Постанова
Іменем України
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 757/3014/18-ц
провадження № 61-9202св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Племяннікова Богдана Дементійовича та касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк", на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 липня 2021 року у складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Андрієнко А. М., Вербової І. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у січні 2018 року звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. та зареєстрований у реєстрі за № 6858.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 005/726479-KN від 16 серпня 2008 року.
31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. вчинено виконавчий напис № 6858 про стягнення невиплачених у строк відповідно до умов кредитного договору станом на 05 вересня 2017 року грошових коштів в сумі 251 712,57 доларів США, що еквівалентно 6 520 928,51 грн.
13 листопада 2017 року Печерським районний відділом держаної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
Відповідно до постанови державного виконавця від 29 листопада 2017 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності.
Вказував, що виконавчий напис вчинено з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Закону України "Про нотаріат", оскільки заборгованість на момент вчинення виконавчого напису не була безспірною.
Крім того, він протягом тривалого часу проживає на території Сполучених Штатів Америки, про що відомо як відповідачу, так і відділу державної виконавчої служби, тому він фактично не мав можливості отримати письмової вимоги від відповідача.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року, оформленою протоколом судового засідання, замінено відповідача АТ "Укрсоцбанк" на правонаступника АТ "Альфа-Банк".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 20 липня 2021 року позов задовольнив.
Визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. 31 жовтня 2017 року та зареєстрований у реєстрі за № 6858.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів на підтвердження подання нотаріусу документів, передбачених законом, які б давали можливість вчинити виконавчий напис у встановленому законом порядку, зокрема відсутні докази, які б свідчили про безспірність заборгованості. Також не надано доказів отримання позивачем вимоги відповідача.
Київський апеляційний суд постановою від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка подана від її імені та в її інтересах адвокатом Племянніковим Б. Д., залишив без задоволення. Апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишив без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 липня 2021 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно застосовано до правовідносин норми процесуального права, повно та всебічно досліджено матеріали справи та прийнято обґрунтований висновок про задоволення позову. Доводи апелянта зводяться до його незгоди з висновками суду та на законність і обґрунтованість постановленого судового рішення не впливають.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
АТ "Сенс Банк" у вересні 2022 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Племянніков Б. Д. у жовтні 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі АТ "Сенс Банк" як на підставу оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що заборгованість в повному обсязі не погашена, користування кредитними коштами продовжується, а згідно з умовами договору про надання невідновлювальної кредитної лінії проценти нараховуються банком, та, відповідно, сплачуються позичальником до дня фактичного повернення кредиту, тому банк правомірно продовжував нараховувати проценти за користування кредитними коштами.
Апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення статей 1048-1050 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17.
Також апеляційним судом порушено норми процесуального права в частині відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/4518/16.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Племянніков Б. Д. як на підставу оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди неправильно застосували норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17.
Заборгованість після 2013 року є безспірною, у зв`язку з її визнанням боржником, так само як і визнання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.
Рішення Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29 березня 2016 року є незаконним, а в силу своєї незаконності - недійсним і не створює жодних правових наслідків як для банка так і для боржника, а тому його не потрібно розглядати як один із заходів захисту чи відновлення порушених цивільних прав.
Нарахування банком процентів і пені є законним, оскільки після пред`явлення першої вимоги та вчинення першого виконавчого напису нотаріуса боржник у заяві від 10 квітня 2013 року підтвердив свої зобов`язання та їх послідуюче виконання у майбутньому, тому твердження про спірність заборгованості не відповідають дійсності.
Вчинення виконавчого напису у 2013 році не перешкоджало і не перешкоджає вчиненню нового виконавчого напису на тому самому іпотечному договорі. Законодавством не заборонено вчинення повторного виконавчого напису.
Судом першої інстанції не було надано належної оцінки питанню відсутності предмета спору.
Судами не враховано правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, згідно з якою нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.
Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 03 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ "Сенс Банк" та витребував її матеріали із Голосіївського районного суду міста Києва.
Справа № 757/3014/18-ц надійшла до Верховного Суду 25 жовтня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 31 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між АКБ СР "Укрсоцбанк", назву змінено на ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 16 вересня 2008 року укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 005/726479-KN, відповідно до умов якого відповідачу на умовах повернення, забезпеченості, строковості, платності та цільового використання надані грошові кошти в межах максимального ліміту 550 000 доларів США зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном погашення до 15 вересня 2023 року.
Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 005/726484-ІО, згідно з яким в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, та іпотечний договір № 005/726484-ІО, за яким в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_2 .
Між позивачем та відповідачем 16 липня 2009 року було укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою збільшено ліміт кредитування до 581 433,91 доларів США та встановлено кінцевий строк повернення кредиту - 15 вересня 2028 року.
Відповідно до пунктів 3.3.7, 3.3.8 кредитного договору відповідач зобов`язався здійснювати щомісячне погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом у строки та на умовах, визначених договором.
Відповідач всупереч умов договору взяті на себе зобов`язання по сплаті відсотків та погашення кредитних коштів не виконував.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. 15 лютого 2013 року вчинено виконавчий напис, згідно з яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 станом на 01 лютого 2013 у розмірі 581 433,91 доларів США за кредитом, 323 225,13 доларів США за процентами, 6 536,68 доларів США за пенею за несвоєчасне повернення кредиту, 41 340,77 доларів США за пенею за несвоєчасне повернення процентів.
Даний виконавчий напис нотаріуса перебував на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у місті Києві, ВП № 3703123.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у місті Києві Махової Д. А. від 17 грудня 2014 року повернено виконавчий документ стягувачеві на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв`язку з встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника).
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків № 1744/15 від 29 березня 2016 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором на загальну суму 24 106 493,72 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017, відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішення третейського суду щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 .
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д. О. 31 жовтня 2017 року вчинено виконавчий напис № 6858, згідно з яким на користь ПАТ "Укрсоцбанк" звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка на праві власності належить позивачу в рахунок погашення заборгованості у розмірі 251 712,57 доларів США.
Державним виконавцем Печерського РВ ДВС міста Києва ГУЮ у місті Києві Кузьмишиним Е. М. 13 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д. О. від 31 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 6858, яким на користь ПАТ "Укрсоцбанк" звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка на праві власності належить позивачу в рахунок погашення заборгованості у розмірі 251 712,57 доларів США.
На підставі виконавчого напису нотаріуса, в рамках виконавчого провадження, ДП "СЕТАМ" реалізовано квартиру АДРЕСА_2 з електронних торгів.
У зв`язку з реалізацією зазначеної квартири в рамках виконавчого провадження з електронних торгів ПАТ "Укрсоцбанк" 22 травня 2018 року отримало 2 342 499,89 грн, які були направлені банком на погашення заборгованості за процентами за період з 23 лютого 2015 року до 06 листопада 2015 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат").
Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат").
При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Згідно із статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до приписів якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.