Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 209/2838/16
провадження № 61-11073св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
боржник - ОСОБА_1,
стягувач - акціонерне товариство "Альфа-Банк",
особа, дія та рішення якої оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєва Євгенія Олександрівна,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Євгенії Олександрівни на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 липня 2022 року в складі судді Шендрика К. Л. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
Історія справи
Короткий зміст вимог скарги
29 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є. О.
Скаргу мотивував тим, що 29 жовтня 2021 року приватний виконавець відкрила виконавче провадження № 67320306 з примусового виконання виконавчого листа № 209/2838/16-ц, виданого 10 липня 2017 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", заборгованості за кредитним договором. Внаслідок відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем того ж дня прийнято й інші постанови: про арешт коштів боржника, арешт майна боржника, стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та стягнення з боржника основної винагороди.
Вказував, що прийняті виконавцем постанови підлягають скасуванню у зв`язку з порушенням приписів Закону України "Про виконавче провадження", яким (у редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа) визначено трирічний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Тому ОСОБА_1 уважав, що виконавчий лист № 209/2838/16-ц в жовтні 2021 року пред`явлено до примусового виконання з пропуском строку на його пред`явлення, що є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Заявник також зазначив, що попереднє пред`явлення стягувачем виконавчого листа до виконання в 2020 році не перервало перебіг строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки результатом такого пред`явлення стала відмова у відкритті виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, про що є помітка на виконавчому документі. Наполягав на тому, що в Законі України "Про виконавче провадження" наведено вичерпний перелік підстав переривання строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, серед якого повернення виконавчого документу без прийняття до виконання не значиться.
У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просив визнати дії приватного виконавця незаконними та скасувати прийняті ним 29 жовтня 2021 року постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів та майна боржника, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження) та стягнення з боржника основної винагороди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року, скаргу задоволено:
визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є. О. незаконними;
постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є. О., прийняті 29 жовтня 2021 року в межах виконавчого провадження № 67320306, а саме: постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника скасовано.
Суд першої інстанції в контексті положень статті 449 ЦПК України зазначив, що приватний виконавець не надала доказів надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження № 67320306 за адресою боржника, зазначеною у виконавчому документі, оскільки сам по собі супровідний лист до постанови про відкриття виконавчого провадження із зазначенням адреси боржника не є належним доказом на підтвердження факту надсилання такої постанови ОСОБА_1 та дотримання приватним виконавцем вимог частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження". Надані виконавцем копії квитанцій Укрпошти суд не визнав належними доказами надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1, оскільки при перевірці трекінгу відправлення за номерами, зазначеними у квитанціях від 30 жовтня 2021 року, на офіційному сайті Укрпошти дані про відправлення за номерами 4900093633429 та 4900093633437 відсутні, тому що не зареєстровані в системі.
Щодо розгляду скарги ОСОБА_1 по суті, то місцевий суд урахував, що згідно зі статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, та зазначив, що вказаний строк переривається в разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Разом із тим, суд зробив висновок, що пред`явленням до виконання виконавчого документа в розумінні закону є лише такі дії, які відповідають вимогам цього закону. Тому перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може перериватися не в разі будь-якого звернення із заявою про примусове виконання виконавчого документа до виконання, а такого, яке здійснене з додержанням вимог законодавства щодо форми, змісту виконавчого документа, суб`єкта його виконання тощо.
З огляду на викладене суд уважав, що строк пред`явлення виконавчого листа № 209/2838/16-ц, виданого 10 липня 2017 року Дніпровським районний судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, до виконання закінчився 10 липня 2020 року, а звернення стягувача 01 червня 2020 року до приватного виконавця не переривало строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому оскаржені постанови були прийняті в порушення вимог статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про незаконність прийнятих приватним виконавцем постанов у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження за межами установленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Доводи приватного виконавця про пропуск заявником строку на подання скарги колегія суддів відхилила, оскільки заявник скористався своїм правом на досудовий захист своїх прав шляхом подачі заяви безпосередньо до виконавчої служби, та, не отримавши задовільної відповіді, оскаржив дії державного виконавця саме через суд. Доказів отримання заявником такої відповіді або доказів отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження матеріали справи не містять.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2022 року приватний виконавець Афанасьєва Є. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просила їх скасувати як ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
пред`явлення виконавчого документа до виконання та подальше його повернення стягувачу перериває трирічний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, в зв`язку з чим відкриття виконавчого провадження та прийняття в межах нього оскаржених постанов здійснено приватним виконавцем з дотриманням вимог статті 12 Закону України "Про виконавче провадження";
скарга подана ОСОБА_1 з порушенням установленого в ЦПК десятиденного строку на звернення до суду, в зв`язку з чим приватний виконавець звернувся до суду першої інстанції з заявою про залишення скарги без розгляду, яка місцевим судом проігнорована. Вказує, що з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" направила на зазначену у виконавчому документі адресу боржника копію постанови про відкриття виконавчого провадження та інших оскаржених ним постанов, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій. Зазначає, що додала до відзиву на скаргу квитанції поштового відділення про відправлення оскаржених постанов на адресу боржника, а відсутність у трекінгу відправлень за номерами відомостей про відправлення № № 4900093633429, 4900093633437 пояснюється тим, що боржник звернувся до суду зі скаргою через 8 місяців після прийняття виконавцем постанов, у той час як відомості в трекінгу за правилами Укрпошти зберігаються протягом 6 місяців. Наполягає на тому, що строк на звернення до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця розпочинає свій відлік з моменту, коли саме боржник (а не його представник) дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. При цьому в матеріалах виконавчого провадження наявна заява боржника від 15 листопада 2021 року про зняття арешту з банківських рахунків, у якій заявник визнав те, що йому відомо про відкрите виконавче провадження. Перед написанням указаної заяви боржник неодноразово консультувався з приватним виконавцем щодо алгоритму подальших дій, зокрема з приводу зняття арешту з банківських рахунків. Зазначає, що апеляційний суд помилково вказав про вжиття боржником досудових заходів з оскарження постанов приватного виконавця, оскільки з будь-якими скаргами чи заявами до приватного виконавця в позасудовий спосіб ОСОБА_1 не звертався;
вимоги ОСОБА_1 про скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження) та про стягнення основної винагороди підлягають розгляду за правилами адміністративної юрисдикції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, а саме сплати судового збору за подання касаційної скарги.
15 грудня 2022 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02 грудня 2022 року, якою касаційну скаргу залишено без руху, приватний виконавець усунула недоліки касаційної скарги та сплатила судовий збір.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі; витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 грудня 2022 року вказано, що відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Щодо вимог скарги про визнання дій приватного виконавця незаконними та скасування постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення з боржника основної винагороди
Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) вказано, що:
"юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), і підстав для відступлення від неї не вбачається".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) зазначено, що: "імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18)".