ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 190/411/19
Провадження № 51-1141км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 04 січня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня
2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого
ч. 1 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року стосовно ОСОБА_7 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 липня
2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та виправдано за недоведеністю його винуватості.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 04 січня 2023 року
вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 липня
2021 року стосовно ОСОБА_7 скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1
ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Ухвалено строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК ухвалено зарахувати в строк призначеного покарання строк перебування під вартою ОСОБА_7 з 25 січня 24 червня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За обставин, детально викладених у вироку апеляційного суду, ОСОБА_7 визнано винуватими у тому, що він 20 січня 2019 року близько 18:50, повторно, перебуваючи на пероні залізничного вокзалу станції Ерастівка в с. Вишневе П`ятихатського району Дніпропетровської області, підійшов до будівлі залізничного вокзалу, де перебував ОСОБА_8, та на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків наніс чотири удари кулаком правої руки, а також один удар металевими плоскогубцями в область голови ОСОБА_8, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження.
Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження стосовно підзахисного. Захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції не розглянув та не ухвалив рішення за поданим стороною захисту клопотанням про визнання доказів неналежними та недопустимими, адже в оскаржуваному вироку в мотивувальній та резолютивній частинах відсутні відомості про розгляд цього клопотання.
Вказує, що суд в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК частково відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про дослідження доказів, які були предметом доказування в суді першої інстанції, внаслідок чого були обмежені права
ОСОБА_7, зокрема передбачені ст. 22 КПК. Так, зазначає, що колегія суддів апеляційного суду відмовила у прослуховуванні звукозаписів судових засідань у суді першої інстанції, під час яких були допитані потерпілий ОСОБА_8, експерт
ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_10, що позбавило сторону захисту можливості перевірити достовірність показань цих учасників, оскільки, як стверджує захисник, останні змінювали свої показання на всіх попередніх стадіях кримінального провадження.
Стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції мають істотні суперечності, при цьому не наводить обґрунтованих доводів у чому вони полягають.
Наголошує, що в ході дослідження письмових джерел доказів судом апеляційної інстанції взято до уваги долучену прокурором копію інформації про рух приміських поїздів, яка підписана не уповноваженою особою, що викликає сумніви у достовірності цього доказу. Також зазначає, що ця інформація не відкривалася стороні захисту у порядку ст. 290 КПК.
Крім того, захисник посилається на те, що суд апеляційної інстанції послався як на доказ винуватості ОСОБА_7 на фактичні дані, що містяться у протоколах слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_8, однак зазначає, що цей суд безпідставно не взяв до уваги те, що вказані слідчі дії були проведені не на фактичному місці події, а у службовому кабінеті відділу поліції, а також те, що показання свідка ОСОБА_10 не відповідають обставинам, зазначеним у слідчому експерименті.
Також захисник не погоджується з наданою апеляційним судом оцінкою фактичних даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 20 січня 2019 року, в якому, зокрема, зафіксовано пляму бурого кольору схожу на кров.
Крім того скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції в порушення приписів Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав доводи, викладені у його касаційній скарзі та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та прокурора, обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини, на які посилається в касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції, зокрема, щодо відповідності слідів крові, зафіксованої у протоколі огляду місця події, показанням свідків та потерпілого, а також письмовим джерелам доказів.
Так, свої висновки щодо доведеності винуватості засудженого апеляційний суд обґрунтував показаннями, наданими самим ОСОБА_7, який хоча і не визнав своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, за вказаних у вироку фактичних обставин, однак не заперечував наявності конфлікту між ним та потерпілим, під час якого він завдав останньому одного удару в обличчя, внаслідок чого побачив у нього на губі чи біля носу кров.
Крім того, колегія суддів, обґрунтовано спростувала доводи сторони захисту про те, що тяжкі тілесні ушкодження були завдані потерпілому не на території станції "Ерастівка" під час конфлікту з ОСОБА_7, а після його закінчення, іншими особами поблизу магазину, про що також, на думку сторони захисту, свідчать показання свідка ОСОБА_13 . Так, апеляційний суд послався на показання потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10, які без будь-яких сумнівів стверджували, що саме ОСОБА_7 завдавав численних ударів руками по голові потерпілого, а потім завдав удару в ліву частину голови ОСОБА_8 плоскогубцями, після чого, як зазначала ОСОБА_10, потерпілий впав та біля його голови було видно сліди крові.
Свідок ОСОБА_14 також підтвердила в ході апеляційного розгляду, що між засудженим та потерпілим відбулася бійка, яку вона бачила не у повному обсязі, однак зазначила, що ОСОБА_7 бив ОСОБА_8 кулаками, а після завершення бійки побачила, що потерпілий лежить на землі, та біля його голови були сліди крові.
На підставі вищевказаних фактичних обставин, встановлених апеляційним судом, колегія суддів також обґрунтовано спростувала фактичні дані, що містяться у показаннях свідка ОСОБА_11, яка стверджувала, що не бачила бійки між засудженим та потерпілим, а також свідка ОСОБА_12, яка не бачила слідів крові на потерпілому та землі.
У цьому аспекті Верховний Суд зазначає про неспроможність доводів касаційної скарги захисника, що суд апеляційної інстанції в порушення приписів КПК не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оскільки, як вбачається з вищевказаного, останнім було надано оцінку.
Також, апеляційний суд, відкидаючи версію сторони захисту про непричетність ОСОБА_7 до завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, і що саме ця версія, на думку сторони захисту, ніби-то підтверджується показаннями свідка ОСОБА_13, зазначив, що згідно з показаннями цього свідка ОСОБА_8 прийшов до магазину з боку вокзалу. При цьому ОСОБА_13 не повідомляв, що потерпілому було завдано тілесних ушкоджень у якомусь конкретному місці, а тому його показання не вказують на отримання ОСОБА_8 тілесних ушкоджень біля магазину.
Наведені судом апеляційної інстанції показання підтверджуються сукупністю досліджених інших доказів, зокрема, фактичними даними, що містяться у письмових джерелах доказів, а саме:
- у протоколі огляду від 20 січня 2019 року, згідно з яким на пероні станції "Ерастівка" в с. Вишневе виявлено пляму рідини бурого кольору, а також на відстані трьох метрів від вокзалу чоловічу шапку та почату пачку цигарок, поверхня якої вкрита рідиною бурого кольору;