Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 548/168/19
провадження № 61-4921св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 червня 2020 року в складі судді Коновод О. В., постанови Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в складі колегії суддів Бондаревської С. М., Обідіної О. І., Пилипчук Л. І., додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2021 року в складі судді Самойленко Л. М. та на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в складі колегії суддів Панченка О. О., Одринської Т. В., Пікуля В. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу участі у вихованні дитини, визначеного рішенням суду у справі № 548/205/16.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 вересня 2007 року до 03 лютого 2016 року. Після розірвання шлюбу син сторін - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав разом з матір`ю за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року в справі № 548/205/16 встановлено порядок та способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 : спілкування з дитиною щовівторка та щочетверга з 17:00 до 19:00 год. за місцем проживання ОСОБА_2 ; спілкування з дитиною щосуботи з 10:00 до 17:00 год. за місцем проживання ОСОБА_2 . У визначені дні спілкування батька і сина дозволити перебування дитини з батьком в присутності матері. У визначені дні спілкування батька і сина дозволити відвідування дитячих майданчиків, парків, стадіонів, культурно-масових та розважальних заходів.
Після ухвалення зазначеного рішення суду виникли обставини, що дають підстави для зміни встановленого цим рішенням способу та порядку спілкування батька з дитиною, оскільки дитина разом з матір`ю змінили місце свого фактичного проживання.
Вказує, що позивачка разом з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, переїхала з м. Хорол Полтавської області та наразі проживає за адресою: АДРЕСА_2, в той час як ОСОБА_2 проживає у м. Хорол Полтавської області, відстань між місцями їх проживання становить близько 250 км.
Постановою державного виконавця Хорольського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 03 січня 2019 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року в справі № 548/205/16 та зобов`язано ОСОБА_1 разом з сином прибувати до державного виконавця у м. Хорол Полтавської області для виконання рішення стосовно встановлення побачень з дитиною за адресою відповідача: АДРЕСА_3 для передачі позивачу малолітнього сина на визначений, згідно рішення суду, час.
У зв`язку зі зміною місця проживання виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року у справі № 548/205/16-ц для позивачки значно ускладнилося, оскільки пов`язане з тривалими переїздами до місця проживання відповідача та потребує значних фінансових витрат. Вважає, що за таких обставин вказане судове рішення суперечить інтересам дитини, адже його фактичне виконання неможливе, а тому спосіб участі відповідача у вихованні дитини має бути змінений.
Відповідач категорично наполягає на порядку та способі участі у вихованні малолітнього сина, встановлених судовим рішенням, щодо якого ним отримано виконавчий лист та пред`явлено до примусового виконання. На будь-які прохання з приводу встановлення іншого порядку та способу участі батька у вихованні малолітнього сина ОСОБА_2 не погоджується.
За таких обставин ОСОБА_1 просила змінити спосіб участі батька - ОСОБА_2 у вихованні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначений рішенням суду у справі №548/205/16-ц, та встановити ОСОБА_2 графік побачень із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: кожного тижня в суботу або неділю, за домовленістю з матір`ю дитини, окрім днів хвороби дитини, починаючи з 10:00 год, та повертати дитину до постійного місця проживання не пізніше 17:00 год того ж дня, з правом прогулянок в межах міста Києва, Київської області, з правом відвідування дитячих розважальних закладів, враховуючи погодні умови та не порушуючи режиму харчування дитини, турбуючись про стан її здоров`я, без присутності матері.
20 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю.
Вказувала на те, що після розлучення син проживав разом з матір`ю, проте після її переїзду з м. Хорол Полтавської області до с. Крюківщина Київської області сторони не можуть дійти згоди щодо місця проживання дитини.
Зазначала, що має своє житло, працює та займається доглядом за дитиною та її вихованням. Зареєструвати місце проживання дитини за новою адресою вона не може, оскільки відповідач не надає згоди на це.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із нею.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 18 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; змінено раніше визначений спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлений судовим рішенням у справі № 548/205/16-ц наступним чином: встановлено ОСОБА_2 графік побачень із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
спілкування з дитиною щовівторка та щочетверга з 17:00 до 19:00 год за місцем проживання позивача: АДРЕСА_2 ;
спілкування з дитиною щосуботи з 10:00 до 17:00 год за місцем проживання позивача: АДРЕСА_2 ;
у визначені дні спілкування батька і сина дозволено перебування дитини з батьком без присутності матері;
у визначені дні спілкування батька і сина дозволено відвідування дитячих розважальних закладів, парків, стадіонів, культурно-масових та розважальних заходів, враховуючи погодні умови та не порушуючи режиму харчування дитини, турбуючись про стан здоров`я, без присутності матері.
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що для забезпечення нормального фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини та з метою забезпечення стабільного емоційного стану сина, йому необхідне спілкування як з матір`ю, так і з батьком. Оскільки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є малолітньою дитиною та досяг семирічного віку, у зв`язку з чим має особливий розпорядок дня, пов`язаний з харчуванням, навчальним процесом, періодами відпочинку та сну, суди вважали за можливе встановити порядок та способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина за місцем проживання дитини та позивачки АДРЕСА_2 .
Суд першої інстанції не врахував заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та не розглянув позовну вимогу про визначення місця проживання дитини, у зв`язку з чим представник ОСОБА_1 22 червня 2020 року в порядку статті 270 ЦПК України подав заяву про ухвалення додаткового рішення. 20 жовтня 2020 року справа № 548/168/19 надійшла до апеляційного суду без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 червня 2020 року.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року справу № 548/168/19 повернуто до Хорольського районного суду Полтавської області для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.
Розпорядженням голови Хорольського районного суду від 15 жовтня 2020 року у зв`язку з неможливістю утворення нового складу суду для розгляду справи згідно з протоколом про неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями Хорольського районного суду Полтавської області, справу № 548/168/19 за заявою представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд до Семенівського районного суду Полтавської області, оскільки він є найбільш територіально наближений до Хорольського районного суду Полтавської області.
Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2020 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 червня 2020 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зміни раніше визначеного способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановленого судовим рішенням у справі № 548/205/16-ц.
Постановою Полтавського апеляційного суду 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Семенівського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2020 року скасовано; справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині позовної вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини направлено для продовження розгляду до Семенівського районного суду Полтавської області.
Додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2021 року заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; ухвалено додаткове рішення у справі, а саме: визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 796 грн витрат на правничу допомогу та 768,40 грн судового збору.
При ухваленні додаткового рішення щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю суди зазначили, що наявні підстави для визначення місця проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його матір`ю ОСОБА_1, при цьому враховано вік дитини, висновки органу опіки та піклування, якими рекомендовано визначити місце проживання дитини з матір`ю та визначено спосіб участі батька в процесі виховання сина, виходили з інтересів дитини, сталих соціальних зв`язків, місця навчання, психологічного стану.
Стосовно часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у розмірі 5 796 грн, а не заявлених 12 000 грн, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, не врахував суму у 2 000 грн за консультацію щодо роз`яснення норм цивільного та цивільно-процесуального законодавства у справі про розірвання шлюбу та вартість підготовки проєкту позовної заяви у цивільній справі про зміну раніше визначеного способу участі у вихованні дитини, визначеного судовим рішенням №548/205/16-ц, у сумі 4 204 грн, оскільки при поданні позовної заяви позивачка зазначала про відсутність витрат на правову допомогу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Службу у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області як орган опіки та піклування.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для забезпечення інтересів малолітньої дитини - ОСОБА_3, саме визначення місця проживання дитини із матір`ю відповідатиме її інтересам.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга з урахуванням її уточненої редакції мотивована тим, що під час вирішення позовних вимог про зміну раніше визначеного способу участі батька у вихованні дитини, суди:
у порушення статті 171 СК України та статті 12 Конвенції Про права дитини не з`ясували думку дитини та не врахували якнайкращі інтереси дитини при задоволенні вказаних вимог ОСОБА_1 ;
не взяли до уваги, що у відповідача більш сприятливі умови для проживання та розвитку дитини у будинку за адресою: АДРЕСА_3 у порівнянні з квартирою батьків позивачки за адресою: АДРЕСА_2 ;
у порушення норм процесуального права прийняли заяву позивачки про збільшення позовних вимог, якою позивачка фактично додала нову позовну вимогу, якою змінила і предмет, і підстави позову, що не відповідає вимогам процесуального закону;
неправильно оцінили надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, у зв`язку з чим зробили неправильний висновок про наявність підстав для задоволення позову. Не звернули увагу на протиправні дії позивачки щодо незаконної зміни місця проживання дитини без надання відповідного дозволу батьком на такі дії матері. Суди не взяли до уваги обставини того, що позивачка робить усі навмисні дії для повного позбавлення дитини спілкуватися з батьком та не врахували, що позивачка не йде на контакт з заявником та не пропонує альтернативні способи спілкування з сином з урахуванням створених нею ж умов, за яких спілкування у встановлений судом рішенням спосіб стало неможливим через зміну місця проживання ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять доказів того, що позивачка виконувала рішення апеляційного суду, вона жодного разу не привезла сина у м. Хорол, в той час як відповідач постійно їздив у м. Київ для зустрічей із сином для збереження їх контакту та ніс на такі поїздки значні матеріальні витрати;
прийняли рішення, які не ґрунтуються на принципі верховенства права, не відповідають нормам СК України та практиці Верховного Суду щодо рівності прав на участь в житті дитини обох батьків, а також не відповідають інтересам дитини. Суди не вирішили спір між батьками щодо участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, а навпаки сприяли незаконним діям відповідачки та продовженню спорів між батьками;
не звернули уваги на обставини та докази, які свідчать про психологічне насилля з боку матері стосовно малолітнього сина, яке полягає у тривалій до 75 днів та багаторазовій повній ізоляції дитини від батька, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами звернень з цього приводу до поліції та виконавчої служби;
проігнорували факт перебування на розгляді в суді першої інстанції понад два роки справи № 548/228/19 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2, до ОСОБА_1 про передачу дитини в порядку частини четвертої статті 159 СК України, відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання відповідно до частини першої статті 162 СК України, яка є основною щодо цієї справи за позовом ОСОБА_1 . Вказує, що звернення до суду з указаним позовом є єдиним способом захисту інтересів батька, передбаченим спеціальним законом у випадку невиконання рішення суду щодо участі у вихованні дитини та протиправній зміні місця проживання дитини. Разом з цим судами першої та апеляційної інстанцій проігноровано клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі, яка на думку відповідача є похідною від прийняття рішення у справі № 548/228/19;
відповідно до частини першої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Станом на момент подання касаційної скарги не існує жодного рішення, яким встановлено місце проживання дитини будь з ким із батьків. Заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог подана з порушенням норм процесуального права та не може бути розглянута у цій справі. Позивачка самовільно, без згоди батька, перемістила дитину та змінила її місце проживання. З огляду на ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 146 КК України (викрадення малолітньої дитини організованою групою осіб), за його заявою порушено кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР № 12017170330000528 від 01 листопада 2017 року та перебуває на розслідуванні у ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області;
без належного обґрунтування взяли до уваги висновок Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 11 квітня 2019 року № 07-21/1203 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю - ОСОБА_1 . При цьому не надали відповідної оцінки висновку Опікунської ради при виконавчому комітеті Хорольської міської ради від 17 жовтня 2019 року про повернення дитини за місцем проживання батька;
під час розгляду справи відмовили у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судово-психологічної експертизи дитини, у зв`язку з чим відповідач, турбуючись про психологічній стан сина, надав суду висновок спеціаліста - психолога, який проігнорований судами та безпідставно не врахований;
під час розгляду справи суди не врахували висновки, викладені:
- у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2020 року в справі № 727/13989/18 щодо відсутності права в особи, з якою проживає дитина, заявляти позов про зміну остаточного рішення суду, яким встановлено порядок участі у вихованні дитини того з батьків, що проживає окремо;
- у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 725/3024/17, яким встановлено, що особа яка звертається до суду за захистом порушеного права, не має права на такий захист, якщо цією особою тривалий час не виконується остаточне рішення суду в іншій цивільній справі, чим порушує фундаментальне право зацікавленої особи (стягувана) на виконання цього ж остаточного рішення суду;
- у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2018 року у справі № 644/9094/16 та від 27 січня 2021 року у справі № 752/9697/19, згідно з якими висновок органу опіки та піклування не може мати переваги над іншими доказами для суду та не може бути оскаржений в окремому судовому процесі, а може бути визнаний необґрунтованим та відхилений судом в порядку статті 19 СК України;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16 щодо обов`язкового з`ясування думки дитини, яка може її висловити, під час розгляду питань, що зачіпають її права та інтереси;
- у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 754/14768/15-ц щодо обов`язку суду встановити, хто з батьків зможе якнайкраще забезпечити інтереси дітей, а в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення та мають перевагу над інтересами батьків;
- у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року в справі №922/404/19 щодо неправомірності під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові позовні вимоги.
У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, у яких просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін. Указує, що аргументи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, зводяться до неправильного тлумачення відповідачем норм процесуального права та переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами суду касаційної інстанції.
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду пояснення щодо змісту заперечень ОСОБА_1, у яких вказує на їх необґрунтованість та підтримує доводи своєї касаційної скарги.
У липні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду 10 лютого 2021 року, додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд не звернув увагу, що зміст заяви позивачки про збільшення позовних вимог фактично є новою позовною вимогою, що призвело до одночасної зміни предмета та підстав позову, що не передбачено процесуальним законом;
під час вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дитини суди надали однобічну оцінку доказам у справі на користь матері дитини, при цьому безпідставно не врахували докази, надані батьком;
в порушення статті 160 СК України суди попередніх інстанцій належним чином не врахували якнайкращі інтереси дитини, не встановили всі фактичні обставини справи, зокрема щодо відсутності у матері місця проживання, оскільки квартира, у якій вона проживає, належить на праві власності іншим особам, при тому, що відповідачу на праві власності належить приватний будинок, біля якого розташоване велике подвір`я, де дитина може проводити вдосталь часу на свіжому повітрі з великою кількістю іграшок;
суди під час розгляду справи не з`ясували думки дитини щодо питань, які зачіпають її права та інтереси, та безпідставно відмовили у задоволенні клопотань відповідача про виклик дитини до суду для з`ясування думки ОСОБА_3 щодо бажаного місця проживання. Також суди не врахували наданий відповідачем висновок спеціаліста психолога ОСОБА_6, яка зазначила, що син висловлює свідоме бажання проживати з батьком, обмеження у спілкуванні з яким негативно впливає на його психоемоційний стан;
судами безпідставно враховано висновок виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 10 травня 2022 року № 3/02-966, оскільки такий висновок недостатньо обґрунтований. Під час проведення засідання відповідної комісії було обмежене право відповідача на надання особистих пояснень у зв`язку з незапрошенням його на засідання комісії щодо вирішення питання визначення місця проживання дитини. Комісія виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області не встановила передбачених законодавством істотних обставин, що мають бути з`ясовані під час вирішення питання місця проживання дитини, зокрема: протиправних дій позивачки на шкоду інтересам дитини; гірших можливостей у позивачки для догляду та виховання дитини з огляду на місце та режим роботи; гірших умов для проживання, виховання та розвитку дитини за теперішнім місцем проживання позивачки; висновків спеціалістів психологів щодо негативного впливу на психоемоційний стан та розвиток дитини, обмежень у спілкуванні з батьком; бажання самої дитини проживати з батьком;
у суді апеляційної інстанції розглядала справу колегія суддів Панченко О. О., Одринська Т. В., Пікуль В. П., яким було заявлено відвід, безпідставно відхилений;
під час розгляду справи суди не врахували обставини того, що ОСОБА_1 не виконувала рішення апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року в справі № 548/205/16 та надалі без дозволу батька змінила місце проживання дитини, обмеживши батьку можливість спілкуватися з сином;
суди не забезпечили рівності батьків при вирішенні спору стосовно визначення місця проживання дитини та при розгляді цього спору надали перевагу матері, фактично наділивши її пріоритетним правом на проживання з дитиною. Також судами не було враховано діяльність відповідача у громадській організації "Батько МАЄ ПРАВО" щодо подання: позову до Уповноваженого Верховної Ради України ОСОБА_7, Київського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності Уповноваженого у зв`язку з протиправним застосуванням принципу 6 Декларації прав дитини при розгляді справ, що стосуються визначення місця проживання дитини; заяви до Генеральної прокуратури про злочин з боку колегії суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, що суперечать принципу 6 Декларації прав дитини у своєму правовому висновку у справі № 6-2445цс16 від 14 грудня 2016 року, що містить ознаки злочину, передбаченого статтею 375 КК України; скарги до Вищої Ради Правосуддя та до Громадської ради доброчесності на суддів ОСОБА_12 та ОСОБА_8, які проходили конкурс на посаду судді Верховного Суду у зв`язку з узаконенням дискримінації за ознакою статі в правовому висновку у справі № 6-2445цс від 14 грудня 2016 року;
під час розгляду відбулося порушення статей 161, 171 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ № 866; частини першої статті 12 Конвенції Про права дитини, статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, релевантних правових висновків Верховного Суду, висновків ЄСПЛ, що є джерелом права, а також частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 2, 263, 265 ЦПК України;
не встановили фактичні обставини справи щодо доцільності визначення місця проживання дитини разом з батьком, для цього у касаційній скарзі відповідач наводить таблицю порівняння умов проживання батька та матері дитини з посиланням на те, за якими умовами дитині буде краще проживати з батьком.
Рух справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачеві Карпенко С. О.
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 червня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року; касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року задоволено заяву судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Карпенко С. О. про самовідвід; касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 548/205/16 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 14 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачеві Мартєву С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; витребувано з районного суду справу № 548/205/16; зупинено дію постанови Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року до закінчення касаційного провадження; надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
23 червня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року; у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року відмовлено; надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 23 березня 2023 року № 385/0/226-23, протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2023 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Мартєва С. Ю., справу призначено судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 07 червня 2021 року вказано, що "підставами касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку); пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах); пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу)".
В ухвалі Верховного Суду 21 липня 2022 року вказано, що "підставами касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), а також пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу)".
Аналіз доводів та вимог касаційної скарги ОСОБА_2, яка подана у липні 2022 року, свідчить, що додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2021 року, залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, в частині вирішення питання про розподіл судових витрат у касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом у цій частині не переглядаються.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що постановою державного виконавця Хорольського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 03 січня 2019 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року в справі № 548/205/16 про встановлення порядку та способів участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано ОСОБА_1 відповідно до статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" як боржника прибувати разом з малолітнім сином ОСОБА_3 до державного виконавця у м. Хорол Полтавської області для виконання рішення стосовно встановлення побачень з дитиною за адресою відповідача: АДРЕСА_3, для передачі позивачу малолітнього сина у визначений судовим рішенням час.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25 вересня 2018 року № 2060 ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї, затвердженого начальником служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської райдержадміністрації від 24 січня 2019 року під час виїзду за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що квартира в дуже хорошому стані, зроблений сучасний ремонт. У квартирі дві кімнати, кухня, ванна кімната, дві лоджії. Квартира світла, простора, всі кімнати обладнані сучасними меблями. У квартирі створені необхідні умови для комфортного проживання для малолітньої дитини, багато іграшок.
Відповідно до довідки закладу дошкільної освіти № 120 Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 листопада 2018 року № 47 ОСОБА_3, 2013 року народження, відвідує ЗДО № 120 управління освіти Подільської в м. Києві державної адміністрації з 11 квітня 2018 року. Дитина доглянута, охайна, відвідує заклад регулярно без порушень режиму, оплата за харчування дитини в ЗДО здійснювалась вчасно. Забирала з закладу його мама ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки Крюківщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 04 лютого 2019 року № 30 ОСОБА_3 буде навчатися в 1 класі вказаного закладу.
Відповідно до довідки Управління житлово-комунального господарства Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 січня 2019 року № 1 ОСОБА_1 працює з 02 березня 2018 року в управлінні житлово-комунального господарства Подільського району у м. Києві державної адміністрації на посаді головного спеціаліста відділу комунального господарства.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 до голови Крюківщинської сільської ради Кріпаку А. П. від 24 жовтня 2018 року останній заперечив щодо зняття з реєстрації малолітнього сина ОСОБА_3 з адреси АДРЕСА_4 та реєстрації за адресою АДРЕСА_2 для уникнення порушення законодавства та прав дитини.
Відповідно до висновку Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 11 квітня 2019 року № 07-21/1203 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області вважає за доцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю - ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, та визначити участь батька - ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишивши уже встановлений графік спілкування з дитиною рішенням апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року за фактичним місцем проживання дитини.
Згідно висновку опікунської ради при виконавчому комітеті Хорольської міської ради від 18 червня 2019 року "Про обстеження умов проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3" встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться двоповерховий житловий будинок, який складається з трьох квартир. Будинок належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_10 . На першому поверсі будинку розміщені офісні приміщення, де здійснює свою підприємницьку діяльність ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку Опікунської ради при виконавчому комітеті Хорольської міської ради від 17 жовтня 2019 року опікунська рада при виконавчому комітеті Хорольської міської ради вирішила задовольнити заяву ОСОБА_2 і вважає доцільним повернення дитини ОСОБА_3, 2013 року народження, батьку ОСОБА_2 з можливістю їх спільного проживання у АДРЕСА_3 .
Згідно висновку психолога ОСОБА_6 від 25 жовтня 2019 року за результатами психологічного дослідження дитини ОСОБА_3 встановлено, що найближчими людьми, до яких дитина ставиться найбільш прихильно, є його батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 . Стосунки з ними характеризуються міцною прив`язаністю, найбільшою емоційною близькістю, привабливістю і значущістю для хлопчика. Спостерігається виразна ідентифікація ОСОБА_3 з батьком, наслідування його, висока довірчість та бажаність стосунків з ним, а також постійне відчуття хлопчиком дефіциту спілкування з батьком, потреба у більшій татовій участі в його житті. Ставлення ОСОБА_3 до матері ОСОБА_1 також характеризується прив`язаністю та тісним емоційним зв`язком з нею. Тобто, результати психодіагностичного дослідження ставлення ОСОБА_3 до кожного з батьків вказують на його прив`язаність до обох батьків та неприйняття хлопчиком фактичної ситуації розлучення батьків і проживання окремо від батька ОСОБА_2 . Проявляється центрованість хлопчика на стосунках у тріаді: батько ОСОБА_2, мати ОСОБА_1 та він сам - прагнення до збереження цілісності цих стосунків. Стосунки ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 також характеризуються сильною емоційною близькістю, привабливістю та значущістю для хлопчика. Останній відчуває себе заручником конфлікту між батьками, опосередковано залучений до конфлікту; не дозволяє собі демонструвати прихильність до одного із батьків під страхом зазнати негативної оцінки з боку іншого із батьків, необхідність "вибору" пригнічує дитину, перебуває у стані "конфлікту лояльності"; хлопчик міцно прив`язаний до обох батьків, потребує їх емоційної близькості і теплих стосунків; має дефіцит спілкування з батьком; батьки повинні віднайти в собі моральні сили та свідомість аби поставити на чільне місце добробут своєї дитини, її потреби й інтереси; психолог рекомендує збільшити контакт дитини із батьком, періодично проживати дитині у батька, психологічно проконсультувати кожного із батьків.