ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 909/1373/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
позивача - Коржан І. В. (самопредставництво), Гавриляк Б. Б. (адвокат),
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - Терлюк М. В., Косар М. Є. (адвокат),
третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 (судді: Зварич О. В. - головуючий, Гриців В. М., Малех І. Б.)
та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2022 (суддя Матуляк П. Я.)
за позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську"
до: 1. Угринівської сільської ради,
2. Фізичної особи підприємця Терлюка Михайла Васильовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Івано-Франківська міська рада
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. 24.12.2019 Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську" (далі - ОК "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську", Позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Угринівської сільської ради (далі - Рада, Відповідач-1) та Фізичної особи підприємця Терлюка Михайла Васильовича (далі - ФОП Терлюк М. В., Відповідач-2) про усунення перешкод в користуванні належною Позивачу земельною ділянкою шляхом:
- визнання недійсним рішення Угринівської сільської ради від 29.11.2008 "Про продаж земельної ділянки";
- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.01.2009, укладеного між Відповідачами, який посвідчений нотаріусом Тесменицького районного нотаріального округу Угорчак Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 187;
- визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 898618 від 19.01.2010, реєстраційний номер 011031200009, згідно з яким за ФОП Терлюком М. В. зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,0847 га, кадастровий номер 2625886801:02:010:0063.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Ради від 29.11.2008, договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №187 від 26.01.2009 та виданий на їх підставі Державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними та такими, що порушують право користування Позивача, оскільки Угринівська сільська рада передала у власність ФОП Терлюку М. В. земельну ділянку, частина якої перебувала у постійному користуванні ОК "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м.Івано-Франківську".
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2022 у справі № 909/1373/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023, відмовлено в позові ОК "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську".
2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Позивач не підтвердив належними та допустимими доказами обставини про накладення земельної ділянки Відповідача-2 на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ОК "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську", згідно з правовстановлюючими документами на ці земельні ділянки. Тому рішення Угринівської сільської ради від 29.11.2008 "Про продаж земельної ділянки", договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.01.2009 та виданий ФОП Терлюку М. В. на його підставі Державний акт про право власності на земельну ділянку не порушують прав та інтересів Позивача. При цьому суди дійшли висновку, що позовна давність застосуванню не підлягає, оскільки в даному спорі в задоволенні позову відмовлено з підстав відсутності порушених прав та інтересів Позивача.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі Позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанції висновків Верховного Суду про застосування норм статей 92, 241 Цивільного кодексу України, Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", частини четвертої статті 75, статей 73, 76, 77, 79, 98, 104, 238 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 11.12.2019 у справі №906/603/18, від 30.07.2019 у справі № 916/435/18, від 24.04.2018 у справі №916/2617/16, від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17, від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18, від 11.12.2019 у справі №320/4938/17, від 21.08.2019 у справі № 910/4292/13, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 28.03.2018 у справі №520/8073/16-ц, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, у аналогічних правовідносинах.
3.3. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник також посилається на неналежне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме: Технічної документації із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку ФОП Терлюк М. В., витягу з Єдиного державного реєстру №1006025151 стосовно ОК "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську", Статуту Позивача, Державного акта на право постійного користування № II-ІФ №002016 від 07.12.1995, витягу з Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:01:007:0104, висновку земельно-технічної експертизи №159/2386/2387/21-28 від 24.11.2021.
3.4. Крім того, на думку скаржника, місцевий і апеляційний суди встановили істотні обставини справи на підставі недопустимих доказів, а саме: Державної експертизи землевпорядної документації від 11.11.2008 № 3811/П, Генерального плану села Угринів 2006 року, рішень Тисменицької районної ради від 31.01.1998 та від 29.07.1999.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу Івано-Франківська міська рада (далі - Третя особа) просить її задовольнити в повному обсязі та скасувати оскаржувані судові рішення.
3.6. Від ФОП Терлюка М. В. також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач-2 просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін.
4. Обставини, встановлені судами
4.1. Господарськими судами встановлено, що 07.12.1995 (22.12.1995) Гаражно-будівельному кооперативу № 16 видано Державний акт серії II-ІФ №002017 15/04-000097 на право постійного користування землею площею 2,7035 га для гаражного будівництва відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 13.09.1 № 290.
Згідно з зазначеним Державним актом на право постійного користування землею межовиками Гаражно-будівельного кооперативу № 16 є Івано-Франківська міська рада та Львівська залізниця.
4.2. У пояснювальній записці № 577/1-11 від 25.07.2014 Державного підприємства ДП "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" зазначено, що проект відведення земельної ділянки Гаражно-будівельному кооперативу № 16 був розроблений за рахунок земель колгоспу "Україна" Тисменицького району і затверджений постановою РМ УРСР від 02.02.1988 № 56. Земельна ділянка виділялась кооперативу ще до того часу, коли на території області почали розроблятись проекти формування території і становлення меж сільських рад і населених пунктів.
4.3. Згідно з листом відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську від 31.03.2016 № 18-28-5555.6-759/2-16, відповідно до даних державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл між власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016 за ГБК № 16 (код ЄДРПОУ 22168622) обліковується земельна ділянка загальною площею 2,7035 га в рядку № 2.7.1 (кооперативне гаражне будівництво) шифр графи №45 (землі, що використовуються для транспорту та зв`язку) згідно із зареєстрованого та виданого державного акта на право постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, 97 від 22.12.1995.
4.4. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 381-22 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" надано дозвіл ОК "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську" на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (орієнтовна площа 2,7035 га на вул. Тролейбусна) в натурі (на місцевості) та зобов`язано виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), подати їх у встановленому порядку на затвердження.
4.5. За заявою ОК "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську" та на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002017 15/04-000097 від 22.12.1995, рішення Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 381-22 про надання дозволу на складання технічної документації, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "ГІС" в 2019 році розробило Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.06 для колективного гаражного будівництва, яка розташована в м. Івано-Франківську, вул. Тролейбусна, Івано-Франківської міської ради площею 2,1974 га, кадастровий номер 2610100000:01:007.
4.6. Зі змісту доданого до Технічної документації витягу з протоколу засідання узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів № 201 від 12.09.2019 вбачається, що розглядався лист ОК "Гаражно-будівельного кооперативу № 16", який виготовляє технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Тролейбусна, межі якої не погоджені окремими суміжними землекористувачами та власниками гаражів в кооперативі. Зазначено, що дане питання розглядається повторно за участю голови Угринівської громади, голови ОК ГБК "Довга нива", п-ця Терлюка М. В., які порушили питання щодо можливості безперешкодного користування проїздом (з боку вул. Тролейбусної) суміжними землекористувачами на вказаній території. Комісія вирішила погодити ОК "Гаражно-будівельний кооператив №16" непогоджені межі земельної ділянки на вул. Тролейбусна для обслуговування гаражів. Під час виготовлення ОК "Гаражно-будівельний кооператив №16" технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Тролейбусна, проектній землевпорядній організації взяти до уваги видані суміжним землекористувачам правовстановлюючі документи на землю, а також прийняте рішення узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів.
4.7. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-2609689962020, земельна ділянка кадастровий номер 2610100000:01:007:0104, місце розташування: м. Івано-Франківськ, вул.Тролейбусна, цільове призначення 02.06 для колективного гаражного будівництва, площею 2,1974 га зареєстрована 03.02.2020 Відділом у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 28.12.2019; ТОВ "НВП "ГІС" на праві постійного користування. Документ, що посвідчує право - Державний акт від 07.12.1995 ІІ-ІФ 002017.
4.8. У додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.02.2020 № НВ-2609689962020 - Кадастровий план земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:01:007:0104 - межівником вказано Терлюка М. В.
4.9. 27.05.2005 між Угринівською сільською радою (орендодавець) та підприємцем Терлюком Михайлом Васильовичем (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1. якого орендарю передано в оренду земельну ділянку площею 0,0847 га в с. Угринів Тисменицького району в районі ГБК №16 для влаштування пункту обслуговування автомобілів строком на 15 років.
4.10. На підставі рішення Угринівської сільської ради від 26.06.2008 ФОП Терлюку М. В. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 052195 від 28.07.2008 - пункт технічного обслуговування автомобілів в с. Угринів Тисменицького району на вул. Л. Українки, 21.
4.11. Рішенням Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 29.11.2008 "Про продаж земельної ділянки" затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки 0,0847 га, відведену для розміщення пункту з технічного обслуговування автомобілів ФОП Терлюку М. В. Затверджено ціну продажу земельної ділянки в розмірі 34 372,00 грн. Вирішено продати у власність земельну ділянку площею 0,0847 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 . Доручено сільському голові від імені сільської ради укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.
4.12. 26.01.2009 між Угринівською сільською радою (продавець) та Приватним підприємцем Терлюком М. В. (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, розміром 0,0847 га, кадастровий номер 2625886801020100063, для розміщення пункту з технічного обслуговування автомобілів.
4.13. Згідно з актом передачі № 19 від 02.02.2009 Терлюк М. В. прийняв земельну ділянку площею 0,0847 га для розміщення пункту з технічного обслуговування автомобілів в натурі за договором купівлі-продажу від 26.01.2009.
4.14. 9.01.2010 ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0847 га, згідно з яким земельна ділянка кадастровий номер 2625886801:02:010:0063 межує із землями Гаражно-будівельного кооперативу № 16, Угринівської сільської ради, ГБК "Довга нива", гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4 .
4.15. Право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку зареєстровано 17.01.2020, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №197307349 від 23.01.2020.
4.16. У висновку експерта № 159/2386/2387/21-28 від 24.11.2021, складеному за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи у справі № 909/1373/19, зазначено наступне:
"1. Має місце порушення меж землекористування, а саме на земельну ділянку, яка надана в постійне користування Обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську" площею 2,7035 га, відповідно до встановлених меж Державним актом на право постійного користування № II-ІФ № 002016 від 07.12.1995 року, Технічним звітом про встановлення зовнішніх меж землекористування гаражно-будівельного кооперативу № 16 в м. Івано-Франківську, який був здійснений у 1995 році і переобчислених координат даної земельної ділянки, що міститься в технічному звіті, до державної системи координат УСК 2000 (USK2000) та місцевої системи координат МСК 26 (MSK-26), накладається земельна ділянка з кадастровим номером 2625886801:02:010:0063 площею 0,0847 га, яка належить ОСОБА_1, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, площа даного накладення становить 0,0266 га.
2. Порушення меж земельної ділянки за кадастровим номером 2610100000:01:007:0104 площею 2,1974 за місцем розташування: м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, земельною ділянкою кадастровий номер 2625886801:02:010:0063 площею 0,0847 га, що розташована за адресою: Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н, с. Угринів, вул. Л. Українки, чи накладання даних земельних ділянок, відсутнє.".
4.17. Вважаючи, що рішення Угринівської сільської ради від 29.11.2008, договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.01.2009 та виданий на їх підставі Державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними та такими, що порушують право користування Позивача, оскільки Угринівська сільська рада передала у власність ФОП Терлюку М. В., ОК "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську" звернувся з цим позовом до суду.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОК "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську" у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. У якості підстави для подання касаційної скарги заявник посилається, зокрема, на неврахування судами попередніх інстанції висновків Верховного Суду про застосування норм статей 92, 241 Цивільного кодексу України, Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", частини четвертої статті 75, статей 73, 76, 77, 79, 98, 104, 238 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 11.12.2019 у справі №906/603/18, від 30.07.2019 у справі №916/435/18, від 24.04.2018 у справі №916/2617/16, від 19.12.2019 у справі №916/1041/17, від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 15.10.2019 у справі №908/1090/18, від 11.12.2019 у справі №320/4938/17, від 21.08.2019 у справі №910/4292/13, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 28.03.2018 у справі №520/8073/16-ц, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, у аналогічних правовідносинах.
5.4. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.5. Отже, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.6. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5.7. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
5.8. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.9. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.
5.10. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
5.11. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
5.12. Так, у справі № 906/603/18 розглядалися позовні вимоги про: 1) визнання незаконним наказу Головного управління Держгеокадастру в частині передачі до комунальної власності сільської об`єднаної територіальної громади землі сільськогосподарського призначення; 2) визнання недійсним акта приймання-передачі в частині передачі до комунальної власності сільської об`єднаної територіальної громади землі сільськогосподарського призначення; 3) визнання недійсною державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове використання: землі запасу, які не надані у користування громадянам чи юридичним особам, проведеної відділом Головного управління Держгеокадастру на підставі документації із землеустрою про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель під час землеустрою; 4) скасування записів в Державному земельному кадастрі про вказану земельну ділянку.
Наведені позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідно до наказу одного з відвідачів у вказаній справі - Головного управління Держгеокадастру та акта прийому-передачі до комунальної власності сільської об`єднаної територіальної громади передані державні землі сільськогосподарського призначення, в тому числі земельна ділянка, яка накладається та перетинається з конфігурацією Плану зовнішніх меж землекористування з земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, якою позивач у зазначеній справі користується на праві постійного користування відповідно до державного акта. При цьому позивачем не надавалася згода на вилучення частини земельної ділянки та поділ належної йому земельної ділянки, яка була надана йому на праві постійного користування, та ним не погоджувалися межі суміжних земельних ділянок при передачі до комунальної власності сільської об`єднаної територіальної громади.
Залишаючи без змін судові рішення господарських судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, Верховний Суд виходив з того, що, як встановлено судами, при передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність Головним управлінням Держгеокадастру не враховано, що ця ділянка є частиною земельної ділянки, яка передана у постійне користування позивачу згідно з державним актом, виданим сільською радою. При здійснені інвентаризації земель Головним управлінням Держгеокадастру не забезпечено контроль за здійсненням заходів з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності. Зокрема, Головним управлінням Держгеокадастру не забезпечено надання Державному підприємству "Центр державного земельного кададстру" всіх необхідних вихідних даних, передбачених пунктом 7 Порядку проведення інвентаризації земель, для здійснення такої інвентаризації, внаслідок чого у зведеному інвентаризаційному плані не відображено земельну ділянку, яка надана позивачу у постійне користування згідно з державним актом. При цьому суди попередніх інстанцій не встановили, що матеріалами справи доведено дотримання Головним управлінням Держгеокадастру вимог пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України під час поділу земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні у позивача.
Таким чином, Верховний Суд у зазначеній справі погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач є постійним користувачем земельної ділянки відповідно до державного акта, яка вважається сформованою згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр". Проте, внаслідок дій Головного управління Держгеокадастру щодо неповного з`ясування обставин при проведені інвентаризації земель державної власності, які підлягали переданню у комунальну власність сільській об`єднаній територіальній громаді, фактично сформовано нову земельну ділянку шляхом поділу існуючої ділянки, яка перебуває у постійному користуванні позивача, без його згоди, що суперечить нормам статті 186 Земельного кодексу України.