ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 160/19160/21
адміністративне провадження № К/990/27269/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року (ухвалене у складі головуючого судді Букіної Л.Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Бишевської Н.А., суддів Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. 18 жовтня 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі також - відповідач, скаржник), у якому просила:
визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчого І.М. від 5 серпня 2021 року № ДН5113/1410/АВ-ФС/156 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 120 000 гривень.
2. В обґрунтування позову позивачка вказала, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Зазначила про те, що факт допущення нею невстановлених осіб до виконання роботи не підтверджений жодним доказом та базується виключно на припущеннях посадових осіб відповідача.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2022 року, позов задоволено повністю.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення факту використання позивачкою як фізичною особою-підприємцем у її підприємницькій діяльності особи без укладення трудового договору та наявність ознак трудових правовідносин між нею, як роботодавцем, та такою особою, як працівником. Суди дійшли висновку про недоведеність відповідачем факту допущення позивачкою двох осіб до виконання робіт без укладення у письмовій формі трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Відтак, суди вказали про відсутність з боку позивачки порушень вимог трудового законодавства у вигляді допуску до роботи без видання відповідних наказів про прийняття на роботу, тому спірна постанова є протиправною і підлягає скасуванню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статей 21, 24, 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту" (далі - Постанова № 413).
7. Скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про недоведеність відповідачем факту допущення позивачкою двох осіб до виконання робіт без укладення трудового договору у письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Скаржник зазначає, що особи, щодо яких позивачем протиправно не укладено трудовий договір, здійснювали трудову діяльність, а саме розливали алкогольні напої, приймали оплату за ці напої, видавали товари, а також працювали на комп`ютері за барною стійкою.
8. Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач посилається на відсутність висновку у правовідносинах, які врегульовані статтями 21, 24, 259 КЗпП та Порядком № 413 та які стосуються протиправних дій роботодавців, що полягають в неукладенні з працівниками трудових договорів. Вказане за твердженням скаржника призводить до грубого порушення трудових прав громадян.
Позиція інших учасників справи
9. 19 січня 2023 року до суду надійшов відзив позивачки на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
10. Позивач зазначає, що доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів і є аналогічні тим, які зазначені у відзиві на позов та в апеляційній скарзі. Проте, таким доводам судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Також вказує на те, що інспектором Держпраці зазначено як порушення те, що позивачка допустила до роботи двох неоформлених працівників. Однак, позивачкою було пояснено інспектору Держпраці, що вказані особи це донька позивачки та її зять, які прийшли в гості та відпочивають у кафе. Жодних доручень щодо здійснення трудової діяльності позивачка вказаним особам ніколи не давала.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Касаційна скарга надійшла до суду 6 жовтня 2022 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №160/19160/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
13. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 13 квітня 2023 року.
14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
15. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин позивачка провадила підприємницьку діяльність за КВЕД 56.10. діяльність ресторанів.
16. Інспектором праці з 12 червня 2021 року по 16 червня 2021 року проведено інспекційне відвідування позивачки з питань додержання вимог законодавства про працю, зокрема в кафе за адресою: АДРЕСА_1 .
17. За результатами інспекційного відвідування складено акт від 16 червня 2021 року № ДН-5113/1410/АВ, яким зафіксовано порушення позивачкою вимог статей 21 та 24 КЗпП України щодо оформлення трудових відносин із двома працівниками.
18. На підставі зазначено акта та встановлених порушень, 5 серпня 2021 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу № ДН5113/1410/АВ-ФС/156, якою на позивачку накладено штраф у розмірі 120 000 гривень.
19. Не погодившись зі спірною постановою, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
24. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2022 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково прийнятні з огляду на наступне.
26. Предметом спору у цій справі є постанова відповідача від 5 серпня 2021 року № ДН5113/1410/АВ-ФС/156 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 120 000 гривень за порушення трудового законодавства в частині допуску до роботи 2 осіб без укладення трудового договору.
27. Задовольняючи позов про скасування спірної постанови відповідача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази допуску позивачкою громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без оформлення з ними трудових договорів, тому позивачку безпідставно притягнуто до відповідальності відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України.
28. Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає таке.
29. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
30. Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
31. Згідно зі статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
32. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
33. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
34. Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
35. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
36. Постановою № 413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
За відсутності технічної можливості подання повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту засобами електронного зв`язку в електронній формі таке повідомлення подається у формі документа на папері згідно з додатком разом з копією в електронній формі.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
37. З аналізу вищевказаних норм законодавства Верховний Суд робить висновок, що трудовий договір це угоду між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), який укладається, як правило, у письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) та інші документи, передбачені законодавством, а роботодавець після укладення такого договору зобов`язаний видати наказ чи розпорядженням про прийняття працівника на роботу та повідомити територіальний орган Державної податкової служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до Постанови №413 до початку роботи найманого працівника.
38. Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
39. Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
40. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.
41. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-IV (далі - Конвенція №81) та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю від 21 серпня 2019 року №823 (чинний, на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №823).