Постанова
Іменем України
11 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 320/4829/19
провадження № 61-19684св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", відповідач - ОСОБА_1,третя особа - Комунальне підприємство "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації",розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2021 року у складі судді Іваненко О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця"
в особі РФ "Придніпровська залізниця") звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1, третя особа - Комунальне підприємство "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Мелітопольське МБТІ"), про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі зведеного переліку майна Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
(далі - ДП "Придніпровська залізниця"), затвердженого Міністерством інфраструктури України 18 серпня 2015 року, вантажний двір станції Мелітополь із комплексом будівель, в тому числі і нежитлова будівля гаража на 1 автомашину станції Мелітополь за адресою: АДРЕСА_1, включений до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця".
На підставі свідоцтва про право власності від 18 вересня 2007 року
серія ССЕ № 401264 та передавального акта від 03 серпня 2015 року
у вересні 2016 року здійснено перереєстрацію права власності
за ПАТ "Укрзалізниця" на всю будівлю гаража літ. "В-1", яка складається із трьох приміщень за вказаною адресою.
14 грудня 2018 року РФ "Придніпровська залізниця" здійснила обстеження земельної ділянки щодо встановлення земельного сервітуту та перевірки права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого складено акт.
Перевірка встановила, що відповідач ОСОБА_1 займає частину нежитлової будівлі гаража на 1 автомашину літ. "В-1", а саме - приміщення № 3. До зазначеного приміщення доступ має лише ОСОБА_1, оскільки ним зведено паркан. Зі слів ОСОБА_1 це приміщення належить йому на підставі рішень Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, однак правовстановлюючі документи останній не надав.
Таким чином, дії ОСОБА_1 створюють перешкоди АТ "Укрзалізниця"
в особі РФ "Придніпровська залізниця" у здійснені прав власника, яке не може вільно користуватись приміщенням № 3 нежитлової будівлі гаража
на 1 автомашину літ. "В-1", за адресою: АДРЕСА_1, яке належить позивачу на праві власності.
Посилаючись на вищевказане, АТ "Укрзалізниця" в особі
РФ"Придніпровська залізниця" просило суд витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 приміщення № 3 нежитлової будівлі гаража на 1 автомашину літ. "В-1" за адресою: АДРЕСА_1, усунути перешкоди у користуванні приміщенням шляхом виселення ОСОБА_1 із займаного приміщення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області рішенням
від 27 квітня 2021 року у задоволенні позову АТ "Укрзалізниця"
в особі РФ "Придніпровська залізниця" відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Запорізький апеляційний суд постановою від 28 вересня 2021 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
від 27 квітня 2021 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що на зазначену будівлю відповідач набув право власності у встановленому законом порядку, тривалий час користується нею, а позивач понад 15 років не використовував спірну будівлю та не заявляв жодних вимог до відповідача щодо її звільнення. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року, АТ "Укрзалізниця" просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від: 17 грудня 2014 року
у справі № 6-140цс14, 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі
№ 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що він володіє та користується спірною будівлею на законних підставах.
Крім того, суд першої інстанції на виїзному засіданні помилково встановив, що будівлі є суміжними та підтвердив лише їх розміри, отже ці обставини не свідчать про правомірність володіння спірним приміщенням.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд своєю ухвалою від 20 січня 2022 року відкрив касаційне провадження у вищевказаній справі та витребував з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області матеріали цивільної справи
№ 320/4829/19.
Голова Верховного Суду своїм розпорядженням від 10 березня 2022 року
№ 4/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" територіальну підсудність судових справ Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області визначив за Томаківським районним судом Дніпропетровської області.
Верховний Суд своєю ухвалою від 06 вересня 2022 року направив
до Томаківського районного суду Дніпропетровської області копії матеріалів касаційного провадження № 61-19684ск21 у цивільній справі
№ 320/4829/19 за позовом АТ "Укзалізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" до ОСОБА_1, третя особа - КП "Мелітопольське МБТІ",
про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення, для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Голова Верховного Суду своїм розпорядженням від 14 вересня 2022 року
№ 49/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області" вніс зміни, зокрема, до розпорядження Голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" та визначив територіальну підсудність судових справ Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області - Комунарському районному суду міста Запоріжжя.
Томаківський районний суд Дніпропетровської області своєю ухвалою
від 05 жовтня 2022 року передав матеріали цивільної справи № 320/4829/19 за позовом АТ "Укзалізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця"
до ОСОБА_1, третя особа - КП "Мелітопольське МБТІ",
про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення, за підсудністю до Комунарського районного суду міста Запоріжжя.
Комунарський районний суд міста Запоріжжя своєю ухвалою від 01 грудня 2022 року відновив втрачене провадження у цивільній справі № 320/4829/19 (провадження № 2/937/106/21) за позовом АТ "Укрзалізниця"
в особі РФ "Придніпровська залізниця" до ОСОБА_1, третя
особа - КП "Мелітопольське МБТІ", про усунення перешкод у користуванні приміщенням.
Зазначена ухвала від 01 грудня 2022 року набрала законної сили та учасниками справи до суду апеляційної інстанції оскаржена не була.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що АТ "Українська залізниця" є юридичною особою, яка утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 "Про утворення ПАТ "Українська залізниця", в тому числі ДП "Придніпровська залізниця". Відповідно до пункту 20 статуту, товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього статуту.
На підставі зведеного переліку майна ДП "Придніпровська залізниця", затвердженого Міністерством інфраструктури України 18 серпня 2015 року, свідоцтва про право власності від 18 вересня 2007 року серія ССЕ № 401264, передавального акта від 03 серпня 2015 року, ПАТ "Укрзалізниця" на праві власності належить вантажний двір станції Мелітополь із комплексом будівель, в тому числі і нежитлова будівля гаража на 1 автомашину станції Мелітополь за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа Управління містобудування і архітектури Мелітопольської міської ради від 14 грудня 2006 року № 652 будівлям контори та майстерні (балансовий номер 0100300) був присвоєний адресний номер - АДРЕСА_1, що також підтверджується рішенням Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 13 вересня
2007 року № 199/10 про оформлення права власності на комплекс будівель та споруд, розташованих на АДРЕСА_1, за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України.
Згідно з актом обстеження земельної ділянки щодо встановлення земельного сервітуту та перевірки права власності на нерухоме майно
від 14 грудня 2018 року, проведеного РФ "Придніпровська залізниця" стосовно нерухомого майна за адресою:
АДРЕСА_1, встановлено, що ОСОБА_1 займає частину нежитлової будівлі гаража
на 1 автомашину літ. "В-1", а саме - приміщення № 3.
Спірна будівля розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з наданого викопіювання інвентарної справи - схематичного плану з технічного паспорта, під літ. "В-1" має довжину 18,10 м та ширину 9,35 м.
За відомостями КП "Мелітопольського МБТІ":
- право власності на комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на підставі свідоцтва про право власності від 18 вересня 2007 року, зазначений комплекс складається з: будівлі "А-2" загальною площею 164,7 кв. м, основною - 76 кв. м, будівлі "Б-1" - 66,7 кв. м, основною - 40,0 кв. м, будівлі "В-1" - 142,7 кв м, основною - 142,7 кв. м, та чотирьох споруд;
- право власності на комплекс будівель та споруд, розташований
за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішень Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від: 11 червня 2007 року у справі № 2-3027, 14 листопада 2007 року у справі № 2-5644, 24 березня 2008 року у справі № 2-5644, зазначений комплекс складається з: будівлі "А-1" загальною площею 61,7 кв. м, основною - 61,7 кв. м, будівлі "Б-1" - 39,1 кв. м, основною - 39,1 кв. м, будівлі "В-1" - 46 кв. м, основною - 39 кв. м, будівлі "Г-1" - 65,3 кв. м, основною - 33 кв. м, навісу "Д", будівлі "Е-1" - 83,8 кв. м,
основною - 71 кв. м, будівлі "Ж-1" - 35,8 кв. м, основною - 33,9 кв. м, будови "З-1", огорожі № 1, калитки № 2, воріт № 3.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.