ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 161/10593/16-к
провадження № 51-3724 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року стосовно
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Горохів Волинської області,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190; ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190; ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним даних кримінальних правопорушень.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, відповідно до розпорядження міського голови № 70 від 03 березня 2015 року "Про позаштатну військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 на 2015 рік", наказу начальника управління охорони здоров`я Луцької міської ради № 19/17-3 від 04 березня 2015 року та наказу головного лікаря КЗ "Луцький центр медико-санітарної допомоги № 3" № 117-од від 10 березня 2015 року затверджено склад позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 на 2015 рік, до складу якої включено лікаря-отоларинголога КЗ "Луцький центр первинної медико-санітарної допомоги № 3" ОСОБА_6
05 листопада 2015 року о 10:50 ОСОБА_6, знаходячись у своєму службовому кабінеті КЗ "Луцького центру первинної медико-санітарної допомоги № 3", що за адресою: АДРЕСА_2, зловживаючи довірою до себе, як до члена військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2, діючи з корисливим мотивом, під час чергової зустрічі з військовозобов`язаним ОСОБА_7, який був переконаним у реальній можливості впливу ОСОБА_6 на прийняття військово-лікарської комісією рішення про визнання його непридатним до військової служби, отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 100 доларів США, що за курсом НБУ становило 2 314 грн.
У свою чергу, ОСОБА_6, не маючи наміру впливати на прийняття рішення членами військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання ОСОБА_7 непридатним до військової служби та усвідомлюючи, що такі кошти будуть ним обернені на свою користь, у такий спосіб умисно незаконно заволодів ними.
Крім того, в цей же день та час ОСОБА_6, перебуваючи на вулиці біля центрального входу до КЗ "Луцький центр первинної медико-санітарної допомоги № 3", що за адресою: вул. Стефаника, 3-а, м. Луцьк Волинської області, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на підбурення ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їхні правові наслідки, схиляв ОСОБА_7 до передачі йому грошових коштів в сумі 500 доларів США для подальшого їх надання в якості неправомірної вигоди голові позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 за вирішення питання щодо остаточного визнання його непридатним до військової служби.
Вказані дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 190; ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство); підбурювання шляхом умовлянь до давання неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:
- необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів;
- належним чином не перевірив та не спростував доводів апеляційної скарги щодо безпідставності висновку місцевого суду про визнання матеріалів слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) недопустимими доказами та наявності в діях ОСОБА_7 ознак провокації злочину;
- безпідставно констатував те, що досудове розслідування та нагляд за ним у формі процесуального керівництва здійснювались неуповноваженими на те особами, а зібрані ними докази - недопустимі, оскільки повноваження слідчих та прокурорів підтверджуються постановами про: визначення групи слідчих від 02 листопада 2015 року; призначення групи прокурорів та визначення старшого прокурора групи у кримінальному провадженні від 02 листопада 2015 року; зміну групи прокурорів та визначення старшого прокурора групи у кримінальному провадженні від 25 січня 2016 року, копії яких були додані до касаційної скарги;
- постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам КПК України.
На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_9 в інтересах виправданого ОСОБА_6 подав письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 ст. 419 КПК України визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Прокурор у поданій касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 190; ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України, постановив ухвалу з істотним порушенням вимог КПК України.
Проте Суд з цими доводами не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положенням ст. 17 КПК України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна й безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, з дотриманням вимог статей 85, 86, 87, 94 КПК України зробив аналіз доказів та дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190; ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України.