ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 280/1516/19
адміністративне провадження № К/9901/18988/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (головуючий суддя: Конишева О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (головуючий суддя: Божко Л.А., судді: Лукманова О.М., Дурасова Ю.В.) у справі № 280/1516/19 за позовом Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Держпраці в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
04 квітня 2019 року Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі також позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Запорізькій області (далі також відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Запорізькій області №ЗП2427/582/АВ/ТД-ФС1 від 10 січня 2019 року, якою накладено штраф у розмірі 1 116 900,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
03 серпня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 31 липня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17.12.2018 по 20.12.2018 інспектором праці Головного управління відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, у присутності начальника ОСОБА_1, проведено інспекційне відвідування філії "Бердянська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Запорізький облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
За результатами перевірки 20 грудня 2018 року складено Акт інспекційного відвідування № ЗП 2427/582/АВ.
Так, під час інспекційного відвідування позивача встановлено, що підприємством порушено вимоги, зокрема, частини 1 статті 24 КЗпП України, а саме трудові договори (оформлені наказом) з працівниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, не укладалися і повідомлення до органів фіскальної служби не подавалися.
Вказаний Акт позивач отримав 02 січня 2019 року за вх. №1.
10 січня 2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Дановським В.В., розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування від 20.12.2018 № ЗП2427/582/АВ щодо порушень ДП "Запорізький облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" складено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЗП2427/582/АВ/ТД-ФС1, відповідно до якої на позивача відповідно до статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 1116,90 тис. грн (один мільйон сто шістнадцять тисяч дев`ятсот гривень).
Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що висновок відповідача щодо наявності в цивільно-правових договорах (перелічених в акті перевірки та постанові про накладення штрафу) ознак трудового договору, вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки укладені договори передбачають надання індивідуально-визначених послуг чи виконання індивідуально-визначених робіт, а чинне законодавство не забороняє позивачу залучати фізичних осіб для отримання послуг, виконання робіт за угодами. Крім того, відповідачем порушено вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідач проти позовних вимог заперечував, у відзиву на касаційну скаргу зазначив, що висновки викладені в акті інспекційного відвідування від 20.12.2018 є обґрунтованими, а посилання позивача на відсутність в укладених угодах ознак трудового договору безпідставними.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що за цивільно-правовими договорами, які укладені між фізичними особами та уповноваженою особою позивача, мають місце трудові відносини та в порушення статті 24 КЗпП України, зазначені працівники фактично допущені до роботи без укладання трудового договору.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
За позицією скаржника, законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори на виконання певних робіт або послуг, сторони договору вільні у своєму виборі щодо оформлення відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.
Акцентує увагу на тому, що цивільно-правові договори було укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені з ними. Жодних відомостей щодо непогодження фізичних осіб з укладенням цивільно-правових договорів в акті інспекційного відвідування не було зазначено, пояснення від фізичних осіб не відбиралися. В свою чергу особи, з якими були укладені цивільно правові договори, не зверталися із скаргами до ГУ Держпраці у Запорізькій області на позивача щодо порушення їх трудових прав.
Водночас скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було встановлено факту прийняття працівників на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не встановлено факту роз`яснення позивачеві його прав і обов`язків та інформування під розписку про умови праці, наявність на робочому місце, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх випливу на здоров`я, його права та пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Скаржник вважає висновки відповідача в частині порушення вимог статті 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи найманих працівників без укладення трудового договору, необґрунтованими, оскільки з зазначеними особами були укладені цивільно-правові угоди про надання послуг.
Акцентує увагу на тому, що постановою Бердянського міськрайонного суду у Запорізькій області від 21.06.2018 закрито провадження у справі № 310/4237/18 за наслідками розгляду протоколу Головного управління Держпраці у Запорізькій області про притягнення до відповідальності начальника філії "Бердяська ДЕД" ДП "Запорізький облавтодор" ПВТ ДАК "Автомобільні дороги України" ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
З покликанням на статтю 78 КАС України зазначає, що в постанові Бердянського міськрайонного суду від 21.06.2018 встановлено, що цивільно-правові договори відповідають вимогам статей 901-907 ЦК України.
Також скаржник зазначає, що Господарським судом Запорізької області ухвалою від 07.06.2018 у справі № 908/671/18 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Запорізький Облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Вважає, що застосування штрафних санкцій в період дії мораторію є незаконним.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач, Головне управління Держпраці у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295) визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
Щодо безпосередньо виявлених порушень, які стали підставою накладення штрафу у спірних правовідносин слід зазначити таке.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.
Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.