1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

13 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 212/1077/20

провадження № 61-4462св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальне підприємство "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги "Дніпропетровської обласної ради",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2021 року у складі судді Борис О. Н. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги "Дніпропетровської обласної ради" про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у лютому 2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- скасувати наказ № 360 від 19 грудня 2019 року про переведення на посаду сестри медичної поліклініки (дільнича) диспансерного відділення № 2;

- скасувати наказ № 25-ос від 27 січня 2020 року про звільнення її на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України;

- поновити на посаді сестри медичної відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів Комунального підприємства "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги "Дніпропетровської обласної ради" (далі - КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги "Дніпропетровської обласної ради");

- стягнути з КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги "Дніпропетровської обласної ради" середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 січня 2020 року по день ухвалення рішення у справі.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона з 2005 року працювала у відповідача на посаді сестри медичної відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів.

30 жовтня 2019 року отримала повідомлення про скорочення штату та пропозицію перевестись до іншого відділення лікарні.

19 грудня 2019 року написала заяву про переведення її у диспансерне відділення № 2 лікарні та цього ж дня було видано наказ про її переведення за № 360.

Разом з тим, 23 грудня 2019 року нею було подано заяву про відкликання її згоди на переведення до диспансерного відділення № 2 з причин створення на неї адміністрацією психологічного тиску та юридичної необізнаності щодо наявності в неї переважного права на залишення на роботі, передбаченого статтею 42 КЗпП України, у зв`язку з чим вона не погоджується із наказом від 19 грудня 2019 року за № 360-ос.

14 січня 2020 року вона подала заяву про звільнення на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, а 27 січня 2020 року КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги "Дніпропетровської обласної ради" видало наказ № 25-ос про її звільнення за пунктом 1 статті 36 КЗпП України.

Не погоджується із вказаним наказом про звільнення, оскільки заява про звільнення була написана під психологічним тиском, а 23 січня 2020 року нею було подано до адміністрації закладу заяву про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін.

27 січня 2020 року вона повторно подала аналогічну заяву адміністрації закладу про відкликання власної згоди на розірвання трудового договору на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 15 листопада 2021 року позов залишив без задоволення.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що між працівником та роботодавцем існувала домовленість про звільнення за угодою сторін (погоджена сторонами заява про звільнення від 14 січня 2020 року), анулювання такої домовленості може мати місце виключно при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Після відкликання працівником своєї згоди на звільнення роботодавець не погодив таку, тому звільнення ОСОБА_1 відбулося з додержанням вимог чинного законодавства.

Також суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів чинення психологічного тиску на ОСОБА_1 з вирішення кадрових питань, пов`язаних з її переведенням на посаду сестри медичної (дільничої) диспансерного відділення № 2 та подальшого її звільнення.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2021 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не встановлена обопільна згода відповідача, як роботодавця, та позивача, як працівника, на скасування угоди про звільнення, тому позивача правомірно звільнено з роботи за згодою сторін, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також правильним є висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки частиною другою статті 235 КЗпП України передбачена можливість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише у разі винесення рішення про поновлення працівника на роботі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від ОСОБА_1 у травні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами застосовано положення статті 36 ЦПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 565/347/17, щодо питання відводу судді.

ОСОБА_1 також зазначила, що апеляційну скаргу подала безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду за його юридичною адресою, проте листом від 30 листопада 2021 року її було повідомлено про направлення апеляційної скарги на адресу Дніпровського апеляційного суду у місті Кривому Розі, оскільки згідно з рішенням зборів суддів цивільні справи з апеляційними скаргами, що надходять з, зокрема, Жовтневого районного суду Дніпропетровської області розглядає судова палата з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду з місцерозташуванням у місті Кривому Розі.

Однак, апеляційна скарга до апеляційного суду надійшла не з Жовтневого районного суду Дніпропетровської області, який розглядав справу як суд першої інстанції, тому передача апеляційної скарги суперечить рішенню зборів суддів.

Згідно з протоколом розподіл справи здійснювався лише між 3 суддями, які входять до однієї колегії, в той час як інформація щодо підстав за яких інші 12 суддів (4 колегії) не брали участі в автоматичному розподілі справи взагалі відсутні.

Представником відповідача є ОСОБА_2, яка тривалий час працювала у Апеляційному суді Дніпропетровської області, що розташований у місті Кривому Розі, у зв`язку з чим виникають сумніви щодо неупередженості суддів колегії під час розгляду апеляційної скарги, тому зазначені судді повинні бути відведені від розгляду її апеляційної скарги.

Судами також не враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16 та постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги "Дніпропетровської обласної ради" у липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її відхилити, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки визначення складу суду для розгляду справи здійснюється не за бажанням учасників справи, а в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді справи є порушенням права на справедливий суд.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій правильно встановили всі обставини справи, дослідили надані докази та надали їм правильну правову оцінку, внаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку, що переведення та звільнення позивача відбулося на законних підставах із додержанням процедури звільнення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 15 червня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Справа № 212/1077/20 надійшла до Верховного Суду 24 серпня 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Комунальне підприємство "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" (далі - КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради") 19 червня 2019 року реорганізовано у КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги "Дніпропетровської обласної ради".

Рішенням Дніпровської обласної ради від 13 грудня 2019 року назву КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" змінено на КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги "Дніпропетровської обласної ради", про що 11 січня 2020 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги "Дніпропетровської обласної ради" 30 вересня 2019 року направило до профспілкового комітету КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" повідомлення про заплановане скорочення штатних одиниць, зокрема, 3 сестер медичного відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів.

Профспілковим комітетом КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" надано згоду на скорочення штату, зокрема, 3 сестер медичних відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів. Зазначено про необхідність працевлаштування ОСОБА_1 за її бажанням, оскільки остання є одинокою матір`ю 2-х дітей віком до 14 років.

Наказом КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" від 31 жовтня 2019 року внесено зміни до штатного розпису підприємства з 01 січня 2020 року, зокрема виведено зі штатного розпису 3 ставки сестри медичної сестри відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів. За штатним розписом на 01 січня 2020 року у відділенні обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів обліковується 0,25 посади сестри медичної.

Адміністрацією медичного закладу 31 жовтня 2019 року повідомлено ОСОБА_1 про скорочення штату відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів, яке відбудеться 31 грудня 2019 року. Одночасно запропоновано ОСОБА_1, в термін до 30 грудня 2019 року ознайомитись з вакантними посадами та подати заяву до відділу кадрів щодо переведення.

Адміністрацією КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" 31 жовтня 2019 року складено акт про те, що в повідомленні про вивільнення від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 зазначено дату ознайомлення 30 жовтня 2019 року. ОСОБА_1 відмовилась виправляти описку.

Адміністрацією КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" ОСОБА_1 було запропоновано 33 вакантні посади. ОСОБА_1 погодилась на переведення на посаду сестри медичної поліклініки (дільнича) диспансерного відділення № 2.

ОСОБА_1 01 листопада 2019 року до адміністрації подано заяву про залишення її на посаді сестри медичної відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів.

Позивач скористалась своїм правом на переведення на іншу роботу в цьому ж підприємстві та 19 грудня 2019 року надала адміністрації КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" заяву про переведення її на посаду сестри медичної поліклініки (дільнична) диспансерного відділення № 2 з 02 січня 2020 року.

Наказом № 360ос від 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 переведено на посаду сестри медичної поліклініки (дільнична) диспансерного відділення № 2 з 02 січня 2020 року.

19 грудня 2019 року ОСОБА_1 надала адміністрації КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" заяву про згоду тимчасово виконувати обов`язки сестри старшої медичної відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів на період листа непрацездатності ОСОБА_3 з 02 січня 2020 року.

Наказом № 316з від 19 грудня 2019 року, на період непрацездатності сестри медичної старшої відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів ОСОБА_3 та у зв`язку з виробничою необхідністю, тимчасово, з 02 січня 2019 року призначено виконуючою обов`язки сестри медичної старшої відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів сестру медичну (дільничу) диспансерного відділення № 2 ОСОБА_1

ОСОБА_1 23 грудня 2019 року подано заяву до адміністрації про тимчасове переведення в диспансерне відділення № 2 на посаду сестри медичної (дільничої), в якій ОСОБА_1 також просила залишити її продовжувати виконувати обов`язки старшої медичної сестри відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів з 02 січня 2020 року на період непрацездатності ОСОБА_4, з подальшим звільненням за скороченням штату.

23 грудня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву до адміністрації про те, що остання просить вважати недійсною її заяву про переведення у диспансерне відділення № 2 від 19 грудня 2019 року, оскільки вона була написана нею під психологічним тиском.

27 грудня 2019 року ОСОБА_1 ознайомилась із посадовою інструкцією сестри медичної старшої відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів.

Наказом № 3з від 02 січня 2020 року внесено зміни до наказу № 316з від 19 грудня 2019 року, у зв`язку з листком непрацездатності виконуючої обов`язки сестри медичної старшої відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів ОСОБА_1, тимчасово з 02 січня 2020 року призначено виконуючою обов`язки сестри медичної старшої відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядівна період листа непрацездатності сестри медичної старшої ОСОБА_3 сестру медичну поліклініки (дільничу) диспансерного відділення № 1 ОСОБА_5

14 січня 2020 року від сестри медичної поліклініки дільничної ОСОБА_1 надійшла заява до адміністрації КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги "Дніпропетровської обласної ради" про звільнення її за згодою сторін з 27 січня 2020 року.

14 січня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву до адміністрації про звільнення у зв`язку із скороченням штату відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів та відсторонення від виконання обов`язків старшої медсестри відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів з 14 січня 2020 року. Від переводу в будь-який інший структурний підрозділ диспансеру ОСОБА_1 відмовляється з причини створення нестерпних умов для роботи внаслідок психологічного тиску на неї.

17 січня 2020 року адміністрацією було надано ОСОБА_1 відповідь за № 335 на заяву від 14 січня 2020 року, якою повідомлено про те, що на підставі наказу по закладу № 316з від 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 було призначено виконуючою обов`язки сестри медичної старшої відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів тимчасово на період листа непрацездатності сестри медичної старшої ОСОБА_3 в зв`язку з тим, що 02 січня 2020 року ОСОБА_1 повідомила завідувача відділення обов`язкових профілактичних наркологічних оглядів ОСОБА_6 про перебування на лікарняному за листком непрацездатності, комісією були прийняті матеріальні цінності та передані під звіт виконуючій обов`язки сестри медичної старшої ОСОБА_5

27 січня 2020 року ОСОБА_1 подано до адміністрації заяву про те, що вона просить вважати її заяву про звільнення за угодою сторін недійсною, оскільки остання не мала бажання звільнятись за угодою сторін. Зазначила, що при написанні вказаної заяви на неї працівниками підприємства чинився психологічний тиск та її ввели в оману стосовно підстав звільнення. Вона бажає звільнитись у зв`язку із скороченням штату.

Наказом № 25ос від 27 січня 2020 року ОСОБА_1 сестру медичну поліклініки (дільничу) диспансерного відділення № 2 звільнено 27 січня 2020 року від займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з поданням заяви ОСОБА_1 від 14 січня 2020 року.

Згідно з скриншотами з електронної програми документообігу закладу заяву ОСОБА_1 від 14 січня 2020 року, направлену засобами поштового зв`язку, адміністрацією зареєстровано в системі 28 січня 2020 року під № 841; заяву ОСОБА_1 від 27 січня 2020 року адміністрацією зареєстровано в системі 28 січня 2020 року під № 809.

27 січня 2020 року ОСОБА_1 особисто ознайомилась із наказом про звільнення № 25ос від 27 січня 2020 року, зауважень щодо його змісту не зазначила.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.


................
Перейти до повного тексту