Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 205/7567/18
провадження № 61-20892св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна, комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2021 року в складі судді Мовчан Д. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в складі колегії суддів Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна.
Позов мотивував тим, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра квартири АДРЕСА_1, що створює загрозу порушення матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування. Позивач наголошував на тому, що майно вибуло від власника поза його волею, а саме на підставі судового рішення, яке згодом було скасоване, тому квартира підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпра. За даним фактом органом досудового розслідування було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016040000000202 від 11 березня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.
Оскільки Дніпровською міською радою не вжито заходів, направлених на повернення до комунальної власності міста нерухомого майна, що вибуло із власності територіальної громади поза її волею, прокурор просив суд витребувати вказану квартиру у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Дніпра.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що спірна квартира належала територіальній громаді міста Дніпра на праві комунальної власності. Оскільки рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2016 року, на підставі якого квартира вибула з власності територіальної громади міста, було згодом скасоване, суди зробили висновок, що таке майно вибуло з власності територіальної громади без волі власника та без належних на те правових підстав.
Разом із тим, суди зазначили, що в статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Суди встановили, що:
ОСОБА_1 придбала квартиру за договором купівлі-продажу, укладеним із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . При цьому квартира належала продавцям на підставі нотаріально посвідченого договору від 04 червня 2016 року та рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2016 року, яке набуло чинності і не було скасоване у передбаченому законом порядку;
після внесення 11 березня 2016 року до ЄРДР відомостей про факт скоєння кримінального правопорушення, предметом якого є спірна квартира, органами досудового розслідування так і не було ініційовано питання щодо накладення арешту або іншого публічного обтяження на таке нерухоме майно. Через що будь-яка зацікавлена особа, навіть проявивши розумну обачливість, не могла бути проінформована про наявність спору щодо такого майна;
ОСОБА_1, набуваючи 30 березня 2018 року у володіння спірне житлове приміщення та укладаючи письмовий договір про придбання такого майна, який у свою чергу був посвідчений нотаріально з дотриманням нотаріусом вимог щодо перевірки відсутності обтяжень на таке майно, вочевидь не могла знати про те, що це майно вибуло з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра поза її волею і щодо такого майна існує відповідний спір.
За таких обставин суди вважали, що перекладення на останнього власника спірної квартири, яка жодного порушення не вчинила, наслідків бездіяльності влади та задоволення позову у цій справі матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на відповідача ОСОБА_1, що буде непропорційним втручанням у права такої особи з боку держави.
За висновками судів конструкція, за якою добросовісний набувач при вищевказаних обставинах втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку з бездіяльністю влади в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку в органу місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування у відповідача як добросовісного набувача спірного нежитлового приміщення призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, відмовляючи в задоволені позову, суди прийняли до уваги, що спірна квартира є єдиним житлом відповідачки, а тому в даному випадку втручання у право ОСОБА_1 порушить справедливий баланс інтересів, а саме: можливі позитивні наслідки вилучення у такої особи спірного майна для захисту інтересів територіальної громади не переважають дотримання прав власника ОСОБА_1, яка законним шляхом за відповідну плату добросовісно набула у власність майно, покладаючись на добросовісність дій продавця, і яка внаслідок віндикації може втратити не лише свою власність, а й єдине місце проживання, та буде вимушена самостійно шукати способи компенсації понесених нею у зв`язку із придбанням такого майна витрат.
Аргументи учасників справи
У грудні 2021 року прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди достеменно встановили, що квартира вибула з володіння територіальної громади міста Дніпра поза її волею, оскільки Дніпровська міська рада будь-яких дій з розпорядження квартирою не вчиняла, а судове рішення, на підставі якого відбулася зміна власника, було скасоване. Зазначає, що якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, то він може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами.
Вважає, що у випадку задоволення позову буде дотримано принцип справедливого балансу між загальним інтересом громади та приватним інтересом відповідачки, оскільки вона не позбавлена права пред`явити позов до продавця про відшкодування збитків. У той же час, у випадку повернення квартири до комунальної власності Дніпровська міська рада зможе передати її у користування найменш соціально захищеним категоріям громадян. Зазначає, що суди намагаються перекласти тягар вини з фізичних осіб, якими вчинено протиправні шахрайські дії, на органи державної влади.
Вказує, що Дніпровська міська рада втратила право власності на квартиру безоплатно та за відсутності своєї на те волі, що безумовно є порушенням її майнових прав, захист яких відповідає критерію "пропорційності" переслідуваних цілей.
Зазначає, що суди не надали належної оцінки тій обставині, що відповідачка придбала спірну квартиру за ціною 150 797 грн, що є значно нижчою від ринкової, а також мала змогу отримати повний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановити, що судове рішення, на підставі якого майно вперше вибуло з комунальної власності, було скасоване. Вважає, що відповідачка не вчинила жодних дій з метою ретельного дослідження походження придбаного нею майна. Вказує також, що відповідачка зареєстрована за іншою адресою, а тому висновок суду про те, що спірна квартира є її єдиним житло, не відповідає фактичним обставинам справи.
У червні 2022 року Дніпровська міська рада подала відзив на касаційну скаргу прокурора, в якому підтримала вимоги скарги та просила задовольнити з підстав, викладених у ній.
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що суди зробили правильний висновок про неможливість витребування квартири в добросовісного набувача, оскільки в разі задоволення позову на відповідачку буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Доводи прокурора про придбання нею квартири за заниженою ціною та обізнаність про наявність спору щодо квартири вважає надуманими, оскільки в договорі купівлі-продажу сторони формально зазначили ціну в розмірі 150 797 грн, проте насправді вона передала продавцям грошові кошти на суму понад 30 000 дол. США, про що була складена відповідна розписка. Вказує також, що квартира, в якій зареєстровано її місце проживання, їй не належить, а спірна квартира є її єдиним житлом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху. Виконуючи вимоги вказаної ухвали, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури усунув недоліки касаційної скарги в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У липні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року касаційне провадження поновлено.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2022 року вказано, що: "у касаційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та просить скасувати оскаржені судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року в справі № 6-1203цс15, від 24 червня 2015 року в справі № 6-251цс15, № 6-1цс15, від 21 грудня 2016 року в справі № 6-2233цс16, від 18 січня 2017 року в справі № 6-2776цс16, від 17 грудня 2014 року в справі № 6-140цс14, від 17 лютого 2016 року в справі № 6-2407цс15 та постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 522/2110/15-ц, від 05 грудня 2018 року в справі № 522/2201/15-ц, від 15 травня 2019 року в справі № 522/7636/14-ц, від 09 листопада 2021 року в справі № 466/8649/16, 12 квітня 2018 року в справі № 910/16133/16, від 06 жовтня 2021 року в справі № 205/5579/19, від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18, від 29 березня 2018 року в справі № 904/10673/16, від 30 листопада 2021 року в справі № 179/645/20, від 27 січня 2021 року в справі № 186/599/17, від 20 лютого 2019 року в справі № 916/1689/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року в справі № 911/2034/16, від 16 червня 2020 року в справі № 372/266/15, від 30 червня 2020 року в справі № 19/028-10/13, від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19, від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц".
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 08 вересня 1989 року № 486 будинок АДРЕСА_2 було визначено таким, що підлягає реєстрації за виробничим об`єднанням житлово-комунального господарства Ленінського району м. Дніпропетровська.
Квартира АДРЕСА_1 обліковується на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного підприємства Ленінського району. Згідно відповіді Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 31 травня 2018 року за даними електронної бази відсутня інформація щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2016 року визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2
06 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С. В.
Уповноваженою особою СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області 11 березня 2016 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016040000000202 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, за фактом заволодіння шляхом обману квартирою АДРЕСА_1 .
В межах указаного кримінального провадження арештів на спірну квартиру не накладено, будь-яким особам про підозру не повідомлено, обвинувальний акт до суду не направлявся.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2016 року скасовано, а ухвалою цього ж суду від 23 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без розгляду.
04 червня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1161.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2016 року квартиру АДРЕСА_1, поділено між подружжям: визнано за ОСОБА_5 2/3 частки в праві спільної власності на квартиру, а за ОСОБА_4 - 1/3 частку.
30 березня 2018 року між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л. В. та зареєстровано в реєстрі за № 580.