Постанова
Іменем України
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 301/1229/20
провадження № 51-440 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі ОСОБА_4,
за участю прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020070100000356, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Арданово, Іршавського району, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього на підставі ч.1 ст. 76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді особистого зобов`язання залишено до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання про процесуальні витрати, речові докази та щодо арешту майна у кримінальному провадженні.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року вищевказаний вирок залишено без змін.
За вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 18 квітня 2020 року о 07 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки "SKODA Octavia", державний номерний знак " НОМЕР_1", де на передньому пасажирському сидінні автомобіля перебував ОСОБА_8, а на задньому сидінні - ОСОБА_9, в світлу пору доби, без опадів, рухаючись зі швидкістю 130 км/год, по дорозі у напрямку із сторони міста Іршава в напрямку села Сільце, Іршавського району, Закарпатської області, поза межами населеного пункту, де дозволяється рух із швидкістю не більше 90 км/год, на якій для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які б не дозволяли йому виконати всі дії по безпечному керуванню автомобілем, діючи всупереч пунктів 2.3 "б", 12.1, 12.6 "ґ" не врахував дорожні умови та дорожню обстановку, а також не вибрав безпечну швидкість руху, що призвело до заносу керованого ним автомобіля і втрати ним керованості, внаслідок чого допустив виїзд вказаного транспортного засобу на ліве узбіччя, де на відстані 29,5 м від будівлі ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс "Тиса", що в селі Сільце, вулиця Центральна, №б/н, Іршавського району, відбулось зіткнення передньою частиною автомобіля з деревом, після чого автомобіль відкинуло в кювет.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_8 отримав легкі, середнього ступеня тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.
Порушення водієм ОСОБА_7 п.2.3 "б", п.12.1 та п.12.6 "ґ" Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, а саме отриманням ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у звʼязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає про те, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора щодо непереконливого висновку районного суду про недоведеність перебування ОСОБА_7 на момент скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди під дією наркотичних засобів через недостатність доказів, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, що з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даним про особу обвинуваченого, призвела до неправильного звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Звертає увагу, що призначення судово-токсикологічної експертизи для встановлення факту наявності (відсутності) стану наркотичного сп`яніння не є обов`язковим засобом доказування стану наркотичного сп`яніння. Згідно із загальними правилами доказування, такий стан особи може бути встановлено на підставі інших доказів, які з огляду на визначені ст. ст. 85-88 КПК України критерії є належними, допустимими та у своїй сукупності і взаємозв`язку достатніми для відповідного висновку.
Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду від захисника ОСОБА_6 на адресу Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких захисник просить залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора, просила її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що не погодившись із вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вважав помилковим висновок суду про недоведеність перебування ОСОБА_7 на момент скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди під дією наркотичних засобів, просив дослідити висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №62/21 від 18 квітня 2020 року, відповідно до якого на момент огляду лікарем ОСОБА_10 . ОСОБА_7 перебував у стані наркотичного сп`яніння і суд визнав даний доказ допустимим, допитати лікаря ОСОБА_10, обвинуваченого ОСОБА_7, дослідити дані, що характеризують особу обвинуваченого. Акцентував увагу на тому, що у судовому засіданні лікар ОСОБА_10 пояснила, що освідування обвинуваченого проводилося за допомогою теста SNIPER 5, який дав позитивний результат на наявність у сечі ОСОБА_7 психоактивної речовини - амфетаміну. Наголошував, що лікарський препарат "Промедол", що є наркотичним анальгетиком, який, як встановлено судом, введено обвинуваченому до відібрання його біологічних речовин - крові і сечі для проведення тестування, є відмінним від амфетаміну препаратом. Крім цього, не погоджувався із застосуванням судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому положень ст. ст. 75, 76 КК України.