ПОСТАНОВА
Іменем України
12 квітня 2023 року
Київ
справа №240/37093/21
адміністративне провадження №К/990/30758/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 240/37093/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ" на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Мацький Є. М., судді: Сушко О. О., Залімський І. Г.),
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ" (далі - позивач, ТОВ "ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог (т. 1 а. с. 75) просило: визнати протиправним та скасувати Розпорядження ГУ ДПС від 13 вересня 2021 року №388-р "Про анулювання ліцензії ТОВ "ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ" (далі - Розпорядження №388-р); визнати протиправними дії ГУ ДПС щодо внесення до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) відомостей (інформації) про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер: 06050414202000328; дата реєстрації: 21 лютого 2020 року, виданої ТОВ "ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ"; зобов`язати ГУ ДПС видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального відомості (інформацію) щодо анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер: 06050414202000328; дата реєстрації: 21 лютого 2020 року, виданої ТОВ "ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ", та поновити про неї інформацію (внести відомості) в цьому реєстрі.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність розпорядження ГУ ДПС про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Рішення РНБО), введеного в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року №266/2021 (далі - Указ №266/2021), оскільки така підстава не передбачена законом. Крім того, позивач зазначав, що спірного розпорядження він не отримав, а ознайомився лише після отримання відзиву від відповідача, що свідчить про те, що спірне розпорядження видане відповідачем без встановленої законом процедури прийняття такого рішення.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 18 липня 2022 року позов задовольнив повністю.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ" зареєстроване 30 березня 2001 року, номер запису: 12851200000000115, код ЄДРПОУ 31280048. Основним видом економічної діяльності є 07.29 Добування руд інших кольорових металів (т. 1 а. с. 12).
3 метою здійснення господарської діяльності позивач отримав Ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер: 06050414202000328, дата реєстрації: 21 лютого 2020 року; термін дії: з 21 лютого 2020 року до 21 лютого 2025 року, адреса місця зберігання: 12110, Житомирська область, Хорошівський район, с. Рудня-Гацьківка, вул. Івана Франка, 1-А (далі - Ліцензія № 06050414202000328).
Як зазначає позивач, він випадково дізнався з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального про те, що 13 вересня 2021 року його Ліцензію № 06050414202000328 анульовано (т. 1 а. с. 14). Про підстави анулювання Ліцензії № 06050414202000328 та наявність письмового Розпорядження № 388-р він дізнався вже після звернення до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з такого:
1) виключно Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон № 481/95-ВР) регулюються відносини, пов`язані з одержанням та анулюванням ліцензії на право зберігання пального. Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється. Частина п`ятдесята статті 15 Закону № 481/95-ВР закріплює чіткий перелік підстав, за яких може бути анульована ліцензія на право зберігання пального. Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Враховуючи, що анулювання Ліцензії № 06050414202000328 відбулося не на підставах, які визначені Законом № 481/95-ВР, суд дійшов висновку про протиправність Розпорядження №388-р;
2) зміни, внесені до Закону № 481/95-ВР, які набрали чинності з 01 січня 2022 року, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин відповідно до статті 58 Конституції України;
3) належних доказів вручення Розпорядження № 388-р позивачу у передбаченому законодавством порядку відповідач не надав. Копія рекомендованого повідомлення за треком відправлення 1001805294582 про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 49) не має відмітки про його вручення. Поряд з цим, згідно з відомостями з офіційного веб-сайту "Укрпошта" за треком відправлення 1001805294582 (т. 1 а.с.67) таке відправлення повернулось до Житомира 22 вересня 2022 року, натомість позивач зареєстрований за адресою: вул. Шевченка 1-А, смт. Іршанськ, Хорошівський район Житомирської області;
4) згідно з пунктом 532 Додатку № 2 Рішення РНБО, у ньому здійснено посилання на Спеціальний дозвіл № 3590, відповідно, за позицією позивача, санкції стосувалися анулювання чи зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, а не ліцензії на право зберігання пального. Однак, як пояснив позивач, на даний час він продовжує здійснювати свою господарську діяльність, основним видом якої є саме добування руд кольорових металів, яке здійснюється на підставі Спеціального дозволу на користування надрами № 2578 від 19 жовтня 2001 року, який наразі є чинним - не анульованим;
5) анулювання ліцензії має наслідком виключення з реєстру, однак, рішення відповідача про анулювання ліцензії реалізовано не шляхом виключення позивача з реєстру, а шляхом зазначення відомостей (дати) про анулювання ліцензії.
Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого:
1) у цій справі підлягають застосуванню норми Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII "Про санкції" (далі - Закон №1644-VII), який був прийнятий усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. Указ №266/2021, який став підставою для винесення оскаржуваного Розпорядження №388-р, є чинним і обов`язковим до виконання на території України, відповідно, оскаржуване розпорядження є правомірним, винесеним з дотриманням норм Закону №481/95-ВР та на підставі Рішення РНБО, введеного в дію Указом №266/2021;
2) та обставина, що в Указі №266/2021 визначено вид обмежувального заходу - анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, не впливає на правомірність Розпорядження №388-р, адже Указом №266/2021 надано відповідачу дискреційні повноваження, тобто діяти за певних умов на власний розсуд у межах закону.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована правильністю висновків суду першої інстанції про те, що виключно Закон № 481/95-ВР регулює спірні у цій справі правовідносини, натомість, Закон №1644-VII не може бути застосований у цій справі. Відповідно, враховуючи, що на час прийняття спірного Розпорядження №388-р Закон № 481/95-ВР не передбачав такої підстави для анулювання ліцензії на зберігання пального, як прийняття рішення РНБО, то таке розпорядження є протиправним. Звертає увагу, що зберігання пального здійснюється в межах діяльності, право на яку підтверджується Спеціальним дозволом на користування надрами № 2578 від 19 жовтня 2001 року, який не анульований, а діяльність на підставі такого дозволу здійснюється і на даний час. Натомість, за змістом Указу №266/2021 санкції у вигляді анулювання дозволу стосувалися Спеціального дозволу №3590 від 29 грудня 2004 року, який і був анульований. Крім того, згідно з частиною п`ятдесят першою статті 15 Закону № 481/95-ВР до моменту одержання суб`єктом господарювання письмового розпорядження у належний спосіб та з дотриманням встановленої законом процедури, ліцензія на право зберігання пального не вважається анульованою/недійсною. Однак, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, натомість суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки доказів отримання позивачем Розпорядження №388-р відповідач не надав. На переконання позивача, спосіб анулювання виданих ліцензій на право зберігання пального без попередження суб`єкта господарювання, тобто без дотримання визначеної статтею 15 Закон № 481/95-ВР процедури, свідчить про недотримання принципів, встановлених статтею 2 КАС України, та принципу належного урядування відповідним органом державної влади.
При обґрунтуванні доводів касаційної скарги позивач посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах з таких питань: можливість анулювання ліцензії на право зберігання пального на підставі рішення РНБО, введеного в дію відповідним Указом Президента України (застосування частини п`ятдесятої статті 15 Закону № 481/95-ВР в редакції, чинній до 01 січня 2022 року, і Закону №1644-VII); визначення моменту, з якого ліцензія вважається анульованою (питання застосування частини п`ятдесят першої статті 15 Закону № 481/95-ВР).
Ухвалою від 15 листопада 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки зазначених доводів ТОВ "ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ".
05 грудня 2022 року від ГУ ДПС надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.