ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 606/1059/22
провадження № 51-253км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022211080000077 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
Вирішено питання щодо застави, цивільного позову, речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні,зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 22 травня 2022 року приблизно о 20:30, керуючи автомобілем "Audi-80" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), будучи у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись в напрямку с. Заздрість порушив вимоги пунктів 1.5, ч. 1, 1.10, 12.1, пп. "б" п. 2.3, пп. "а" п. 2.9 та п. 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), згідно з якими він як водій не врахував дорожні умови, не обрав безпечну швидкість руху та смугу руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух і не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, а також через вживання алкогольних напоїв не був уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміни та перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, втратив контроль над управлінням автомобілем внаслідок чого з правої смуги руху виїхав поза межі проїзної частини дороги, де допустив перекидання керованого ним автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажиру автомобіля - потерпілому ОСОБА_8 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Порушення водієм ОСОБА_9 вимог вищенаведених пунктів ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками у вигляді заподіяння потерпіломутяжких тілесних ушкоджень.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2022 року змінив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_9 .
Призначив ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК із застосуванням положень ст. 69 КК у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На переконання сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу порушив засади призначення покарання визначені КК.
Зокрема, прокурор вважає помилковим посилання апеляційного суду на обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття, оскільки, на його думку, оскарження захисником вироку місцевого суду свідчить про відсутність щирого каяття у ОСОБА_7 і його небажання понести покарання за свої дії.
Зазначає про безпідставне врахування апеляційним судом думки потерпілого при призначенні засудженому покарання, адже вона не є вирішальною.
Наголошує на тому, що більшість обставин на які посилається апеляційний суд стосуються особи ОСОБА_7 і не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та не дають підстав для застосування ст. 69 КК.
На думку сторони обвинувачення, те, що ОСОБА_9 згідно зі ст. 89 КК не має судимості додатково вказує на його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
За твердженням прокурора, призначене апеляційним судом засудженому покарання у виді штрафу не виправить ОСОБА_7 і не попередить вчинення у майбутньому кримінальних правопорушень, як ним так і іншими особами.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник та потерпілий, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, наголошують на тому, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим та просять скаргу залишити без задоволення, а постановлене щодо ОСОБА_7 судове рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5, навівши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення та просили судове рішення апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, а також правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286-1 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині прокурор не оскаржує.
Доводи прокурора стосовно неправильного застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність та м`якості призначеного ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу, колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Реалізація такої мети є одним з аспектів виконання визначених у ст. 2 КПК завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, у тому числі потерпілих.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Положеннями ч. 1 ст. 69 КК (у редакції норми на момент вчинення діяння) передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.