ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/15043/21 (910/10070/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,
розглянув у письмовому провадженні:
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал"
на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Б.М. Поляков, судді: О.М. Остапенко, Л.Л. Гарник) від 17.01.2023 (в частині виключення частини другої резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 щодо арешту об`єкту нерухомого майна)
та касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Б.М. Поляков, судді: О.М. Остапенко, Л.Л. Гарник) від 17.01.2023
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2022
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
2) ОСОБА_1
про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
про визнання банкрутом.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 13.10.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - Боржник), ввести процедуру розпорядження майном та призначити розпорядника майна Боржника.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" звернулось із заявою про визнання кредиторських вимог до Боржника в сумі 546 709 812 грн 09 коп., утому числі і тих що забезпечені заставою майна Боржника.
1.2. 29.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" (далі - Позивач) подало позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель і споруд (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 1081,1 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Пожарського, 3, реєстраційний номер 644674280000 (далі - Об`єкт), укладеного між Боржником (Відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2), посвідченого 14.06.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., за реєстровим № 810 (далі - Договір) та про застосування наслідків недійсності Договору шляхом скасування запису про право власності № 26631637 від 14.06.2018 та рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень, індексний номер 41619558 від 14.06.2018 щодо Об`єкта.
1.3. Позов обґрунтований незаконністю Договору через його фраудаторний характер, оскільки цей правочин вчинений з відчуження Об`єкту з боку Відповідача-1 недобросовісно та зі зловживанням правами стосовно кредиторів, перед якими Боржник має дійсні зобов`язання за низкою кредитних угод, а також враховуючи відчуження Об`єкту на користь Відповідача-2 як заінтересованої особи та за явно заниженою ціною. Право вимоги у цих правовідносинах Позивач обґрунтував своїм правом кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна Боржника у справі про банкрутство, заперечувати угоди Боржника з відчуження ним майна, оскільки повернення майна у ліквідаційну масу боржника за наслідками недійсності угод з їх відчуження впливає на задоволення вимог кредиторів.
1.4. 29.09.2022 Позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на Об`єкт та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії щодо Об`єкту (реєстрації прав власності, скасування такої реєстрації, а також будь-які інші дії щодо відчуження, передачі у володіння, користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку тощо).
1.5. Заява обґрунтована високою ймовірністю здійснення відчуження Об`єкта його власницею (Відповдіачем-2), що є особою пов`язаною з особою Боржника та яка допомогла Боржнику шляхом вчинення оспорюваного правочину вивести з власності Боржника таке дороговартісне майно як Об`єкт, оскільки на спеціалізованому інтернет-ресурсі щодо ринку нерухомості виявлено оголошення від 07.07.2022 щодо продажу Об`єкта, що свідчить про спробу Відповідача-2 відчужити це майно, що унеможливить виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 05.10.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив заяву Позивача про забезпечення позову задовольнити частково: з метою забезпечення позову накласти арешт на Об`єкт та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо Об`єкту; а в іншій частині заяви відмовити.
2.2. Судове рішення мотивоване тим, що накладення арешту на спірне майно у цій справі має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів Позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову, тоді як у разі невжиття заявленого заходу забезпечення позову Позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду в разі подальшого відчуження Відповідачем-2 Об`єкта.
Разом із цим, суд дійшов висновку про недоведеність заявником необхідності встановлення заборони проведення реєстраційних дій щодо передачі спірного нерухомого майна в користування третім особам, оскільки Позивач не довів, в який спосіб та яким чином передача в користування третім особам Об`єкта ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 17.01.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив: частково задовольнити апеляційну скаргу Відповідача-2, змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2022, виключивши частину другу її резолютивної частини - щодо арешту Об`єкта, а в іншій частині цю ухвалу залишити без змін.
3.2. Судове рішення мотивоване недостатністю аргументів та доказів щодо розміщення в інтернет мережі оголошення про продаж Об`єкта для застосування такого заходу забезпечення позову як арешт, оскільки відсутні докази розміщення такого оголошення саме Відповідачем-2, а також враховуючи, що з моменту укладення Договору до його заперечення Позивачем минуло 4 роки, а до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника - 3, тоді як Відповідач-2 протягом цього часу не здійснювала відчуження Об`єкта. Також суд зазначив, що перебування Об`єкту під арештом блокує господарську діяльність Відповідача-2 і позбавляє можливості користування майном для отримання фінансової винагороди тощо, а застосовані щодо Об`єкта заборони у межах забезпечення позову, що фактично забороняють розпорядження Об`єктом, є достатнім та співмірним механізмом забезпечення ефективного юридичного захисту в цій справі.
4. Встановлені судами обставини
4.1. В інтернеті за веб-адресою https://address.ua/kiev/prodazha-ofisov-dneprovskijj-pozharskogo-56636708 (скорочене посилання: https://cutt.ly/TLos46m) розміщене оголошення від 07.07.2022 про продаж Об`єкта.
5. Короткий зміст вимог касаційних скарг
5.1. 30.01.2023 Відповідач-2 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 в частині рішення заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо Об`єкту, а також скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги Відповідача-2 щодо скасування забезпечення позову у вигляді наведених заборон, а в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.
5.2. 02.03.2023 Позивач також подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 в тій частині, якою змінено ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2022, та залишити вказану постанову апеляційного суду без змін в іншій її частині.
6. Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
6.1. Згідно з аргументами Відповідача-2 в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували положення статей 136, 137 ГПК України щодо співмірності забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, адекватності та достатності забезпечення позову, а також неналежно застосували положення статей 73-79 ГПК України щодо оцінки доказів при розгляді питання щодо забезпечення позову, внаслідок того, що було абсолютно проігноровано та не враховано актуальні правові позиції в аналогічних правовідносинах, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 910/23468/17, постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 910/23741/17 та постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 910/339/18.
Так, скаржник вказує, що звернення Позивача із позовом щодо правовідносин, які мали місце чотири роки тому, про визнання недійсним Договору, щодо якого діє презумпції правомірності та про арешт проданого за цією угодою майна, є недобросовісною поведінкою Позивача, чого суди не врахували, а врахування судами для застосування заходів забезпечення позову невідомого оголошення щодо продажу Об`єкта, яке Відповідач-2 не подавала, однак яке подане третіми особами задля її дискредитації, з приводу чого скаржницею було подано звернення до органів поліції, є врахуванням судами неналежного та недопустимого доказу у справі.
Також скаржник вказав, що суди неповно та не об`єктивно дослідили всі обставини справи.
6.2. Згідно з аргументами Позивача в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд неправильно застосував положення частини першої статті 79 у сукупності із положеннями статей 136, 137 ГПК України, висновки щодо застосування яких, що викладені в постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 (пункт 8.25), не були враховані, так як, виходячи з вірогідності доказів підстави для застосування заходів забезпечення позову у цій справі є доведеними, покладення на Позивача обов`язку доводити, що оголошення розмістила саме Відповідач-2, є надмірним тягарем доказування для Позивача, який не має цього доводити, а реалізація Об`єкта за Договором за заниженою ціною вказує на ймовірність реалізації Об`єкта знову є вищою, ніж за звичайних обставин.
Також скаржник вказав на неврахування апеляційним судом правил застосування арешту, висновки про що сформульовані у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 908/964/21 (908/2696/21), від 12.07.2022 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), згідно з якими накладення арешту на майно не блокує господарську діяльність Відповідача-2, оскільки арешт майна не позбавляє власника прав володіння та користування майном, а тому не призводить до невиправданого обмеження майнових прав.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо співвідносності, співмірності та адекватності заходів забезпечення позову
7.1. Суди встановили, що у спорі за вимогами про визнання недійсною угоди купівлі-продажу Об`єкту та про застосування наслідків недійсності цієї угоди (шляхом скасування запису про право власності Відповідача-2 на це майно та відповідного рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень) Позивач заявив вимоги про застосування заходів забезпечення позову: арешту Об`єкта та заборони відповідним органам та суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії реєстраційні дії стосовно вказаного майна; однак застосування яких заперечуються Відповідачем-2.
Отже предметом розгляду є два наведені заходи забезпечення позову, що заявлені у цій справі, на застосуванні одночасно яких наполягає Позивач, однак проти яких заперечує Відповідач-2.
7.2. Правила застосування заходів забезпечення позову регламентовані положеннями глави 10 розділу І ГПК України, зокрема статті 136-144 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
7.3. Отже інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Близькі за змістом висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
7.4. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.