ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 461/4918/20
провадження № 51 - 12 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_7,
виправданої ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року стосовно
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженки с. Березини Радивилівського району
Рівненської області, яка мешкає за адресою:
АДРЕСА_1,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 31 грудня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, ОСОБА_8 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, ОСОБА_8, будучи начальником управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку (попередня назва - Департамент економічної політики) Львівської міської ради, тобто службовою особою органу місцевого самоврядування, у період з 26 грудня 2013 року до 31 грудня 2018 року, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, достовірно знаючи про обов`язковість вимог Методики розрахунку орендної плати за користуванням майном територіальної громади м. Львова № 897 від 07.06.2007 при розрахунку розміру орендної плати за договорами оренди, маючи реальну можливість належним чином виконувати свої обов`язки щодо забезпечення належного визначення розміру орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова, в порушення п. 2.1.3 та п. 2.1.4 зазначеної Методики при розрахунку розміру орендної плати за договорами №№ Л-9562-15, Л-11166-18, Г-9227-14, Ш-9917-15, Ш-11520-18, Г-8913-18, Ф-9517-15, Ф-10011-16, Г-10095-16, договором № Г-8456-12 (Д-15) про внесення змін до договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 17.10.2012 № Г-8456-12, договором № С-10249-16 (Д-18) про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № С-10249-16 від 25.11.2016, для частини об`єкту оренди площею 70 кв.м застосувала орендну ставку у розмірі 2% від вартості майна, а для іншої частини об`єкту оренди - 6% від вартості майна, замість застосування орендної ставки у розмірі 6% до загальної площі об`єктів оренди за вказаними договорами, що призвело до недоотримання загальним фондом міського бюджету коштів в загальній сумі 1 098 146, 85 грн.
Також в порушення вимог указаної Методики при розрахунку розміру орендної плати за договорами №№ Л-10426-17, З-8914-13, Г-9422-15, Ш-9338-15, Ш-10966-18 для частини об`єкту оренди площею 50 кв.м ОСОБА_8 застосувала орендну ставку у розмірі 2% від вартості майна, а для іншої частини об`єкту оренди - 6% від вартості майна, замість застосування орендної ставки у розмірі 6% до загальної площі об`єктів оренди за вказаними договорами, що призвело до недоотримання загальним фондом міського бюджету коштів в сумі 90 901,84 грн.
Таким чином загальний фонд міського бюджету недоотримав кошти на загальну суму 1 189 048, 69 грн, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з виправдувальним вироком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8, не здійснив належного аналізу зібраних у справі доказів та підстав для виправдання обвинуваченої в інкримінованому злочині. Вказує на те, що вирок суду ґрунтується на суперечливих висновках, яким апеляційний суд не надав належної оцінки.
Зокрема, поза належною увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що на час, охоплений ревізією, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 "Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу", яким Фонду Державного майна України були надані повноваження давати роз`яснення з питань застосування методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 253 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 04 жовтня 1995 року № 786". Проте ОСОБА_8 продовжувала користуватись роз`ясненнями Фонду для здійснення розрахунку орендної плати.
Показаннями допитаних в суді першої інстанції свідків, на думку прокурора, жодним чином не підтверджується факт правильності застосування ставок орендної плати.
Зазначає пробезпідставність висновків суду щодо того, що до повноважень ОСОБА_8 не входило обов`язку проведення розрахунку орендної плати та застосування ставок орендної плати, та що стороною обвинувачення не доведено факту недоотримання загальним фондом міського бюджету коштів в сумі 1 189 048,69 грн.
Суд апеляційної інстанції не перевірив і не спростував викладених в апеляційній скарзі доводів прокурора і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, оскільки вона не містить вичерпних відповідей на питання, порушені прокурором у скарзі.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисники та виправдана заперечили проти касаційної скарги прокурора, просили залишити її без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_8 - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК Українивизначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; при цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами статей 370, 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.