів Чернівецької області про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю, а також із заявою до відповідача про припинення платника податків.
16.04.2018 на підставі заяви позивачки її право на зайняття адвокатською діяльністю зупинено Радою адвокатів Чернівецької області (Витяг з реєстру адвокатів України).
Крім того з`ясувавши, що позивачку як фізичну особу-підприємця з обліку знято не було, остання 10.07.2019 звернулась до контролюючого органу з заявою про зняття її з обліку, як платника податків.
29.07.2019 у відповідь на вказану заяву відповідач надіслав позивачці лист, в якому зазначено, що з 17.01.2013 по 02.04.2018 остання перебувала на обліку в контролюючому органі як приватний підприємець на спрощеній системі оподаткування та з 14.11.2017 по 16.04.2018 - як самозайнята особа з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Таким чином, належна до сплати сума єдиного внеску за 2017-2018 роки не може бути меншою 6552,48 грн, при цьому фактично сплачено 2568,28 грн, а відтак сума заборгованості становить 3984,48 грн. Зняття з обліку як платника податків ФОП ОСОБА_1 можливе тільки після повного розрахунку.
06.08.2018 на підставі даних інформаційної системи "Податковий блок" контролюючий орган сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-140885-54, згідно з якою позивачці нараховано суму боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 3874,69 грн станом на 31.07.2018 відповідно до статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою сплачувався єдиний соціальний внесок, як фізичною особою-підприємцем та повторна сплата такого податку, як особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, чинним законодавством не передбачена.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд вказав на правомірність формування контролюючим органом спірної вимоги, посилаючись на не підтвердження матеріалами справи подвійного оподаткування з ЄСВ.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилася позивачка та подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Окрім того, посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягало у встановленні обставин справи на підставі неналежних доказів (надання оцінки розрахункам, які не стосуються предмету позову, оскільки охоплюють період нарахування ЄСВ після винесення спірної вимоги).
Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.0202 у цій справі.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу позивачки - без задоволення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у цій справі спірним є питання оплати позивачкою єдиного внеску за двома підставами, а саме, як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД.
Частиною другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом №2464-VI.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону №2464-VI).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
За змістом частини другої статті 5 Закону №2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону №2464-VI).
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 1 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-ІV (далі - Закон №755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку №1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).