ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 160/2379/21
адміністративне провадження № К/9901/35823/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (головуючий суддя: Златін С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року (головуючий суддя: Бишевська Н.А., судді: Добрадюк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі № 160/2379/21 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
17 лютого 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (далі також позивачі) звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також відповідач), у якому просили:
визнати протиправним рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене пунктом 12 протоколу від 03.12.2020 року № 157, про відмову в призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;
зобов`язати Міністерство оброни України призначити та виплатити у рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1, батькам померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 матроса ОСОБА_3, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому здійснюється виплата.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене пунктом 12 протоколу від 03.12.2020 № 157, про відмову в призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1, батьків померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 матроса ОСОБА_3, про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
29 вересня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 27 вересня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання судових рішень у цій справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини у цій справі.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Позивачі є батьками померлого ОСОБА_3, що підтверджується записом у свідоцтві про народження, копія якого міститься у матеріалах справи.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2019 року № 210 на момент смерті ОСОБА_3 був військовослужбовцем, копія витягу якого міститься у матеріалах справи.
Згідно із витягом з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26.05.2020 № 184 смерть матроса військової служби за контрактом ОСОБА_3,1986 р.н., причина якої не встановлена, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, … так, пов`язана з проходженням ним військової служби.
У наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 08.08.2019 № 741 "Про підсумки службового розслідування за фактом смерті матроса ОСОБА_3" вказано, що під час проведення службового розслідування ознак складу злочину за фактом смерті ОСОБА_3 не встановлено.
Також у вказаному наказі зазначено, що ОСОБА_3 з 20.05.2019 по ІНФОРМАЦІЯ_2 був відсутній на військовій службі без поважних причин, не виконуючи обов`язки військової служби.
У акті службового розслідування за фактом смерті в/ч НОМЕР_2 від 26.07.2019 вказано, що ОСОБА_3 з 20.05.2019 по ІНФОРМАЦІЯ_2 був відсутній на військовій службі без поважних причин, не виконуючи обов`язки військової служби.
За змістом акту, 27.05.2017 до військової частини НОМЕР_2 надійшла телефоном інформація на оперативного чергового військової частини НОМЕР_2 з центрального поліційного ГУНП в Миколаївській області про те, що 27.05.2019 в АДРЕСА_1 було знайдено тіло чоловіка без ознак життя. Після проведення оглядових слідчих дій та впізнанням за речами та фото місця події було попередньо впізнано матроса ОСОБА_3 . Причину смерті не встановлено із-за гниття тіла.
Рішенням засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене пунктом 12 протоколу від 03.12.2020 № 157, про відмову в призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Причина відмови: військовослужбовець на час смерті самовільно залишив частину (дані акту службового розслідування за фактом смерті в/ч НОМЕР_2 від 03.07.2019), що є адміністративним правопорушенням (стаття 172-11 КУпАП) та є кримінальним правопорушенням (стаття 407 КК України).
Командування військово-морських сил України у листі від 08.02.2021 № 154/111/743 повідомило адвоката позивачів, що інформація стосовно рішень судових (компетентних) органів про вчинення ОСОБА_3 кримінального або адміністративного правопорушення, за фактом самовільного залишення військової частини, відсутня.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
позивачі є батьками померлого матроса ОСОБА_3 ;
ОСОБА_3 помер під час проходження ним військової служби;
позивачі звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_3 про призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців;
позивачі вважають рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене пунктом 12 протоколу від 03.12.2020 № 157, про відмову в призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги протиправним, оскільки відповідачем не надано доказів того, що смерть ОСОБА_3 була пов`язана з вчиненням ним адміністративного правопорушення, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між смертю військовослужбовця та вчиненням ним адміністративного правопорушення.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення. Так, згідно акту службового розслідування за фактом смерті в/ч НОМЕР_1 від 03.07.2019 військовослужбовець на час смерті самовільно залишив військову частину, що є адміністративним правопорушенням.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин смерті військовослужбовця, а саме: протокол засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26.05.2020 № 184, не містять відомостей про обставини смерті військовослужбовця, зокрема про те, що смерть не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
За позицією суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, висновок відповідача у рішенні засідання комісії Міністерства оборони України від 03.12.2020 № 157 про відмову в призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що смерть військовослужбовця є наслідком вчиненням ним злочину або адміністративного правопорушення, є передчасним, оскільки сам факт вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення на час настання смерті не визначається як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки смерть військовослужбовця повинна бути наслідком вчиненням військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення.
Водночас судами зазначено, що висновок відповідача не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки в акті службового розслідування за фактом смерті від 03.07.2019 не вказано, що смерть військовослужбовця є наслідком вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, а зазначено лише про те, що військовослужбовець самовільно залишив військову частину, що не є підставою для відмови у призначенні грошової допомоги батькам загиблого матроса.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
За позицією скаржника, оскільки позивач не виконав вимоги Порядку 975 та не надав документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, підстав для призначення допомоги немає.
Також скаржник вважає помилковим посилання суду першої інстанції на наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 08.08.2019 № 741 "Про підсумки службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_3", оскільки матеріалами розслідування не встановлено ознак злочину за фактом смерті, тобто не встановлено насильницьких дій щодо загиблого ОСОБА_3 з боку будь-яких осіб. Цим же наказом підтверджується факт відсутності матроса ОСОБА_3 на службі без поважних причин з 20.05.2019.
Акцентує увагу на тому, що вказане рішення прийнято з посиланням на статтю 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення.
Від позивачів відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі також Закон № 2232-XII) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі також Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.