ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 807/2118/16
адміністративне провадження № К/9901/4100/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 (головуючий суддя Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини" до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини") звернулось до суду з позовом до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.02.2016 №0000082201, №0000092201 на загальну суму 1 685 605,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Мукачівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
За результатами перевірки відповідач склав акт №112/22-00/34305892 від 04.02.2016, відповідно до висновків якого позивачем порушено, зокрема, приписи підпунктів 14.1.13, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, підпункту 138.10.5 пункту 138.10, пунктів 138.2, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 1 684 222 грн, в тому числі по періодах: 2013 рік - 693 305 грн, 2014 рік - 990 917 грн; підпунктів 14.1.13, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1, підпункту 186.2.2 пункту 186.2 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено відшкодоване бюджетне відшкодування податку на додану вартість всього у сумі 55 236 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0000082201 від 23.02.2016, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1684222,00 грн та податкове повідомлення-рішення №00000092201 від 23.02.2016, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 55236,00 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 13809,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
Рішенням Державної фіскальної служби України від №16/99-99-11-01-01-25 від 01.06.2016 скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 23.02.2016 №0000082201 в частині 10362,00 грн суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток та №0000092201 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги в частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 2064,00 грн, і у відповідній частині штрафні санкції та рішення. В іншій частині вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишено в силі.
В подальшому позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до суду.
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 20.06.2017 позов задовольнив, мотивуючи тим, що правовідносини між позивачем та його контрагентами відбувались у межах укладених договорів та матеріали справи містять первинні документи, які свідчать про їх фактичне виконання сторонами, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.11.2017 рішення суду першої інстанції скасував в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2016 №0000082201 та ухвалив нову постанову про визнання протиправним і скасування вказаного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 42660,00 грн, в решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 залишив без змін.
Скасовуючи постанову Закарпатського окружного адміністративного суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані позивачем первинні документи не дають можливість ідентифікувати отримані послуги з метою оцінки їх використання у власній господарській діяльності, а також не підтверджують реальне виконання спірних договорів, а тому до витрат операційної діяльності Товариство протиправно віднесло витрати на корпоративні послуги, технічне обслуговування, рекламно-інформаційні та маркетингові послуги на загальну суму 1 631 200,00 грн.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неповне встановлення обставин справи, необ`єктивний і необґрунтований їх аналіз, внаслідок чого прийнято незаконне рішення, просить останнє скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Верховний Суд відкрив касаційне провадження.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
Касаційному перегляду підлягає постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2016 №0000082201 на суму 1 631 200,00 грн.
Так, згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 135.1 Податкового кодексу України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
За приписами підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).
У відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до вимог пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.