ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 920/10/21 (920/868/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ТОВ "НВВЦ "Гандікап" - Бикової О.А., Бикова С.А., Тульчевської Н.В.,
АТ "Ощадбанк" - Іванісова В.С.,
ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка"- ліквідатора Жмакіної Н.В.,
ГУ ДПС у Сумській області - Іванченко Т.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" та Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023
та рішення Господарського суду Сумської області від 28.07.2022 (в частині задоволення позову)
у справі № 920/10/21 (920/868/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1) Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
2) Головне управління ДПС у Сумській області,
3) Концерн "Міські теплові мережі",
про визнання договору недійсним та витребування майна до ліквідаційної маси.
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Сумської області перебуває справа №920/10/21 про банкрутство ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", провадження у якій відкрито за заявою кредитора Головного управління ДПС у Сумській області ухвалою від 25.01.2021.
Постановою Господарського суду Сумської ʼобласті від 20.04.2021 у справі №920/10/21 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" (далі - ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", боржник), відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Жмакіну Надію Вікторівну.
ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Н. В. (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95А, загальною площею 1042,2 кв.м. від 02.08.2018, укладений між ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" (реєстровий № 2408, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В.); витребувати від ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" на користь ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" нерухоме майно: нежитлове приміщення літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95А, загальною площею 1042,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1613526123101).
Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач оцінював спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна на відповідність умовам щодо фіктивності правочину, визначеним статтею 234 ЦК України.
В обґрунтування правових підстав позовних вимог з посиланням на приписи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) статті 3 та 13 ЦК України, зазначав, що укладаючи спірний договір боржник діяв очевидно недобросовісно на шкоду кредиторам, з метою уникнення звернення стягнення на майнові активи підприємства за податковим боргом, адже здійснив продаж єдиного належного нерухомого майна - нежитлового приміщення, літ. А-5, за очевидно заниженою вартістю зацікавленій особі - ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" (далі - ТОВ "НВВЦ "Гандікап". У результаті таких дій боржник не зміг обслуговувати свої борги та став неплатоспроможним.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02.08.2018 має ознаки фраудаторного правочину - договору, що вчиняється на шкоду кредиторам.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
02.08.2018 між ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та ТОВ "НВВЦ "Гандікап" укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95 А, загальною площею 1042,2 кв. м., посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., реєстровий №2408.
За змістом п. 3 договору купівлі-продажу від 02.08.2018 за погодженням сторін продаж нежитлового приміщення, літ. А-5, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95 А, загальною площею 1042,2 кв.м. вчиняється за 60 000,00 грн. без ПДВ.
Керівник та засновник ТОВ "НВВЦ "Гандікап" Дудар О.А. станом на час вчинення оспорюваного правочину була керівником також і ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №51801408009 та № 488832518085.
На час вчинення правочину ТОВ "НВВЦ "Гандікап" та ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" мали зареєстроване одне і те ж місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд. 95 А.
12.04.2019 між ТОВ "НВВЦ "Гандікап" та АТ "Ощадбанк" в особі Запорізького обласного управління Акціонерного Товариства "Державний ощадний банк України" укладений іпотечний договір №1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. за реєстраційним №677. Предметом вказаного Іпотечного договору є нежитлове приміщення, літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95 А, загальною площею 1042,2 кв.м.
Пунктом 1.5 Іпотечного договору від 12.04.2019 визначено, що вартість нерухомого майна, що є предметом іпотеки, визначена шляхом проведення оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності і згідно Звіту про оцінку майна від 14.12.2018, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Земля Плюс 2006" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №744/18 від 18.09.2018, виданий Фондом державного майна України) становить 5700523,73 грн.
Звітом про незалежну оцінку майна № 1/09-с від 22.09.2021 (оцінювач ФОП Риженкова В.О.), наданим позивачем, вартість спірного майна станом на 02.08.2018 визначена 2 940 710 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.07.2022 позов ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. задоволено частково; визнано недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. А-5, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95А, загальною 1042,2 кв. м. від 02.08.2018, укладений між ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та ТОВ "НВВЦ "Гандікап" реєстровий № 2408, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 рішення Господарського суду Сумської області від 28.07.2022 залишено без змін.
Судові рішення з посиланням на приписи статей 1, 42, 61, 65 КУзПБ, статей 2, 5, 73, 74, 77, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240 - 241 ГПК України, статей 13, 15, 16, 203, 215, 234, 256, 388 ЦК України, обґрунтовані тим, що обставини справи, підтверджені відповідними доказами, свідчать про фраудаторність оспорюваного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам, а саме:
- боржник знав про наявність значної для підприємства заборгованості перед органом податкової служби та вчинив правочин з метою ухилення від стягнення заборгованості за рахунок єдиного нерухомого майна підприємства - нежитлового приміщення.
- сумнівно низька ціна, за яку був здійснений продаж нерухомого майна у серпні 2018 року;
- здійснення продажу спірного нерухомого майна між особами, пов`язаними відносинами контролю, вирішальний вплив на управління та господарську діяльність яких здійснює одна й та сама особа (контролер), та які є єдиним суб`єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
- укладання ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.08.2018 призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо витребування від ТОВ "НВВЦ "Гандікап" на користь позивача нерухомого майна, суди виходили з того, що нежитлове приміщення літ. А-5 за адресою: м. Запоріжжя, вул.Перемоги, б. 95А, загальною площею 1042,2 кв.м. вибуло з володіння власника за оплатним договором купівлі-продажу, отже до зазначених правовідносин не підлягають застосуванню приписи статей 387, 388 ЦК України.
Встановивши, що сторони виконали умови договору купівлі-продажу та досягли правового результату, який був обумовлений оспорюваним договором, господарські суди першої та дійшли висновку про відсутність підстав визнання його недійсним як фіктивного, за статтею 234 ЦК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
До Верховного Суду надійшли касаційні скарги ТОВ "НВВЦ "Гандікап" та Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк", в яких просять суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 28.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Н. В. в частині визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.
ТОВ "НВВЦ "Гандікап" (скаржник 1) підставами касаційного оскарження судових рішень визначено пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема статей 13, 203, 215 ЦК України, суди застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 19.10. 2016 та від 23.08.2017 у справі 306/2952/14-ц та від 09.09.2017 у справі N 359/1654/15-ц.
Скаржник 1 вважає, що застосування апеляційним судом норм права щодо фраудаторності оспорюваного договору було здійснено з порушенням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.07.2021 справа № 927/531/18 в частині необхідності встановлення обставин моменту укладання договору, а також встановлення контрагенту, з яким вчиняється оспорюваний договір.
Скаржник 1 вважає хибними висновки судів про сумнівно низьку ціну, за яку був здійснений продаж нерухомого майна у серпні 2018 року, стверджуючи, що фактично судами не було встановлено відповідність ціни продажу майна за спірним договором ринковій вартості нерухомого майна, що є однією з вагомих обставин, яка підтверджує/спростовує вимоги позивача.
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк", скаржник 2) посилається на неправильне застосування норм матеріального права, вважає, що приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.
В обґрунтування доводів та підстав касаційного оскарження скаржник 2 посилається, серед іншого, на таке:
- застосування судами статей 1, 2, 42 КУзПБ України є необґрунтованим, оскільки зазначені позивачем доводи та надані докази не підтверджують того, що правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення податкового боргу, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, а також не надано доказів того, що поведінка сторін спірних правочинів була спрямована на ухилення від виконання боржником покладених на нього зобов`язань, а продаж спірного майна призвів до неплатоспроможності боржника;
- висновки судів щодо продажу нерухомого майна за ціною, нижче ринкової, щодо завдання збитків, як підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину, не підтверджені наявними у справі доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;
- суди не встановили із достовірністю всіх обставин щодо можливого укладення оспорюваного правочину боржником із заінтересованою особою, не перевірили належним чином наведені з цього питання доводи учасників з подальшим відображенням у своїх рішеннях аргументів щодо їх врахування чи відхилення.
На думку скаржника 2, визначаючи правочин таким, що має ознак фраудаторного правочину, посилання судів на висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14- 10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17) є неможливим за відсутності належних та допустимих доказів та відсутності чітко встановлених обставин щодо предмету спору.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Ліквідатор ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" арбітражний керуючий Жмакіна Н.В. подала відзив на касаційну скаргу ТОВ "НВВЦ "Гандікап", просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на правильні висновки судів попередніх інстанцій щодо фактичних обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
ГУ ДПС у Сумській області у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "НВВЦ "Гандікап" просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанції - залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, в іншій частині судові рішення не оскаржуються. Відтак з`ясуванню підлягає питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, поданого ліквідатором боржника в межах справи про його банкрутство, в частині задоволення позову.
Як зазначено позивачем у позові, спірний договір укладено не лише всупереч положенням статті 234 ЦК України (правові наслідки фіктивного правочину), підставою для визнання недійсним спірного договору також є недотримання сторонами договору положень статей 3, 13 ЦК України, статті 42 КУзПБ, та нанесення шкоди кредиторам цим договором.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.
Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.
У правовідносинах банкрутства оспорювання правочинів боржника вчинених на шкоду кредитора врегульовано спеціальними нормами статті 42 КУзПБ, що не виключає можливості визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, колегія суддів вважає за доцільне звернутися до уточненої правової позиції судової палати для розгляду справ про банкрутство, викладеній в постанові від 28.10.2021 у справі №911/1012/13, щодо застосування статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час вирішення спорів про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, викладеної в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 № 904/7905/16.
Верховний Суд зауважив, що на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.
Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" відкрито ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.01.2021, у зв`язку з чим до спірних правовідносин вірно застосовані приписи статті 42 КУзПБ, який введено в дію з 21.10.2019, щодо обчислення строків та підстав для визнання недійсним договору, укладеного 02.08.2018, в межах трирічного строку.
Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.
Згідно з частиною 1 статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).
Відтак, положення статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.
Оцінюючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19).
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) щодо суті позовних вимог дійшла таких висновків.
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.