Постанова
Іменем України
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 191/387/17
провадження № 51-2881км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6, а також засудженого ОСОБА_7 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040390000061, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, 26 грудня 2000 року вироком Херсонського обласного суду за ч. 2 ст. 17, п п. "В", "З", "Ж" ст. 93; ч. 1 ст. 101, ч. 3 ст. 117, ч. 4 ст. 117, ст. 42 КК України до 15 років позбавлення волі, покарання відбув,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6, п.13 ч.2 ст.115, ч.2, 4 ст.187, ч.2 ст.152 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за:
- ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років;
- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна;
- за п. п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна .
Строк відбування покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з моменту фактичного затримання, з 07 листопада 2016 року.
Зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання період його перебування під вартою з 07 листопада 2016 року до 15 грудня 2020 року включно.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2022 року апеляційні скарги обвинуваченого, захисника та прокурора залишено без задоволення.
На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_7 зараховано у строк відбуття покарання період попереднього ув`язнення з 07 листопада 2016 року по 23 червня 2022 року включно, з розрахунку день за два.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_7, 14 січня 2016 року в період часу з 03:00 до 08:00 години, більш точний час не встановлено, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, знаходячись між перехрестями вул. 333 Стрілецької Дивізії, вул. Стадіонна та вул. Богми в м. Синельникове Дніпропетровської області, наздогнав ОСОБА_8, підійшов до неї ззаду та накинув їй на шию мотузку. Потерпіла стала чинити опір, намагаючись звільнитися. Зрозумівши, що без застосування фізичної сили не зможе заволодіти майном ОСОБА_8, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на позбавлення життя потерпілої з метою заволодіння її майном. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, з корисливих мотивів, ОСОБА_7 обома руками почав стягувати кінці мотузки за спиною ОСОБА_8, утворивши в неї на шиї петлю та, здавлював шию потерпілої до тих пір, поки остання померла. Після цього, ОСОБА_7 заволодів майном потерпілої, а саме: мобільним телефоном марки "НТС РК 76100", грошима в сумі 1 грн.50 коп., а також копією паспорта громадянина України, студентським квитком та перепусткою до студентського гуртожитку ДНУ "імені О. Гончара" на ім`я ОСОБА_8 .
Крім того, ОСОБА_7 , 07 листопада 2016 року приблизно о 08.10 годині, ідучи по польовій дорозі в напрямку від м. Синельникове Дніпропетровської області в сторону с. Новогніде Синельниківського району Дніпропетровської області, діючи повторно, маючи умисел на вступ в статеві зносини із застосуванням фізичного насильства та на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством небезпечним для життя і здоров`я особи, підійшов до ОСОБА_9, яка теж йшла по цій дорозі та, накинув їй на шию металевий ланцюг, яким став здавлювати їй шию та, застосовуючи фізичну силу, змусив стати потерпілу на коліна та лікті. Після цього, ОСОБА_7 відібрав у потерпілої мобільний телефон "Samsung Duos 130E" та зґвалтував її. Потім, продовжуючи здавлювати шию потерпілої металевим ланцюгом, зняв з руки золоту обручку та з вух - сережки з металу білого кольору. Своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, а також матеріальну шкоду на суму 2232,67 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Зазначає, що вина засудженого за епізодом щодо потерпілої ОСОБА_8 не доведена прямими доказами.
Місцевий суд безпідставно залишив без задоволення клопотання сторони захисту про надання диску з відеозаписом обшуку за місцем проживання обвинуваченого.
Крім того, необґрунтовано відмовив у клопотанні про призначення експертизи документів потерпілої ОСОБА_8 на предмет наявності слідів.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції допущені порушення проігнорував, належним чином не перевірив доводи апеляційних скарг сторони захисту, чим порушив вимоги ст.370, 419 КПК України.
Засуджений ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі наводить аналогічні доводи щодо недослідження диску з фіксацією обшуку та відмови в призначенні експертизи документів.
Зазначає, що місцевий суд належним чином докази не дослідив, лише їх оглянув, не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_10, який підтверджував його алібі.
Вказує на те, що під час судових розглядів не був повністю ознайомлений із матеріалами справи (журналами і аудіозаписами судових засідань), чим порушено його право на захист.
Апеляційний суд, в судовому засіданні 27 лютого 2017 року, порушив його право на захист тому, що не прийняв відмову від захисника .
Посилається на невідповідність судових рішень вимогам ст.370 КПК України через їх незаконність і необгрунтованість
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7, в суді касаційної інстанції, вимоги касаційних скарг підтримали та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг сторони захисту, заперечував проти їх задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152, ч.2 ст.187 КК України, та кваліфікація його дій в цій частині, у касаційному порядку не оскаржуються.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Виходячи з цього, касаційні доводи сторони захисту про те, що вина ОСОБА_7 за епізодом вбивства потерпілої ОСОБА_8 не доведена прямими доказами, не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).
Таким чином, кримінальний процесуальний закон допускає наявність як прямих, так і не прямих доказів, та не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
Доказування ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на місце та час, характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, наслідки та інше, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність.
Статтею 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновок щодо винуватості ОСОБА_7 за п.6, п.13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України суд першої інстанції зробив на основі як прямих, так і непрямих доказів, які у своїй сукупності доводять, що інкриміновані злочини було вчинено саме засудженим.
При цьому, місцевим судом взято до уваги показання потерпілої ОСОБА_11 про те, що її дочка ОСОБА_8, в січні 2016 року перебувала в м. Синельникове Дніпропетровської області та вночі йшла в тому напрямку, де в подальшому було знайдено її труп. Підтвердила наявність у дочки речей, які були відібрані. Даними протоколів огляду підтверджено, що труп ОСОБА_8 виявлено на схилі балки, навпроти будинку 88 по вул. Богми у м. Синельникове, а також зафіксовано наявність тілесних ушкоджень, відсутність речей та іншу слідову інформацію. Висновком судової медичної експертизи встановлено, що причиною смерті ОСОБА_8 є механічна асфіксія, що розвинулася через здавлення органокомплексу шиї зашморгом. Ці відомості узгоджуються із даними протоколу слідчого експерименту із відеозаписом за участі підозрюваного ОСОБА_7, в ході якого підозрюваний показав та на місці детально розказав про механізм і обставини, за яких він, 14 січня 2016 року, мотузкою задушив ОСОБА_8, після чого заволодів її майном, а труп скинув у балку. Суд встановив, що під час слідчої дії, в присутності захисника, ОСОБА_7 не лише повідомляв відомості про факти, які мають значення для кримінального провадження, а й детально та послідовно відтворював дії та обстановку вчинення ним злочинів щодо ОСОБА_8, що зафіксовано у протоколі, заперечень та зауважень до якого він не мав.