ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 477/569/18
провадження № 51-3732км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 4 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150230001300, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Н-Дмитрівка Сахновщанського району Харківської області, жительки АДРЕСА_1, такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком, ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 на початку 2017 року, точної дати в ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не видалось можливим, знаходячись в с. Михайло-Ларине Вітовського району Миколаївської області, під приводом допомоги у знятті грошових коштів, діючи з корисливих мотивів, зловживаючи довірою, з метою подальшого обернення грошових коштів належних потерпілій ОСОБА_8 на свою користь, отримала від останньої належну їй банківську карту ПАТ КБ "Приватбанк", з кодом доступу, на яку повинна була здійснюватися одноразова грошова допомога, у зв`язку зі смертю військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7, не маючи при цьому на меті повернення грошових коштів власниці банківської карки після переведення їх в готівку.
28 листопада 2017 року відповідно до платіжного доручення від 27 листопада 2017 року №2908 потерпілій ОСОБА_8 було переведено на вищезазначену банківську картку ПАТ КБ "Приватбанк" одноразову грошову допомогу у сумі 241 666,66 грн та з урахуванням комісії зараховано 240 458,33 грн.
29 листопада 2017 року ОСОБА_7 діючи з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, не повідомивши про зарахування грошових коштів власниці зазначеної банківської картки, залучилася допомогою ОСОБА_8, який не був обізнаний про корисливі наміри останньої, та направилася до терміналу самообслуговування, розташованого за адресою: пр. Миру, 56-Б, м. Миколаїв, де використовуючи отриману раніше банківську картку ПАТ КБ "Приватбанк", використовуючи банківську платіжну картку ОСОБА_8 та пароль до неї, здійснила безготівкове переведення коштів з цієї картки на власну банківську картку цього ж банку у сумі 237 170, 98 грн.
В подальшому, того ж дня вона, продовжуючи реалізацію свого умислу, з банкомату, розташованого по вул Будівельників, 10/2 у м. Миколаєві, використовуючи банківську платіжну картку ОСОБА_8 та пароль до неї, отримала її готівкові кошти в сумі 3400 грн.
Таким чином, ОСОБА_7, діючи з корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, зловживаючи довірою потерпілої ОСОБА_8, заволоділа її грошовими коштами у загальній сумі 240 570 грн. 98 коп., що в 250 раз перевищувало на той час розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, спричинивши їй матеріальну шкоду на цю суму.
Крім цього, на початку 2017 року, ОСОБА_7 на початку 2017 року, точної дати в ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не видалось можливим, знаходячись в с. Михайло-Ларине Вітовського району Миколаївської області, під приводом допомоги у знятті грошових коштів, діючи з корисливих мотивів, зловживаючи довірою, з метою подальшого обернення грошових коштів належнихпотерпілому ОСОБА_9 на свою користь, отримала від нього належну йому банківську карту ПАТ КБ "Приватбанк" з кодом доступу, на яку повинна була здійснюватися одноразова грошова допомога, у зв`язку зі смертю військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7, не маючи при цьому на меті повернення грошових коштів власниці банківської карки після переведення їх в готівку.
28 листопада 2017 року відповідно до платіжного доручення від 27 листопада 2017 року №2909 потерпілому ОСОБА_9 було переведено на банківську картку ПАТ КБ "Приватбанк" одноразову грошову допомогу у сумі 241 666,66 грн. та з урахуванням комісії зараховано 240 458,33 грн.
29 листопада 2017 року ОСОБА_7 , діючи з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, не повідомивши про зарахування грошових коштів власнику зазначеної банківської картки, залучилася допомогою ОСОБА_8, який не був обізнаний про корисливі наміри останньої, та направилася до терміналу самообслуговування, розташованого за адресою: вул. Будівельників, 10/2 у м. Миколаїв, де використовуючи отриману раніше банківську картку ПАТ КБ "Приватбанк", належну потерпілому ОСОБА_9 та пароль до неї, перевела на власну банківську катку ПАТ КБ "Приватбанк" грошові кошти в сумі 240 186,05 грн. із зазначеної вище банківської картки, належної ОСОБА_9 .
Таким чином, ОСОБА_7 діючи з корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, не маючи наміру повернення грошових коштів, заволоділа грошовими коштами потерпілого ОСОБА_9 у великих розмірах, у сумі 240 186,05 грн., що на момент вчинення в 250 раз перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, спричинивши йому матеріальну шкоду на цю суму.
Ухвалою апеляційного суду частково задоволено апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6, вирок змінено в частині призначеного покарання та на підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на неї певні обов`язки. В решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження закрити. Зазначає, що під час судового розгляду не знайшло підтвердження наявність кримінального правопорушення та наявність в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, а наявний лише факт цивільно-правових відносин. Вказує на те, що в основу обвинувачення покладено недопустимі докази, а саме матеріали НСРД, які, на момент виконання вимог ст. 290 КПК не були відкриті стороні захисту, та відомості про які відсутні в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена та її захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Разом з тим, під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу показань:
- потерпілої ОСОБА_8, яка пояснила, що засуджена є матір`ю її померлого чоловіка - ОСОБА_7, з яким вона перебувала у шлюбі з 1997 року і до його смерті. У період з 23.02.2016 року по липень 2016 року чоловік перебував у лавах збройних сил України і приймав участь в АТО на сході України. Оскільки вона хворіла і не могла забезпечити чоловіку належний побут, то після повернення зі служби чоловік проживав у своєї матері - ОСОБА_7 . На військовій службі чоловік захворів, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Через деякий час з військової частини, де проходив службу чоловік, повідомили, що після його смерті їй, її сину та обвинуваченій будуть виплачені кошти державної допомоги сім`ї загиблого. Необхідно було зібрати документи та відкрити банківські рахунки, на які мала надійти грошова допомога. Також повідомили, що ОСОБА_7 вже була і їй роз`яснено умови отримання допомоги. 13 грудня 2016 року, після того як були оформлені банківські картки, вона передала їх ОСОБА_8 з умовою, що він отримає гроші та віддасть їй та сину, оскільки на той час вона проходила чергове лікування і не мала можливості збирати документи та відвезти їх до військової частини. Картки, разом з усіма необхідними документами вони з сином передали ОСОБА_8 біля банку, оскільки пакет документів усіх трьох осіб був необхідною умовою отримання виплати. Також вони з сином повідомили йому пін коди карток, для того щоб ОСОБА_8 міг контролювати грошові надходження та зразу після того, як надійдуть кошти, отримати їх у банкоматі та передати їй та сину. При цьому у неї не виникло жодного сумніву, що родина чоловіка не віддасть їй ці гроші. У подальшому, у грудні 2017 року, коли в черговий раз перебувала у лікарні, загубила документи та свою пенсійну банківську картку. Коли звернулась до відділення ПАТ КБ "Приватбанк", то при отриманні нової картки вона дізналася, що на їх з сином карки, які оформленні для отримання допомоги, надходили значні суми. Крім цього, з військової частини на їх адресу також надійшло повідомлення про проведення виплат одноразової допомоги. Після того як вона виписалася з лікарні, то звернулася до відділення банку де їй надали виписки руху коштів, з яких вбачалося, що грошові кошти були зняті та переведені ОСОБА_7 . Зверталась до ОСОБА_8 та засудженої з проханням повернути гроші, але гроші їй та сину не повернули. Зі слів сина ОСОБА_10 їй стало відомо, що обвинувачена обіцяла повернути йому кошти лише в сумі 50 000,00 грн. Грошові кошти були зняти протягом тижня. Вказала, що через надходження грошей, їй було відмовлено в наданні субсидії. На сьогодні відновила право на отримання субсидії лише частково;
- потерпілого ОСОБА_9, який пояснив, що після смерті батька з військової частини, де батько проходив службу, повідомили про необхідність приїхати. У військовій частині повідомили, що їм та засудженій ОСОБА_7 в рівних частках буде виплачена допомога в зв`язку зі смертю батька, а тому вони мають зібрати необхідні документи та відкрити рахунки в банку, на які вони будуть перераховані, та цей пакет документів передати до військової частини. Після цього, через 3-4 дні до них додому приїхав ОСОБА_8 та запропонував свою допомогу у зібранні всіх необхідних документів. Мати погодилася, оскільки на той час перебувала на лікуванні в лікарні, а йому було 18 років і дорослі його серйозно не сприймали. В подальшому у відділенні ПАТ КБ "Приватбанк" він та мати передали ОСОБА_8 всі необхідні документи, разом із картками. Домовленості про те, що всі гроші мають віддати бабусі також не було. Через деякий час від матері йому стало відомо, що на їх банківські карти, відкриті для отримання одноразової допомоги, надходили кошти, але на сьогодні вони зняті. Наступного, під час розмови з засудженою йому стало відомо, що всі кошти, які надходили на його та материну картки знаходяться у неї. Вона повідомила, що дасть йому 50 000 грн, а решту залишить собі, оскільки витратилась на лікування та поховання сина. Матері кошти віддавати не збирається. Зазначив, що він запропонував бабусі віддати всі кошти, або вони будуть змушені звернутися до поліції, проте остання, не заперечуючи того, що вона їх забрала, не погодилась їх повертати. Вказав, що оскільки бабуся - ОСОБА_7 є пенсіонеркою, то не володіє сучасними технологіями, а тому, на його думку, не могла зняти гроші у банкоматі без сторонньої допомоги. Вважає, що їй допомагав ОСОБА_8 ..
Крім того, суд проаналізував фактичні дані, що містяться у:
- протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 11 грудня 2017 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_8 повідомила про те, що 29 листопада 2017 року невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа належними їй грошовими коштами у сумі 240 458,00 грн;
- протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 11 грудня 2017 року, згідно з якого потерпілий ОСОБА_9 повідомив про те, що 29 листопада 2017 року невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа належними йому грошовими коштами у сумі 240 458,00 грн;
- довідці, виданої т.в.о першого заступника командира військової частини, згідно якої, ОСОБА_7 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 23 лютого 2015 року;
- свідоцтві про укладення шлюбу від 22 листопада 1997 року, згідно якого ОСОБА_8 з 22 листопада 1997 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 ;
- свідоцтві про смерть, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер;
- довідці МСЕК від 20 грудня 2016 року, згідно якої потерпіла ОСОБА_8 є інвалідом третьої групи, має низку захворювань, що підтверджується виписними епікризами;